03 листопада 2025 року
місто Чернігів
Справа №751/6070/25
Провадження №2/751/1832/25
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі:
головуючого - судді Ченцової С.М.
секретар судового засідання- Барбаш М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Управління патрульної поліції в Чернігівській області
представник відповідача - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб державного органу,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 98 000 гривень та матеріальних збитків у розмірі 3 807 гривень, завданої протиправними діями посадових осіб державного органу, Управління патрульної поліції в Чернігівській області.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2024 року о 21 годині 10 хвилин, по вулиці Козацька, 8 посадовими особами Управління патрульної поліції в Чернігівській області був зупинений транспортний засіб, під його керуванням. Поліцейські безпідставно звинуватили позивача в керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння та невиконанні вимог поліцейського щодо проходження медичного огляду на стан сп'яніння, тобто у порушенні вимог ч.2.5 ПДР, за що законом передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі чого склали протокол серії ААД №611415 від 19.03.2024 та незаконно відсторонили його від керування транспортними засобами.
Позивач подав до Новозаводського районного суду міста Чернігова заперечення щодо інкримінованого йому правопорушення, вказавши що він перебував у тверезому стані, заявив що жодних ознак сп'яніння у нього не було, а відношення поліцейських було із самого початку упереджене.
Позивач заявив, що всі подальші дії поліцейських являли собою свавілля, про що свідчать відеоматеріали справи та вказав, що поліцейські порушили вимоги Закону, а саме не виконали покладені на них ст.266 КУпАП зобов'язання, а саме: не здійснили огляд водія, що керував транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів та склали протокол про порушення ПДР без наявності жодних доказів правопорушення, тобто протиправно.
З метою встановлення відсутності стану сп'яніння позивач звернувся до медичного закладу, де пройшов огляд, яким було встановлено відсутність у нього ознак наркотичного сп'яніння, про що надав суду відповідні документи. Проте, не зважаючи на це судом ухвалено постанову про визнання особи винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, накладено штраф у розмірі 17 000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись з постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02.09.2024 року позивач подав апеляційну скаргу.
Чернігівський апеляційний суд, дослідивши матеріали справи № 751/2745/24 та перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02.09.2024 року постанову скасував, а провадження у справі закрив, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю складу правопорушення.
Чернігівський апеляційний суд у постанові від 31 жовтня 2024 року , у справі №751/2745/24, вказав, що відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 14.09.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, шодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану. При цьому, Чернігівський апеляційний суд у вказаній постанові наголосив, що ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними.
Під час розгляду справи, суд встановив, що жодної з описаних поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння, у водія не спостерігається, а поведінка поліцейських свідчить про упереджене ставлення до водія.
За таких обставин, відповідно до Інструкції, позивач огляду на стан сп'яніння не підлягав, отже ні направляти позивача на медичний огляд, ні складати протокол, за відсутністю ознак правопорушення, поліцейські не мали права.
Крім того, Чернігівський апеляційний суд у вказаній справі встановив, що факту вимоги поліцейськими пройти медогляд теж у справі не існує, а формулювання пропозиції, від якої кожна особа має право погодитися чи відмовитися та не виконувати її без правових наслідків, вимогою не являється.
Тож, встановлені судом обставини, цілком і повністю свідчать, що ознак наркотичного сп'яніння у водія не було, порушення п.2.5 ПДР позивачем не мало місця, отже посадові особи звинувачувати позивача в неіснуючому правопорушенні та складати протокол про неіснуюче правопорушення, не мали права, тож склали протокол у порушенням норм права, а вчинивши такі дії, посадові особи відповідача вчинили протиправні дії.
04.08.2025 року, засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Управління патрульної поліції в Чернігівській області заперечувало проти задоволення позову.
Суть заперечень зводиться до того, що в матеріалах позовної заяви відсутні докази того, що поліцейські під час виконання службових обов'язків вийшли за межі наданих їм повноважень або діяли в непередбачений законом спосіб, тому відсутні підстави спричинення моральної шкоди.
Позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди, яка полягала у принижені честі та гідності, які б дійсно підтверджували, що позивачу було завдано психологічного стресу, шкоди здоров'ю, моральних переживань, у чому саме проявилися такі переживання, наскільки тривалими та глибокими вони були; а також не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями поліцейських та завданою йому моральною шкодою.
Всі посилання позивача на наявність завданої моральної шкоди, розмір якої позивач визначив в сумі 98 000 гривень, без належних доказів, є лише припущенням і не можуть братися судом до уваги як факт заподіяння такої шкоди.
Вимога позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди у сумі 98 000 гривень, може свідчити лише про те, що ОСОБА_1 намагається збагатитися за рахунок державних коштів, і його доводи про протиправність дій поліцейських, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, є необгрунтованими, перекрученими та неприйнятними, а тому не підлягають задоволенню.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
16.07.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
04.08.2025 року до суду, засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву.
24.09.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 , на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
У зв'язку з повітряною тривогою 24.09.2025 року справу відкладено на 03.11.2025 року.
03.11.2025 року у судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належно, відповідь на відзив позивач до суду не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Враховуючи, що станом на 03.11.2025 року заперечення на відзив до суду не надійшли, учасники справи для розгляду в судове засідання не з'явились, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін та вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що командиром взводу №1 роти №4 БУПП в Чернігівській області ДПП, ОСОБА_3 19.03.2024 року складено протокол серії ААД №611415 за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за таких обставин: 19.03.2024 року о 21 годині 10 хвилин в місті Чернігові, по вулиці Козацька, 8 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Subaru Forester реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, у лікаря-нарколога відмовився. З протоколу вбачається, що у ОСОБА_1 тимчасово вилучене посвідчення водія НОМЕР_2 від 16.07.2016 року та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 від 19.03.2024 року.
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02.10.2024 року, особу визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення виді штрафу у розмірі 17 000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 31.10.2024 року постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02.10.2024 року скасовано, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Чернігівський апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції обставин вчинення правопорушення не встановив, послався на зміст протоколу про адміністративне правопорушення, переписав відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 611415 від 19.03.2024.
За таким формулюванням обставин, як правило, суд робить висновок про недоведеність події або складу правопорушення.
Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.
На відеозапису, доданому до матеріалів справи видно, як спочатку один поліцейський патруль зупинив ОСОБА_1 за керування транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар, повідомив, що це штраф 510 гривень. Після цього патруль їде на інший виклик і передає водія іншому патрулю поліції, які перевіряють документи водія, опитують де працює, пробивають по базі, світять ліхтарем в очі водія, потім питають чи вживав він спиртні напої і після категоричної відповіді, що не вживає, поліцейський перевіряє руки, звертає на бліде обличчя та починає звинувачувати водія у вживанні наркотичних засобів.
На пропозицію поліцейського поїхати у лікарню водій ОСОБА_1 відмовляється, вказуючи, що він ніколи наркотичних засобів не вживав.
На відеозапису, доданому до матеріалів справи, жодної з описаних поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння, у водія ОСОБА_1 не спостерігається, а поведінка поліцейських свідчить на користь аргументів захисника про упереджене ставлення до водія ОСОБА_1 , який перебував у тверезому стані.
Аналіз відеозапису, на якому видно обличчя водія, як він пересувається, розмовляє з поліцейськими, надає підстави судити про відсутність у нього зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння, відсутність вимоги з боку поліцейського пройти медичний огляд, а формулювання пропозиції, від якої кожна особа має право погодитися чи відмовитися, свідчить про те, що ознак наркотичного сп'яніння у водія не було і від пропозиції, а не вимоги поліцейського, він мав повне право відмовитися і не виконувати її без правових наслідків ( а.с. 8,9)
Відповідно до квитанції від 09.03.2024 року про переведення на рахунок організації «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» коштів ОСОБА_4 оплатила за медичні послуги ОСОБА_1 - 3 789 гривень ( а.с. 11)
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з такого.
На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За змістом частини третьої цієї статті якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною четвертою зазначеної статті моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За правилом частини п'ятої цієї статті моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Слід також зазначити, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У своїй заяві позивач посилається на те, що йому внаслідок складання протоколу про адміністративне правопорушення завдано моральну шкоду, у вигляді стресу, та як наслідок недосипу, пригніченого стану, постійної нервової напруги , однак ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів, які б могли підтвердити факт отримання моральних страждань, які стали наслідком складання протоколу.
Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а на відповідача - відсутність такої шкоди, а також те, що шкоду було завдано не з його вини.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.
Під час вирішення справ такої категорії суд зобов'язаний дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.
У разі відповідності протоколу вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій, згідно із законом та в межах їхніх повноважень, навіть у разі подальшого закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення, самий лише факт складення такого протоколу патрульними поліцейськими не може бути підставою для відшкодування шкоди, завданої складенням цього протоколу.
Постановами у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульного поліцейського були протиправними. Отже, не встановлено факту неправомірності дій працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Згідно зі статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями статті 255 КУпАП на уповноважених осіб Національної поліції України покладається обов'язок лише складання протоколу за статтею 130 КУпАП, при цьому розгляд справи покладається на суд.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.01.2025 року по справі №335/6977/22 дійшла висновку, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
Позивач звернувшись до суду з проханням про стягнення на його користь матеріальної шкоди у вигляді збитків, понесених проходженням огляду на стан наркотичного сп'яніння, надав квитанцію про оплату медичних послуг у розмірі 3 789 гривень, зазначивши у заяві про те, що ці витрати він поніс через вимушене самостійне звернення до лікаря з метою проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у той час як за фактом виявлених ознак поліцією було запропоновано пройти такий огляд у визначеному законом порядку, а саме в лікарні у лікаря-нарколога від чого позивач, відмовився. Дана відмова зафіксована у постановах як суду першої інстанції так і апеляційної інстанції.
Позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідача, а тому враховуючи відсутність накладення адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, у суду немає підстав для відшкодування моральної шкоди.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У разі відмови в позові, згідно частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб державного органу- відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Управління патрульної поліції в Чернігівській області (місцезнаходження: 14037, місто Чернігів, вул. Громадська, будинок 66, код ЄДРПОУ 40108651).
Суддя С.М. Ченцова