Справа № 738/2331/25
№ провадження 2/738/750/2025
(заочне)
19 листопада 2025 року місто Мена
Менський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Савченка О.А.
за участі:
секретаря судового засідання - Лях Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»
до
відповідача ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи - не з'явились
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
У жовтні 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано наступним. 30 червня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4777728 (далі Договір), згідно з яким Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 15 000,00 грн строком на 360 днів шляхом перерахування коштів на платіжну картку НОМЕР_1 . ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» взяті на себе зобов'язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 27.02.2025 року уклали договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4777728 від 30.06.2024. Відповідач не виконав умови кредитного договору, не повернув кредитні кошти, а також не виконав всі інші грошові зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 89 250,00 грн., яку відповідач в добровільному порядку не повертає.
Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач відзив на позовну заяву не подала.
ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.
В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи і винесення судом заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 13 жовтня 2025 року судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, при цьому роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов та заперечення, а позивачу, у разі подання відповідачем відзиву, право подати відповідь на відзив, а також визначено необхідні для вчинення вказаних дій строки.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин та не надав відзив на позовну заяву, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
IV.Фактичні обставини, встановлені судом.
30 червня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4777728 (далі Договір), згідно з яким Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 15 000,00 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , строком на 360 днів (а.с.17-30).
Підписавши договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору.
Згідно повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» відповідно до Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-01-03, 30.06.2024 о 16.12 було успішно переховано грошові кошти в сумі 15 000,00 грн. на картку НОМЕР_1 (а.с.40).
З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-251030/44614-/БТ від 06.11.2025 слідує, що ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 30.06.2024 зараховано грошові кошти в сумі 15 000 грн.
Таким чином, фактично кредитні кошти відповідачем отримані.
Уклавши з первісним кредитором договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач ОСОБА_1 порушив зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4777728 від 30.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 89 250,00 грн та складається з: 15 000,00 грн - тіло кредиту, 47 925,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 26 325,00 грн. - заборгованість по відсотках нарахованих позивачем (а.с.55-60).
27 лютого 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» уклали договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 4777728 від 30.06.2024 укладеним із ОСОБА_1 (а.с.61-69).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не спростував суми заборгованості, заявленої до стягнення, не надав контррозрахунку у разі незгоди з таким розрахунком.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України).
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».
Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Дідух Є.О. на підставі Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 34-35).
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), Детальний опис робіт, Заявка, рахунок на оплату (а.с.32-35, 39).
Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, суд приходить до висновку, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу (10 000 грн) є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Так, згідно платіжної інструкції № 1843 від 03 жовтня 2025 року (а.с.107) позивачем було сплачено 2 422 гривні 40 копійок судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (ЄДРПОУ 40966896, місто Київ, вул. Набережно-Курчуватська, будинок 27 приміщення 2, поштовий індекс 03045) заборгованість за кредитним договором № 4777728 від 30.06.2024 в розмірі 89 250 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (ЄДРПОУ 40966896, місто Київ, вул. Набережно-Курчуватська, будинок 27 приміщення 2, поштовий індекс 03045) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, починаючи з дати набрання законної сили рішенням суду до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, проводити нарахування інфляційних втрат і 3% річних за формулою:
Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si*s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків;
Розрахунок 3% річних: С*3:100:365*Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення,
і стягувати вказані нарахування з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (ЄДРПОУ 40966896, місто Київ, вул. Набережно-Курчуватська, будинок 27 приміщення 2, поштовий індекс 03045).
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: О.А. Савченко