Справа № 206/6454/25
Провадження № 1-кс/206/1272/25
17.11.2025 Слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене в.о. керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська, Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України, - ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра надійшло вказане клопотання.
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що в травні 2014 року (точний час та дату під час досудового розслідування встановити не виявилося можливим), до структурного підрозділу не передбаченого законом збройного формування, діючого на території міста Лисичанськ Луганської області, створеного ОСОБА_6 на добровільній основі увійшов ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мав умисел приймати активну участь у діяльності даного збройного формування, при цьому розуміючи, що діяльність зазначеного збройного формування спрямована на: заволодіння окремими територіями та їх утримання, силову підтримку окремих владних структур, депортацію населення з регіону знаходження даного збройного формування, знищення живої сили супротивника з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї.
З травня 2014 року до липня 2014 року (точний час та дату під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_5 , вступивши в зазначене збройне формування, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність даного збройного формування, приймав у ньому активну участь, зокрема виконував вказівки осіб, які були рангом вище та разом з іншими членами не передбаченого законом формування, здійснював чергування, на блокпості, розташованому біля заводу «Пролетарій», м. Лисичанська, Луганської області, та маючи при собі вогнепальну зброю, вчиняв наступні дії: здійснював перевірку у громадян і посадових осіб документів, що посвідчують особу.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, за ознакою: участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
Крім того, ОСОБА_5 , маючи намір на зберігання, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, в невстановлений період часу та при невстановлених обставинах, придбав ручну осколкову гранату Ф - 1.
Продовжуючи злочинний намір, спрямований на зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи з прямим умислом, та розуміючи незаконність та протиправність своїх дій, ОСОБА_5 став незаконно зберігати гранату Ф-1 за місцем свого мешкання за адресою: 05 січня 2015 року співробітниками УБОЗ ГУМВС України у Луганській області у ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено, гранату, яка згідно висновку експерта № 5 від 06.01.2015 є ручною осколковою гранатою Ф-1, відноситься до бойових припасів, граната до вибуху придатна.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 К України, за ознаками: зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
13 січня 2015 року відносно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 України, яке вручене у спосіб, передбачений ст. 135 КПК України.
04 лютого 2015 року відносно ОСОБА_5 складено нове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 України, яке відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України направлено останньому засобами поштового зв'язку.
05 лютого 2015 року слідчим, відповідно до ст. 281 КПК України, через те, що підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органу слідства, місцезнаходження останнього невідоме, його оголошено в розшук, а досудове розслідування в кримінальному провадженні зупинене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
При цьому під час досудового розслідування до суду неодноразово подавалися клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які слідчими суддями були задоволені, однак у зв'язку з переховуванням підозрюваного затримати і доставити його до суду не вдалося, а строк дії відповідних ухвал закінчувався.
14 жовтня 2025 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 ч. 2 ст. 260 КК України, та повістки про виклик останнього до прокурора Лисичанської окружної прокуратури на 10:00 год. 20.10.2025, 21.10.2025, 22.10.2025 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур'єр» (офіційне друковане видання Кабінету Міністрів України).
Однак у вищевказані дати та час ОСОБА_5 , на виклики не з'явився, його точне місцезнаходження на даний час не відомо, а також жодної інформації про неможливість прибути чи наявність поважних причин для неприбуття від підозрюваного не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України: підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 1 КПК України: порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається із відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України: кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994: вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України, повністю підтверджується наступними доказами:
- показами свідка ОСОБА_8 , який показала, що ОСОБА_5 запрошував її співмешканця - ОСОБА_9 , вступити до незаконного збройного формування та приймати участь у несенні служби на блокпості поблизу заводу «Пролетарій» м. Лисичанська. Крім цього, свідок ОСОБА_8 , пояснила, що ОСОБА_5 , приходив до неї додому, одягнений у камуфльований одяг та з вогнепальною зброєю в руках.
- показами свідка ОСОБА_9 , який показав, що серед його знайомих є ОСОБА_5 , та що останній приймав участь у незаконному збройному формуванні «Армия юго - востока». Крім того свідок ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_7 запрошував його вступити у вказане збройне формування, а також приймати участь у несенні служби на блокпості поблизу заводу «Пролетарій» м. Лисичанська.
- показами свідка ОСОБА_10 , яка показала, що вона мешкала поруч з ОСОБА_5 , якого у травні 2014 році бачила у камуфльованому одязі та від місцевих мешканців кого саме не пам'ятає чула, що останній вступив до незаконного збройного формування.
- обшуком від 05.01.2015, відповідно до якого, за місцем мешкання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , було відшукано гранату Ф-1.
- висновком вибухотехнічної експертизи № 5 від 06.01.2015, відповідно до якого предмет вилучений в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , є боєприпасам - ручною осколковою гранатою Ф-1.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України: слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором свідчить наступне:
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786:
- Лисичанська міська територіальна громада Луганської області, куди входить м. Привілля, в якому зареєстрований ОСОБА_7 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 24.02.2022.
Крім того, майже всі населенні пункти Луганської області є окупованими Російською Федерацією, станом на час розгляду даного клопотання, а їх залишок, що перебуває під контролем державної влади України, знаходиться на безпосередній лінії бойового зіткнення з країною-агресором.
Відносно ОСОБА_5 заведено оперативно-розшукову справу № 3268 з метою встановлення місцезнаходження останнього.
Відповідно до даних Державної прикордонної служби України, фактів перетину ОСОБА_5 державного кордону України не виявлено.
Відповідно до даних Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, ОСОБА_7 з часу вчинення кримінального правопорушення та повідомлення йому про підозру по даний час, на території, підконтрольній українській владі доходів від трудової діяльності/пенсії не отримував, тобто не був працевлаштований.
Відповідно до даних Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, ОСОБА_7 на обліку внутрішньо переміщених осіб не перебуває, соціальних допомог з часу вчинення кримінального правопорушення та повідомлення йому про підозру по даний час, на території, підконтрольній українській владі не отримував.
Відповідно до перевірки реєстру актів цивільного стану, факт смерті ОСОБА_5 на території України не реєструвався.
Відповідно до матеріалів виконаного доручення, наданого оперативному підрозділу в порядку ст. 40 КПК України, при проведенні розшукових дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 на теперішній час місцезнаходження останнього на території підконтрольній державній владі України не встановлено, на обліках як внутрішньо переміщена особа він не перебуває, зареєстрованого майна, що перебуває в його власності, на території, підконтрольній Україні не має, нові реєстрації, в наявних у Національної поліції обліках, щодо нього відсутні.
Крім того, на теперішній час виявлено та оглянуто у інформацію стосовно ОСОБА_5 у мережі Інтернет, у соціальній мережі «Миротворець» є інформація, що останній входить до складу НЗФ та є посилання на сторінку у мережі «Одноклассники», яка заркита для перегляду, однак вказано місце мешкання у м. Стаханові Луганській області.
Таким чином встановлені наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
З урахуванням викладеного, виникла необхідність у вирішенні питання про застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу.
При цьому враховується вагомість наявних доказів причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч.1 ст. 263 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні такого кримінального правопорушення, його вік та стан здоров'я, наявність та міцність його соціальних звя'зків за місцем останнього місця проживання та інші докази.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину проти громадської безпеки, який відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, свідчить тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у розшуку, а вжитими заходами спрямованими на встановлення місцезнаходження останнього, зазначені відомості не отримані, інформація про його виїзд з тимчасово окупованої території на підконтрольну органам державної влади територію України не виявлена.
Підозрюваний ОСОБА_7 не може не усвідомлювати протиправний характер своїх дій, кримінальну караність дій, які він вчинив внаслідок придбання та незаконного зберігання бойових припасів та вибухових речовин, у разі його затримання та притягнення до кримінальної відповідальності. Також він обізнаний про те, що стосовно нього здійснюється досудове розслідування, розуміючи, що він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, та будучи повідомленим належним чином про виклик, 20.10.2025, 21.10.2025, 22.10.2025 на виклики до прокурора Лисичанської окружної прокуратури Луганської області не з'явився без поважних причин та не повідомив про причини неприбуття, що загалом підтверджує його бажання переховуватися від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, його місцезнаходження на території, підконтрольній державній владі України, не встановлене.
На підтвердження ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, того, що підозрюваній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить наявність у нього необмеженого доступу до документів, речей та інших доказів, що доводять його причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, а також до предметів, що мають ознаки знарядь вчинення кримінального правопорушення (зброя, засоби зв'язку, знаки відмінностей, форма, військове та інше спорядження, тощо).
Перебування підозрюваного поряд з вказаними документами та об'єктами з одночасною відсутністю доступу до них органу досудового розслідування, свідчить про наявність у підозрюваного можливості знищити чи сховати вказані докази з метою уникнення кримінальної відповідальності.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний буде незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які викривають його злочинну діяльність а саме: можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, свідчать такі обставини, як те, що в цьому провадженні вищевказані свідки дали показання щодо протиправної діяльності підозрюваного ОСОБА_5 останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі, маючи досвід відповідної діяльності у складі не передбаченого законом збройного формування, може чинити тиск на свідків шляхом погроз, шантажу, залякування, з метою спонукання надати хибні свідчення та, відповідно, уникнення ним кримінальної відповідальності.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, свідчить саме: можливості ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, свідчать ті обставини, що підозрюваний останній на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій російською федерацією території України, де маючи досвід відповідної діяльності у складі НЗФ, має можливість активно співпрацювати з представниками держави-агресора, що надає йому можливість продовжити вже вчинений злочин, а також скоїти інший, за відсутності контролю з боку державних органів України. Слід врахувати й активні військові дії РФ проти України, що створює ризик вчинення злочинів проти основ національної безпеки України підозрюваним у складі збройних формувань держави-агресора, до підпорядкування якого належать всі незаконні структури так званої «Луганської народної республіки».
Враховуючи викладене, сторона обвинувачення приходить до висновку, що запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Більше того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України: під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 260 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого розмір застави не визначається хоча б за однієї з наступних умов:
- стосовно підозрюваного, обвинуваченого який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором;
- при розгляді клопотання у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 260 КК України, під час дії воєнного стану.
Всі ці умови наявні в даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вищезазначене, доцільно обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання з наведених у ньому обставин.
Вислухавши доводи та пояснення прокурора, вивчивши та дослідивши подане клопотання та надані письмові матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
В провадженні СУ ГУНП в Луганській області знаходиться кримінальне провадження під № 12015130000000005, відомості про яке внесено до ЄРДР від 09.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260, ч.1 ст. 263 КК України.
13.01.2015 складено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260. Ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 135 КПК України поштою направлено останньому.
Слідчий суддя, при вирішенні даного клопотання, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цими злочинами, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.
04 лютого 2015 року відносно ОСОБА_5 складено нове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 України, яке відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України направлено останньому засобами поштового зв'язку.
05 лютого 2015 року слідчим, відповідно до ст. 281 КПК України, через те, що підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органу слідства, місцезнаходження останнього невідоме, його оголошено в розшук, а досудове розслідування в кримінальному провадженні зупинене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
09.11.2018 слідчим суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області надавався дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_7 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про орання запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, строк дії відповідної ухвали закінчувався.
14 жовтня 2025 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 ч. 2 ст. 260 КК України, та повістки про виклик останнього до прокурора Лисичанської окружної прокуратури на 10:00 год. 20.10.2025, 21.10.2025, 22.10.2025 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур'єр» (офіційне друковане видання Кабінету Міністрів України).
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя вважає, що наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме їх копіями: витягом з ЄРДР; постановою про відновлення досудового розслідування від 17.11.2025, постановою про доручення здійснення досудового розслідування групі слідчих від 11.01.2025, постановою про внесення змін до групи прокурорів від 19.08.2024, показами свідка ОСОБА_8 , показами свідка ОСОБА_9 , показами свідка ОСОБА_10 , протоколо обшукк від 05.01.2015, відповідно до якого, за місцем мешкання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , було відшукано гранату Ф-1, висновком вибухотехнічної експертизи № 5 від 06.01.2015, відповідно до якого предмет вилучений в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , є боєприпасам - ручною осколковою гранатою Ф-1, протоколом огляду предмету від 22.10.2015повідомленням про підозру від 04.02.2015 та іншими матеріалами клопотання в їх сукупності.
Отже, оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слід прийти до висновку, що в своїй сукупності вони доводять наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України.
Окрім того, встановлені обставини під час розгляду клопотання та додані матеріали, дійсно свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Про наявність вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, свідчить свідчать матеріали клопотання та наявні докази в ньому.
Слідчий суддя, окрім цього, враховує характер кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 260 КК України, у якому ОСОБА_5 підозрюється, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, та яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Слідчим суддею встановлено, що запобігання ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, вчинення нових злочинів становить суспільний інтерес. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує обрання підозрюваному запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Разом з тим,органом досудового розслідування з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 , було ряд заходів, відповідно до яких встановлено, що на території України останній тривалий час відсутній, державний кордон України не перетинав, інформація щодо перетину державного кордону з тимчасово окупованої території Луганської та Донецької областей відсутня.
Таким чином наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тобто на території російської федерації.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що в даному випадку прокурором доведено наявність підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , дійсно перебуває на тимчасово окупованій території України, а тому клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, підлягає задоволенню та за відсутності підозрюваного ОСОБА_5 , йому слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 131, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 211, 309, 310, 336, 372 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене в.о. керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
За відсутності підозрюваного, обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без визначення розміру застави.
Після затримання підозрюваного і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1