Справа № 686/30349/25
Провадження № 2-а/686/626/25
19 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
У жовтні 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення за постановою від 13.10.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що згідно оскаржуваної постанови, він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану особисто не повідомив органам, в яких перебуваю на військовому обліку, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, які визначені пунктом 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» порушив вимоги частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною З статті 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.
Зі змістом оскаржуваної постанови погодитись не може, вважає її необґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. До 13.10.2025 року він не проходив медичних оглядів з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку та відповідно не міг повідомляти відповідача про їх результати. 13.10.2025 року він пройшов ВЛК та в Єдиному державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв+) відобразились про це відомості (витяг з Резерв+ додається).
Разом з цим, ані постанова, ані матеріали справи не містять жодних доказів того, що станом на 03 жовтня 2025 року (дату складення протоколу №4185 про адміністративне правопорушення від 03 жовтня 2025 року) він самостійно пройшов відповідний медичний огляд з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, про результати якого повинен був повідомити орган, в якому перебував на військовому обліку. Просить врахувати, що відповідно до відомостей в Єдиному державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв+) він вчасно оновив дані, порушень не має, що підтверджується витягом, який додається.
А відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тож просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі направлено учасникам справи. Копію ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у даній адміністративній справі згідно рекомендованого повідомлення надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримано 03.11.2025 року.
На виконання ухвали суду про витребування адміністративних матеріалів 10.11.2025 року від відповідача судом отримані витребувані документи, а саме: копія оскаржуваної постанови від 13.10.2025 року № 12386 та копія протоколу №4185 від 03.10.2025 року.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України до суду не надійшло.
Відповідно до частини першої, другої та восьмої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пунктів 1 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення обов'язків військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо.
Згідно оскаржуваної постанови від 13.10.2025 року № 12386 гр. ОСОБА_1 , у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану особисто не повідомив органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, які визначені пунктом 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», порушив вимоги частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною З статті 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду. Потім посилання на ст. 65, 106 Конституції України, Укази Президента України від 24.02.2022 року, ч.1 ст. 2, ч.1, 5, ст.. 1 Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Визнано винним за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.
Так, зазначені у постанові ст. 65, 106 Конституції України, Укази Президента України від 24.02.2022 року, ч.1 ст. 2, ч.1, 5, ст. 1 Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» не містять обов'язку військовозобов'язаних особисто повідомляти відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить цілу низку обов'язків військовозобов'язаних, проте в постанові не конкретизований, який з них порушено позивачем.
Згідно пункту 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Згідно частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Таким чином, вказаний обов'язок стосується військовозобов'язаних у разі зміни в тому числі їх стану здоров'я. При цьому вони зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку. Проте у вказаній постанові не конкретизовано, коли та які зміни у стані здоров'я позивача мали місце, та чи порушив він встановлений законом 7 денний строк.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач не повідомив про результати медичного огляду, що не передбачено інкримінуємою ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Інших посилань по порушення позивачем військового обов'язку оскаржувана постанова не містить.
Суд критично ставиться до зауважень позивача щодо можливості відповідача самостійного отримання вказаних відомостей, оскільки ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає обов'язок військовозобов'язаний повідомити такі зміни особисто.
Надані відповідачем витребувані документи також не містять вказаних відомостей, що унеможливлює суд встановити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.
Вказані неузгодженості оскаржуваної постанови в частині встановлених фактичних обставин із зазначенням норм, порушення яких інкриміновано позивачу, унеможливлює суд встановити дійсні обставини справи та надати вірну їм правову кваліфікацію.
Водночас суд враховує, що заявник заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Стороною відповідача доводи сторони позивача не спростовані.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи без діяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі ( частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останніми відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на вищевикладене, суд при вирішенні вказаної справи зважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, котра оскаржується є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 не досліджено всіх обставин порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, не конкретизовано в постанові у відповідності до діючих норм законодавства усі обставини вчиненого правопорушення, допущено неузгодженості окремих частин оскаржуваної постанови, що унеможливлює суд встановити дійсні обставини справи, а в судовому засіданні усунути виявлені суперечності не представляється можливим, а тому, рішення суб'єкта владних повноважень слід скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до компетентного органу, тобто позов задовольнити частково.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Беручи до уваги, що суд хоча прийшов до переконання про часткове задоволення адміністративного позову, однак про скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі котрого було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та останнім понесено витрати з розгляду вказаної справи в суді, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9,72-74,77,121, 229,242,244-246,286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.10.2025 року № 12386, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа