Справа № 686/12232/25
Провадження № 1-кп/686/1040/25
18 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025243000000588 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомира, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця, раніше судимого,
за ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження на 60 днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись, з-поміж іншого, й на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також існують передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення заявленого прокурором клопотання та просили застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення поданого прокурором клопотання з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п.5 ч.2 ст.183 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку суду, наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою, є обґрунтованими. Підстав для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на інший, більш м'який запобіжний захід, на цей час суд не вбачає.
Так, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.2025 р. відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.11.2025 р. включно. До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, у тому числі з урахуванням обсягу пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, проведених у кримінальному провадженні процесуальних (слідчих) дій, а також у зв'язку з заявленим останнім, підтриманим його захисником, клопотанням, проти задоволення якого прокурор не заперечив та яке, з метою забезпечення права на захист ОСОБА_4 , підлягає задоволенню, про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з чим і про відкладення судового засідання.
Суд ураховує, що ризики, наявність яких була доведена прокурором у суді при застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, істотно не зменшились. Останній обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який, за своїм характером, становить особливу суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, у справі не завершено перевірку доказами обставин, встановлених під час кримінального провадження, а відтак обвинувачений, у тому числі й після ознайомлення з матеріалами справи, може змінити свою позицію щодо визнання ним вини у скоєному злочинні та щодо свого небажання того, щоб у суді були допитані свідки та потерпілий, тому ОСОБА_4 , усвідомлюючи, яке покарання йому може загрожувати у разі засудження, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду,незаконно впливати на свідків та потерпілого, які судом не допитувались, а з огляду на відомості про його особу, характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити й інше кримінальне правопорушення. Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування інших, більш м'яких, запобіжних заходів та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ОСОБА_4 процесуальних рішень по справі.
Відомості про особу ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем та раніше судимою особою, має місце проживання, не є визначальними і такими, що б давали можливість скасувати або змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, зокрема й у вигляді застави, у меншому розмірі, ніж той, що було визначено судом, домашнього арешту, особистої поруки чи особистого зобов'язання.
Відсутні й відомості щодо інших обставин, які б переважили вищеозначені, заявлені прокурором, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Більш того, стороною захисту не доведено, як змінилися обставини, які були взяті до уваги при застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і які нові обставини виникли після прийняття цього процесуального рішення, не наведено будь-яких доказів й того, що зменшились вказані ризики.
Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_4 під вартою, на даний час, не встановлено.
За наведених обставин, судом відхиляються, зазначені стороною захисту аргументи про те, що на сьогоднішній день відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 не має намірів перешкоджати кримінальному провадженню та ухилятися від суду, не впливав та не буде впливати на потерпілого, свідків, не буде вчиняти інше кримінальне правопорушення, а також щодо можливості зміни обвинуваченому застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, про застосування якого клопотала сторона захисту. До того ж, саме для запобігання вказаним ризикам і був застосований ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, у зв'язку із цим, слід вважати дієвим заходом, а застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави, як основного запобіжного заходу, домашнього арешту, навіть з покладенням обов'язку носіння електронного засобу контролю, чи особистого зобов'язання, не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_4 не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів і зможе переховуватись від суду, що він вже здійснював до того, як відносно нього було застосовано вказаний найсуворіший запобіжний захід, а також не буде позбавлений можливості впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підстав для зменшення розміру застави, як альтернативи застосованому запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено. При цьому, судом враховуються обставини, передбаченні ст.178 КПК України, зокрема, й майновий та сімейний стан ОСОБА_4 , його репутація, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан його здоров'я, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_4 . До того ж, вказані обставини 26.09.2025 р. вже були враховані судом під час застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім того, стороною захисту не доведено, що змінилися обставини, які були взяті до уваги при визначенні розміру застави під час застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу. Стороною захисту не надано будь-яких доказів того, що матеріальна спроможність родини ОСОБА_4 чи його друзів, не дозволяє внести заставу у сумі 242240 грн., крім того, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. На даний час, належні правові підстави для зменшення розміру застави, визначеної як альтернативи застосованому відносно ОСОБА_4 запобіжному заходу у виді тримання під вартою, у суду відсутні.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд також враховує, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Окрім того, з приводу тривалості застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється у розумні строки.
У ч.3 ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» міститься норма, яка виходить із загального принципу ст.5 Конвенції: законне тримання під вартою має бути розумним. Конвенція вимагає, аби тримання під вартою до судового вироку не перевищувало розумних строків. Хоч якою би була причина тримання під вартою, у кожному випадку слід визначити, чи перетнув строк до ухвалення вироку щодо обвинуваченого розумні межі, тобто межі надмірності, які, за обставинами справи, могли бути розумно застосовані до особи, чия невинуватість презумується.
Згідно з практикою Суду, зокрема з його рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Суд зауважує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні вищевказаного тяжкого злочину, а тому, з урахуванням ризиків, строку розгляду кримінального провадження, продовження дії застосованого запобіжного заходу є виправданим.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331, 350, 392 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 16 січня 2026 року включно.
У разі внесення застави, визначеної ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2025 року, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., термін дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків визначити строком на два місяці з дня внесення застави. У разі невиконання цих обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Судовий розгляд відкласти до 11 год. 30 хв. 08 грудня 2025 року.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває під вартою, доставити у судове засідання під конвоєм.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя