Справа № 2-о-238/2006
Провадження № 2-в/185/218/25
17 листопада 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.,
за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області в порядку спрощеного провадження ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-о-238/2006 за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним,
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року доручено Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області за ініціативою суду вирішити питання щодо наявності підстав для відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-о-238/2006 за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним, яка знаходилася в провадженні Краснодонського міськрайонного суду Луганської області.
15 жовтня 2025 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області відкрито спрощене позовне провадження у справі згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-о-238/2006 за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним, з повідомлення сторін по справі.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, не повідомили суд про причини не явки, хоча були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що зібраних матеріалів достатньо для часткового відновлення втраченого судового провадження.
Згідно з вимогами ст. ст. 488 - 490 ЦПК України відновленню підлягає втрачене повністю або частково судове провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Враховуючи встановлені ч. 3 ст. 493 ЦПК України обмежені строки розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження, суд має констатувати вжиття всіх можливих заходів, направлених на відновлення втраченого судового провадження.
Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Предметом відновлення є зміст втрачених процесуальних документів у конкретній цивільній справі чи їх частин, що були втрачені у цивільній справі. Об'єктом відновлення - конкретний перелік відсутніх матеріалів (процесуальних документів) втрачених повністю чи частково у конкретній цивільній справі.
Згідно зі ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Зі статті 493 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо), документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів, матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
Також, суд при вирішенні даної заяви враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред'явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.
Відповідно до ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
За правилом ч. 3 ст. 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Втрачене судове провадження повинно бути точно відновлене у судовому засіданні. Натомість, у разі недостатності зібраних матеріалів для відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні такого провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст.3 Закону України від 22 грудня 2005 року №3262-IV «Про доступ досудових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року №740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1007).
Згідно з абз. 4 п.3 цього Порядку, електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 22 листопада 2006 року у справі № 2-о-238/2006. Проте, із зібраних матеріалів справи вбачається існування вищевказаного рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області. Копія зазначеного рішення суду надана ОСОБА_1 .
Цивільна справа № 2-о-238/2006 за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області не надходила та не передавалася, у зв'язку з визначеною підсудністю.
На підставі зібраних і перевірених судом матеріалів, суд вважає за необхідне відновити частково втрачене судове провадження у цивільній № 2-о-238/2006 за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним в частині рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 22 листопада 2006 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 247, 258, 260-261, 354, 355, 488-489, 493-494 ЦПК України, суд -
Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-о-238/2006 за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним в частині:
-рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 22 листопада 2006 року, згідно тексту якого:
«Справа № 2-о-238/2006 р.
22 листопада 2006 року
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді Украінцева Л.Д., народних засідателів: Ващук Т.В., Лукинової М.В., при секретарі Ляшенко Г.В. Смирнової О.О., у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Краснодона розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним, -
Заявниця звернулася до суду з дійсною заявою, в обґрунтування якої вказав, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є її сином, він є інвалідом дитинства захворювання - гидроцифалія у наслідку якого він не може рухатися. Також у наслідок психічного захворювання не має можливості керувати своїми діями, у зв'язку з чим потребує опіки. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 хворіє психічним захворюванням ( у формі тяжкої розумової відсталості) та потребує постійну допомогу від навколишніх.
Для того, щоб мати можливість встановити опіку над ОСОБА_2 заявниця просить суд визнати ОСОБА_2 недієздатною.
У судовому засіданні заявниця заяву підтримала, просить суд визнати її сина ОСОБА_2 недієздатним.
Представник зацікавленої особи з заявою ОСОБА_1 згодний у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Судом встановлено, що дійсно, ОСОБА_2 , 1987 року народження, мешкає з заявницею та знаходиться на повному державному забезпеченні, та є інвалідом 1 групи, про що свідчить довідка заявника, залучена до матеріалів справи.
Згідно з висновками судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_2 виявлені ознаки хронічного стійкого психічного розладу у формі тяжкої розумової відсталості з вираженими порушеннями поведінки та емоцій. Глибина наявного дефекту психічної діяльності на стільки значна, що позбавляє ОСОБА_2 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_2 потребує постійної опіки.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_2 недієздатним.
Керуючись ст.ст.209, 2012-215,234,235-241 ЦПК України,
На підстав ст. 39 ЦК України суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суходільська, Луганської області - недієздатним.
Призначити ОСОБА_1 опікуном неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення може бути подана заява до апеляційного суду Луганської області про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Краснодонський міськрайонний суду.
Головуючий:
Народні засідателі: ».
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Суддя В.М. Бондаренко