Справа № 204/10313/25
Провадження № 1-кп/204/1052/25
17 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025042140000930 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06 серпня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . В обґрунтування свого клопотання зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до семи років, що у свою чергу дає підстави вважати, що обвинувачений усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення з метою уникнення відповідальності може переховуватись від суду. Також, необхідно взяти до уваги той факт, що ОСОБА_3 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 квітня 2025 року № 115, вважається таким, що самовільно залишив військову частину, що є достатньою підставою вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду. Крім цього, беручи до уваги те, що у м. Дніпро обвинувачений не має будь-якої рухомої/нерухомої власності, офіційного місця роботи, навчання, тощо, останній може безперешкодно покинути територію міста Дніпро, переслідуючи мету не бути притягнутим до кримінальної відповідальності та не бути засудженим у подальшому. Що стосується ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу, свідків та експертів, слід зазначити, що ОСОБА_3 будучи ознайомленим із матеріалами кримінального провадження, останньому можуть бути відомі анкетні та контактні дані свідків, потерпілих, експертів у даному кримінальному провадженні, а тому вказаний ризик на даний час існує. Крім цього, в ході досудового розслідування було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційного місця роботи не має, самовільно залишив військову частину, що є підставою вважати ОСОБА_3 особою, яка зневажливо ставиться до норм чинного кримінального процесуального законодавства України, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.
У частині 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 листопада 2025 року, із визначенням розміру застави.
Підставою для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
Частиною 1 ст. 335 КПК України визначено, що під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 квітня 2025 року № 115, вважається таким, що самовільно залишив військову частину, а тому може вдатися до дій, які будуть спрямовані на уникнення покарання, яке останньому загрожує в разі визнання останнього винуватим.
Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.
Крім цього, слід взяти до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має жодного підтвердженого джерела доходу, а тому може вдатися до дій щодо виїзду з території України задля уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_3 на потерпілу, свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Ризик впливу на потерпілу, свідків та експертів існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Оскільки, судовий розгляд по кримінальному провадженню хоча й розпочато, однак потерпіла, свідки та експерти залишаються не допитаними, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на потерпілу, свідків та експертів вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слід зазначити наступне, так відповідно до обвинувального акту обвинувачений не є працевлаштованим, не має законного джерела доходу, постійного місця проживання, а тому обвинувачений в разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який може вдатися до дій задля уникнення відповідальності, шляхом переховування від суду.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 369, 371,372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 15 січня 2026 року включно.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-підварти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1