Справа № 686/33162/25
Провадження № 1-кс/686/10990/25
14 листопада 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , ознайомившись зі клопотанням ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про незаконне позбавлення волі,
встановив:
14.11.2025 ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із клопотанням, в якому зазначила, що 11.11.2025 р. невстановленими особами, які ймовірно є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 пітримки, був затриманий без жодної правової підстави її довіритель ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних документів про його затримання не було складно. В тому числі протокол затримання працівниками поліції не складався. Станом на 14.11.2025 р. її довіритель, утримується в приміщенні ТЦК та СП, без можливості вільного пересування, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, його примусово змушують проходити ВЛК , хоча для проходження ВЛК її довіритель хоче надати медичні документи, які підтверджують його реальний стан здоров'я, однак працівники ТЦК та СП відмовляються надати йому повістку на ВЛК на інший день, і силою утримують у вищезназному ТЦК за адресою Юхима Січинського, буд.16, м.Хмельницький До цього часу, тобто більше ніж 48 годин, громадяна України незаконно утримують.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження охоплює досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно із ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до КК України і КПК України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержуватися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в порядку ст. 206 КПК України, в якій просить звільнити її довірителя, як такого, що незаконно утримується у приміщенні ОТЦК та СП.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України слідує, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Зі змісту скарги не вбачається, що правовідносини щодо перебування ОСОБА_4 у приміщенні ОТЦК та СП випливають або опосередковані нормами КПК України, водночас до скарги не долучено доказів того, що громадянина ОСОБА_4 незаконно затримано представниками органу державної влади чи службовими особами в рамках будь-якого кримінального провадження. Зі змісту скарги не вбачається, що відносно ОСОБА_4 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», крім того, в клопотанні не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора.
В силу приписів кримінального процесуального законодавства, службові (посадові) особи ОТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 КПК України.
Частиною 4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст. ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про незаконне позбавлення волі.
Копію ухвали разом зі скаргою надіслати скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя