Справа № 204/12092/25
Провадження № 1-кс/204/3249/25
14листопада 2025 року слідчий суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотанняслідчого СВ відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженепрокуроромгрупи прокурорів ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12025042140001272 від 10.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289КК України,-
встановив:
До суду надійшло клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025042140001272 від 10.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025042140001272 від 10.11.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.11.2025 до чергової частини Відділу поліції № 3 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення зі служби "102" від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що двоє невстановлених осіб перебуваючи за адресою: м.Дніпро, по вул. Прикордонників, незаконно заволоділи транспортним засобом марки «Джилі М-Гранд» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЖЄО № 30053 від 10.11.2025)ю 10.11.2025 слідчим СВ ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області в порядку ст. 208 КПК України затримано гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході затримання виявлено та вилучено: сумка чорного кольору, яка поміщена до спец. пакету NPU 5374286; мобільний телефон марки «Infinix» моделі X6882, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , який поміщено до спец. пакету NPU 5048784. Постановою слідчого від 11.11.2025 вилучені вищевказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025042140001272. Вищевказані тимчасово вилучені речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто в розумінні ч.1 ст.170 КПК України, вони є доказами злочину. Враховуючи викладене, та у зв'язку з тим, що вищевказані тимчасово вилучені предмети зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, визнані речовими доказами і в подальшому будуть використовуватись для встановлення усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, з цією метою необхідно накласти арешт на тимчасово вилучене вищевказане майно. Метою накладення арешту у даному конкретному випадку відповідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є виключно збереження речових доказів по даному кримінальному провадженню.Також, слідчим надано заяву про уточнення клопотання про арешт майна, у якому вона просить заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном, розглянути клопотання без виклику власника майна, їх захисника, згідно ч.2 ст.172 КПК України.
Від слідчогонадана заява, про розгляд клопотання без його участі.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, вважаю за можливе розглянути клопотання без повідомлення власника майна, його захисника (захисників), а також інших заінтересованих осіб.
Ознайомившись з матеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов'язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі.
Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов'язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до:a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи;b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
В судовому засіданні встановлено, щоСлідчим відділом відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042140001272 від 10.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.У даному кримінальному провадженні 10.11.2025 року під час затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України було проведено його особистий обшук, в ході якого виявлено та вилучено: сумка чорного кольору, яка поміщена до спец. пакету NPU 5374286; мобільний телефон марки «Infinix» моделі X6882, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , який поміщено до спец. пакету NPU 5048784.Згідно постанови слідчого від 11листопада 2025 року, вищезазначені предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025042140001272.
Незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.
Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.1 ч.2 ст.170 КПК України - збереження речових доказів.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи органу досудового розслідування, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, а саме з метою забезпечення кримінального провадження, збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості його знищення, пошкодження, відчуження, у зв'язку з чим, клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 107, 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 376 КПК України, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором групи прокурорів ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025042140001272 від 10.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, що було вилучене 11.11.2025 року під час проведення особистого обшуку під час затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України, а саме на:сумку чорного кольору; мобільний телефон марки «Infinix» моделі X6882, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 ; шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1