Справа № 686/31236/25
Провадження № 3/686/8583/25
17.11.25
17 листопада 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, інженера-конструктора ТОВ «Укрелектроапарат»,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 о 22 год. 31 хв. 22 жовтня 2025 року по вул.Шевченка, 46, у м.Хмельницькому керував транспортним засобом - двоколісним електросамокатом «Ninebot G30 Мax» з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя) та, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Факт вчинення вказаного порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , який у суді заперечив свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення та просив закрити провадження в справі, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, в їх сукупності, зокрема й наданими ОСОБА_1 у судовому засіданні поясненнями про те, що він із зазначеним електросамокатом у вказаний час дійсно знаходився по вул.Шевченка, 46, у м.Хмельницькому, куди під'їхали працівники поліції, які пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння від проходження якого він відмовився, а також даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №491173 від 22.10.2025 р. (з фіксацією порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху); направлення на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 22.10.2025 р. та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких відображено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя) та зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження таких оглядів; здійснених за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції відеозаписів, в яких зафіксовані обставини вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1 .
Пояснення ОСОБА_1 про те, що в зазначені час та місці він не керував транспортним засобом, відповідно й водієм у той час не був, а лише з цікавості оглядав електросамокат, що стояв на вулиці у нерухомому стані, намагаючись зрозуміти принцип його роботи, тому його, як пішохода, котрий прямував додому в мікрорайон «Ракове» у м.Хмельницькому, працівники поліції безпідставно зупинили та лише один раз запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, не конкретизуючи, де саме ОСОБА_1 мав такий огляд проходити та не пропонуючи йому конкретно пройти такий огляд за допомогою приладу «Драгер», при тому, що з ознак сп'яніння ОСОБА_1 озвучили лише те, що у нього наявний запах алкоголю з порожнини рота, який міг бути через вжиті ним у період часу з 20 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. 22.10.2025 р. 200 грам горілки, а також висловлене (після детальних пояснень останнього про факт активації електосамокату за допомогою давно встановленого на мобільний телефон ОСОБА_1 додатку (для оренди самокатів), де зберігається трекінг, що також містить інформацію про час оренди самоката, та після його відмови надавати такий трекінг суду) твердження ОСОБА_1 про те, що електросамокат лише для огляду, без здійснення руху, ним був активований за допомогою сайту в мережі інтернет за 3 хвилини до приїзду поліцейських, суд відхиляє, оскільки ці пояснення, що розцінюються як намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за фактично скоєне, є суперечливими, непослідовними та повністю спростовуються вищенаведеними, дослідженими в суді, належними, достовірними та допустимими доказами. Зокрема й здійсненими, за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, відеозаписами, які підтверджують ті обставини, що електросамокат під керуванням ОСОБА_1 , за допомогою проблискових маячків, було зупинено працівниками поліції, які, у ході спілкування з ОСОБА_1 , після виявлення в останнього ознак алкогольного сп'яніння, неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі, однак ОСОБА_1 від проходження такого огляду тривалий час ухилявся, мотивуючи свою відмову тим, що він не керував транспортним засобом, вказане ОСОБА_1 стверджував навіть після демонстрації йому відеозапису з фіксацією факту керування електросамокатом ОСОБА_1 , який продовжував обурюватись й тим, що не був попереджений про здійснення відеофіксації працівниками поліції, котрі, на його думку, не мали права його зупиняти, до того ж, відображена на відео поведінка ОСОБА_1 вказує на те, що наміру проходити, за встановленою процедурою, зазначений огляд ОСОБА_1 не мав, тобто останній від проведення такого огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, після цього поліцейський, роз'яснивши ОСОБА_1 його права, розпочав складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
За наведених обставин, суд також відхиляє зазначені захисником ОСОБА_2 , у письмовій позиції та у судовому засіданні аргументи про те, що поліцейські факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 не зафіксували, а також порушили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбачений ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103. До того ж, доводи захисника про порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння є безпідставними, адже останній відмовився від проходження такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я (п.п. 6, 8 вказаного Порядку). А тому, співробітник поліції, після неодноразового ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння (з 04 хв. 05 сек., з 06 хв. 45 сек., з 07 хв. 55 сек., з 08 хв. 20 сек., з 09 хв. 30 сек., з 10 хв. 10 сек. відеофайлу під назвою «clip-3», аналогічні обставини відображені й на здійсненому за допомогою бодікамери працівника поліції, з іншого ракурсу, відеозаписі - відеофайл під назвою «clip-0»), зафіксувавши факт такої відмови ОСОБА_1 проходити вказаний огляд, відповідно до вимог закону, правомірно перейшов до оформлення адміністративних матеріалів. Окрім того, з урахуванням системного аналізу ст.ст.7, 256, 269 КУпАП, які вказують на те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому працівники поліції тим, що не роз'яснили права ОСОБА_1 до того, як запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, вимог діючого законодавства не порушили.
Твердження захисника щодо недостовірності та недопустимості доказів, зокрема складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, суд уважає безпідставними, з урахуванням наведених вище обставин, а також з огляду на таке.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а також іншими документами.
Відповідно до п.4 ч.1 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395), до протоколу про адміністративне правопорушення, крім іншого, долучаються інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п.15 розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» від 06.11.2015 № 1376, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Аналогічні положення містить Інструкція № 1395, згідно з п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
З огляду на викладене, вищеозначений складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, за змістом ст. 251 КУпАП, є доказом у справі про адміністративне правопорушення та, відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП, як і відеозаписи, є предметом оцінки суду, в сукупності з іншими доказами, при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, тому у суду відсутні правові підстави вважати, що вказаний протокол, зміст якого відповідає тим фактичним обставинам, що були встановлені судом, є неналежним чи недопустимим доказом у справі. Окрім того, складений відносно ОСОБА_1 протокол не є єдиним джерелом доказів адміністративного правопорушення, суд також враховує інші докази, наявні у справі (у тому числі й відеозаписи, з фіксацією обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення), які походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Отже, з відеозаписів, про які зазначено вище, вбачається, що у працівника поліції були достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а тому йому обґрунтовано було запропоновано пройти огляд на визначення такого стану, від проходження якого, відповідно до встановленого порядку, ОСОБА_1 відмовився. І лише після зазначених подій працівник поліції розпочав складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Разом з тим, варто зазначити, що до обов'язків працівників поліції не входить довготривале вмовляння правопорушників пройти огляд на стан сп'яніння. Натомість, до обов'язку ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, який останньому було розяснено, належало на першу вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння. Тому, працівником поліції правомірно було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такий складений у відповідності до положень ст.256 КУпАП, згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу, є належним, достовірним і допустимим доказом у справі.
Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази повністю підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують його вину.
Так, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП, з-поміж іншого, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ст.1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018.
Так, електросамокат (той, яким керував ОСОБА_1 ) призначений для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, а тому такий є транспортним засобом.
Постановою Верховного Суду від 15.04.2023 р. у справі №127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Як вбачається з переглянутих у судовому засіданні відеозаписів, здійснених за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, використовув для свого переміщення електросамокат, приводячи його в рух за допомогою встановленого електричного двигуна. При цьому, на відео чітко видно, що ОСОБА_1 відносно тривалий час, проїхавши вздовж трьох дерев та електроопори (відеофайл під назвою «Чудо»), рухався на вказаному електросамокаті, який був обладнаний електронним дисплеєм, переднім ліхтарем (фарою). Також із відеозаписів (відеофайли під назвою «Чудо» та «clip-3») вбачається, що саме в тому місці (між третім та четвертим деревом), де працівниками поліції було ввімкнено проблискові маячки на службовому автомобілі (що проїхав трішки вперед у попутному напрямку), відбулась і зупинка керованого ОСОБА_1 електросамокату, причому інших осіб, які б у вказаний час та місці могли керувати електросамокатом, у такому ж одязі, як у ОСОБА_1 , окрім останнього, на відео не зафіксовано, натомість зафіксовано той факт, що під час руху постійно знаходились на платформі електросамокату ноги ОСОБА_1 , який жодних дій, спрямованих на дослідження електросамокату, його відштовхування від дорожнього покриття чи іншого переміщення за допомогою фізичної сили, окрім керування ним, ОСОБА_1 не вчиняв, і в рух вказаний транспортний засіб приводився виключно за рахунок електричного тягового двигуна. Тобто ОСОБА_1 , у даному випадку, був учасником дорожнього руху - водієм, і був зобов'язаний дотримуватися Правил дорожнього руху, у п.2.5 яких визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, суд також відхиляє аргументи захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо відсутності в діях останнього складу інкримінованого правопорушення, зокрема і з тих підстав, що, на їх думку, працівниками поліції не надано доказів факту керування ОСОБА_1 , саме як водієм, транспортним засобом.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху повністю доведена, і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що становить підвищену суспільну небезпеку, особи правопорушника, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст.23 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При накладенні на ОСОБА_1 вказаних основного і додаткового стягнення, судом взято до уваги видану інспектором відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Хмельницькій області довідку, що свідчить про те, що ОСОБА_1 , якому посвідчення водія видавалось, до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху раніше не притягувався, враховано й судом той факт, що керувати електосамокатом дозволено навіть тим особам, які посвідчення водія не мають.
Разом з тим, ст.33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, суб'єктом цього правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, а враховуючи санкцію цієї ж норми, у спірних правовідносинах стягнення слід призначити водієві, як суб'єкту правопорушення.
Суд вважає, що «водій» у санкції вказаної статті є більш широким терміном, ніж це визначає національне законодавство у п.1.10 Правил дорожнього руху (особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі).
Відповідно до п.q) статті 1 глави I Конвенції про дорожні знаки та сигнали (постанова Ради Міністрів Української РСР від 16 лютого 1973 року №78 «Про приєднання Української РСР до європейських угод, що доповнюють Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 року і Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 року», дата внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів: 12.12.2013 Реєстраційний код акта: 70656/2013) термін «водій» («погонич») означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди).
Отже, водій, згідно з санкцією частини першої статті 130 КУпАП, це особа, що керує транспортним засобом, незалежно від наявності посвідчення водія.
Такий підхід відповідальності різних суб'єктів (з посвідченням водія чи без) є справедливим та однаково дисциплінує усіх громадян до відповідальності перед суспільством, що є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним, з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам, через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій тих осіб, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння чи з ознаками такого стану, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у таких випадках є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у таких випадках набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення покарання, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, особам, які не отримували посвідчення водія на право керування транспортними засобами або ж керували тими транспортними засобами, для керування якими наявність посвідчення водія не вимагається, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює превентивну мету стягнення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
Отже, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд може призначити передбачене санкцією відповідної статті додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами незалежно від того, чи має така особа, отримане у передбаченому законом порядку, посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а також незалежно від того, чи керувала ця особа тим транспортним засобом, для керування яким наявність посвідчення водія не вимагається.
На переконання суду, визначене ОСОБА_1 стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 КУпАП, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Після набрання постановою законної сили:
стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП, місцезнаходження: м.Хмельницький, пров.Коцюбинського, 35/2;
стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Липська, 18/5;
боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 .
Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №491173 від 22.10.2025 р.).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.
Суддя