Справа № 683/3031/25
2/683/1712/2025
12 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.
секретаря Поважнюк Т.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 683/3031/25, 2/683/1712/2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі ТОВ «Споживчий центр») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 54540 грн, що складається з 18000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23940 грн - заборгованість за процентами, 3600 грн - комісії, 9000 грн - неустойки, за кредитним договором (оферти) № 20.03.2025-100002490, укладеним 20 березня 2025 року, а також судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 20.03.2025-100002490, шляхом підписання позичальником електронним цифровим підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки на отримання кредиту, підтверджено укладання кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 18000 грн, що підтверджується договором про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року.
ТОВ «Споживчий центр» 20 березня 2025 року перерахувало відповідачу кошти в сумі 18000 грн строком на 168 днів. Дата повернення кредиту 03 вересня 2025 року. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен за день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданного кредиту. Розрахунок денної процентної ставки 0,91%.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав позичальнику (відповідачеві) грошові кошти в розмірі 18000 грн. Натомість відповідач взятих на себе за договором зобов'язань не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Тому виникла заборгованість в розмірі 54540 грн, з яких: 18000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23940 грн - заборгованість за процентами, 900 грн - комісії, 9000 грн - неустойки.
Представник позивача Кузьменко М.В. у судове засідання не з?явився, при цьому в позовній заяві просив проводити розгляд даної справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подавав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 20 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №20.03.2025-100002490, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 18000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів.
За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 03 вересня 2025 року. Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене.
Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; за фіксованою незмінною процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Крім того, сторони передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 5% від суми кредиту, що дорівнює 900 грн, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 900 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Також за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 270 грн.
ОСОБА_1 використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором Е713, 20 березня 2025 року підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 18000 грн, а отже акцептовано умови Договору.
За інформацією АТ «А-БАНК» від 30 жовтня 2025 року, наданою на виконання ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2025 року про витребування доказів, в АТ «А-БАНК» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 20 березня 2025 року зараховано кредит в сумі 18000 грн.
ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим станом на 02 жовтня 2025 року (дата подачі позову) розмір заборгованості склав 54540 грн, з яких: 18000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 23940 грн - заборгованість за процентами, 3600 грн - комісія, 9000 грн. - неустойка.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) слідує,що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Досліджені судом докази вказують на те, що ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем «Е713»), направленим товариством на телефонний номер відповідачки. При укладанні кредитного договору відповідачкою вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.
Відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір не оспорювався.
Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало грошові кошти (18000 грн) на банківський рахунок ОСОБА_1 , який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти.
У встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти.
Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, відповідачкою не надано.
Оскільки між сторонами укладено кредитний договір, відповідачка отримала кредитні кошти, проте свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, тому наявна заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачки.
Враховуючи викладене з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 45540 грн., з яких: 18000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 23940 грн - заборгованість за процентами, 3600 грн - комісія.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 9000 грн. неустойки.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У п.17 кредитного договору сторони передбачили, що за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 90 грн.
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки неустойка за кредитним договором в розмірі 9000 грн нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь ТОВ «Споживчий центр».
Викладення на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків
фінансових послуг» у новій редакції пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами у період дії воєнного стану.
З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за договором кредиту №20.03.2022-100002490 від 20 березня 2025 року в розмірі 45540 грн., з яких: 18000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 23940 грн - заборгованість за процентами, 3600 грн - комісія.
У стягненні неустойки в розмірі 9000 грн слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 54540 грн, а задоволено на суму 45540 грн, тобто на 83,5% (45540 х 100 : 54540.
За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 2022 грн 70 коп. (2422,40 грн х 83,5%) судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 20.03.2025-100002490 від 20 березня 2025 року, у розмірі 45540 грн, з яких: 18000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23940 грн - заборгованість за процентами, 3600 грн - комісія.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 2022,70 грн.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського,133-А м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Текст рішення складено 18 листопада 2025 року.
Суддя