Справа № 688/2466/25
Провадження 2/681/566/2025
19 листопада 2025 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Горщара А.Г.
з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.
розглянувши в м. Полонному в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
29.05.2025 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (далі - Товариство) звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.02.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» (далі - ТОВ «Макс кредит») та відповідачкою було укладено кредитний договір №00-9625956, за умовами якого кредитодавець надає позичальниці кредит на суму 6000 грн, строком на 360 днів.
17.12.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
02.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством укладено договір факторингу №020425-У, відповідно до якого до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
Посилаючись на те, що відповідачка, не виконала належним чином зобов'язання за договором, порушує його умови, просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2025 року дану справу передано для розгляду за підсудністю до Полонського районного суду Хмельницької області.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Полонського районного суду Хмельницької області від 03.07.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Горщара А.Г.
17.07.2025 ухвалою судді Полонського районного суду відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідачці копія позовної заяви з доданими документами надіслана позивачем 21.05.2025 цінним листом.
18.07.2025 відповідачка подала на офіційну електронну пошту суду відзив на позовну заяву, проте його зміст не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим суддя розцінює їх як пояснення по справі. ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні заяви або зменшити розмір вимог до суми фактично отриманих коштів з допустимими нарахуваннями, врахувавши її скрутне матеріальне становище, запровадження воєнного стану та завищений розмір нарахованої заборгованості, який становить 52 393,80 грн.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, проводить заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що 13.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9625956, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит, сума кредитного ліміту склала 6000 грн, на строк 360 календарних днів, зі сплатою фіксованої відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 2,47% (стандартна процентна ставка), 1,24% (знижена процентна ставка).
Відповідно до пункту 1.5 Договору за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавця одноразово комісію у розмірі 10% від суми кредиту, що складає 600 грн.
Кредитодавець зобов'язаний надати Кредит у дату надання/видачі Кредиту: 13.02.2024 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6000 грн на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (пункт 2.8 Договору).
Договір підписаний електронним підписом сторін, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора «20589», який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, який вказаний у реквізитах договору.
Як вбачається із вказаного договору та паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою, вона ознайомлена з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, про що свідчить її підпис у договорі та паспорті споживчого кредиту, шляхом накладення особистого електронного підпису.
На підтвердження позовних вимог позивачем також надано Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит», які діють з 09.01.2024.
Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до даних довідки про ідентифікацію для ОСОБА_1 на номер телефону « НОМЕР_2 » направлено 13.02.2024 о 16:37 год. одноразовий ідентифікатор «20589» для підписання договору №00-9625956.
ТОВ «Макс Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором № 00-9625956 від 13.02.2024 виконало в повному обсязі та надало для ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6000 грн шляхом перерахунку на платіжну карту відповідачки № НОМЕР_1 через ТОВ «Платежі Онлайн» за допомогою платіжного сервісу «Platon», що підтверджується відомостями довідки ТОВ «Платежі Онлайн» №1401/12 від 23.12.2024, реєстру транзакцій до неї, листа АТ «УкргазБанк» №БТ-9673 від 24.07.2025, за даними якого на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 13.02.2024 здійснено зарахування коштів в сумі 6000 грн.
Згідно з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-9625956, розмір заборгованості відповідачки за даним кредитним договором станом на 17.12.2024 становить 52393,80 грн, що складається з заборгованості за основним зобов'язанням в розмірі 6000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 45793,80 грн, комісії - 600 грн.
З відомостей виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9625956 від 13.02.2024 заборгованість перед Товариством за кредитним договором №00-9625956 від 13.02.2024 станом на 07.05.2025 складає 52939,80 грн, що включає прострочену заборгованість за сумою кредиту в сумі 6600 грн та заборгованість за процентами в розмірі 45793,80 грн.
17.12.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників від 17.12.2024 до вказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» отримало право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9625956 від 13.02.2024 на загальну суму 52393,8 грн.
Факт оплати отриманих за вказаним договором факторингу прав вимог до боржників підтверджується даними платіжних інструкцій №342 від 27.12.2024, №335 від 26.12.2024, №358 від 06.01.2025.
02.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством укладено договір факторингу №020425-У, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
За даними Реєстру боржників від 02.04.2025 Товариство отримало право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9625956 від 13.02.2024 на загальну суму 52393,8 грн.
Факт оплати позивачем отриманих за вказаним договором факторингу прав вимог до боржників підтверджується даними платіжної інструкції №415 від 14.04.2025.
Всупереч умовам Договору №00-9625956 від 13.02.2024 відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі коштів в сумі 52393,8 грн.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов'язану з наданням кредиту.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що договір кредитної лінії №00-9625956 від 13.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 є укладеним.
Первісний кредитор виконав свої зобов'язання та надав відповідачці узгоджену сторонами договору суму кредиту.
Проте відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом.
Докази сплати ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в матеріалах справи відсутні, відповідачкою не надано власного розрахунку заборгованості.
Зважаючи на оформлені в належному порядку кредитний договір № 00-9625956 від 13.02.2024 та договори факторингу Товариство є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів та процентів за їх використання з боржниці.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6600 грн, в яку позивачем включено видані кредитні кошти в розмірі 6000 грн та комісію, пов'язану з їх наданням, в сумі 600 грн, підлягають задоволенню.
Перевіряючи доводи позивача щодо нарахованої суми відсотків за користування кредитом в межах заявленого позивачем періоду стягнення (з 13.02.2024 по 17.12.2024 (детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором) суд зазначає про таке.
Так, цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З матеріалів справи слідує, що відповідачка отримала кредитні кошти 13.02.2024.
Суд погоджується з порядком нарахування та розміром нарахованих відсотків за користування кредитом за договором №00-9625956 від 13.02.2024 за період з 13.02.2024 по 21.04.2024, який станом на 21.04.2024 становить 10225,8 грн, оскільки такий не суперечить умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
Однак на підставі вищевикладеного, а також виходячи із зобов'язання за основною сумою боргу (6000 грн станом на 22.04.2024), суд вважає, що розрахунок заборгованості по процентах за користування кредитом за кредитним договором за період з 22.04.2024 (день зміни денної ставки на 1,5%) по 19.08.2025 (період встановлених законодавством наступних 120 днів) становить: 10800 грн (6000 грн х 1,5% / 100% х 120 днів).
А за період з 20.08.2024 (день зміни денної ставки на 1%) по 17.12.2024 (припинення нарахування відсотків первісним кредитором) проценти повинні були нараховуватись відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за денною ставкою 1%, що за 120 днів складає 7200 грн (6000 грн х 1% / 100% х 120 днів).
Відтак, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором №00-9625956 за період з 13.02.2024 по 17.12.2024 становить 28225,8 грн (10225,8 грн + 10800 грн + 7200 грн), котрі підлягають стягненню на користь позивача.
Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії №00-9625956 від 13.02.2024 в загальному розмірі 34825,8 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 1611 грн (34825,8 грн становить 66,5 % від 52393,8 грн; 66,5% від 2422,40 грн становить 1611 грн).
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Так, на підставі договору надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025, додаткової угоди до нього №12 та довіреності від 04.12.2024 на представництво інтересів Товариства у всіх судових установах уповноважено адвоката Тараненко А.І.
Адвокатом надано клієнту юридичні послуги, загальна вартість яких становить 7000 грн та погоджена актом прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18).
Отже, суд приходить до висновку, що у зв'язку з частковим задоволенням позову на 66,5% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача 4655 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-283, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9625956 від 13.02.2024, яка складається з: 6600 грн - заборгованість по кредиту, 28225,8 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, а всього в загальній сумі 34825 (тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн 80 коп.
У решті вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи - судовий збір в розмірі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4655 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн.
Відповідачкою може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачка не подала заяву про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, поштовий індекс 01024.
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: