Справа № 680/711/25
№2/680/511/25
19 листопада 2025 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Польової В.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 128000,00 грн. та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 29 червня 2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» було укладено в електронній формі договір № 4774572 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав на картковий рахунок грошові кошті в сумі 20000,00 грн, строком на 360 днів, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту НОМЕР_1 та зобов'язався сплатити відсотки за користування ними із врахуванням пільгової та стандартної процентної ставки.
27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» було укладено договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передав (відступив) ТОВ «Українські Фінансові Операції» право боргової вимоги до боржників та зокрема до відповідача за договором № 4774572 від 29 червня 2024 року на загальну суму 103200,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн, заборгованість за процентами - 73200,00 грн, заборгованість за штрафом/неустойкою - 10000,00 грн.
Після відступлення права вимоги відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів та сплати відсотків ні на рахунки ТОВ «Лінеура Україна», ні на рахунки ТОВ «Українські Фінансові Операції», а тому виникла заборгованість у загальному розмірі 128000,00 грн, яка складається із суми заборгованості тіла кредиту - 20000,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 73200,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими позивачем - 34800,00 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Також позивач просить суд в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, ухвалити рішення щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 в порядку примусового виконання рішення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості.
Ухвалою судді від 21 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без виклику сторін та витребувано письмові докази у АТ КБ «Приват Банк».
Представник позивача подав клопотання про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, яку отримав 24 жовтня 2025 року, про що стоїть відмітка «вручено особисто» і підпис ОСОБА_1 , відзиву до суду не направив.
29 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4774572 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «94389» (29 червня 2024 року о 11:59:01), відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та виконати обов'язки передбачені договором (п. 1.2 Договору) .
Сума кредиту становить 20000,00 гривень (п. 1.2 Договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність сплати платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3 Договору).
Процентна ставка фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п. 1.4, 1.4.1 Договору).
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 Договору).
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Дати надання кредиту: 29 червня 2024 року або 30 червня 2024 року (п. п. 2.1, 2.2 Договору).
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту.
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №4774572 доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.
ТОВ «Пейтек» повідомило ТОВ «Лінеура Україна» про успішне перерахування 29 червня 2024 року о 12:02:10 на платіжну карту № НОМЕР_1 коштів у сумі 20000,00 гривень
Зазначені реквізити банківської карти № НОМЕР_1 у повідомленні ТОВ «Пейтек» співпадають з реквізитами платіжної карти зазначеної відповідачем у кредитному договорі.
З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 29 червня 2024 року зараховано 20000,00 грн (арк. спр. 134).
27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого ТОВ «Лінеура Україна» відступає ТОВ «Українські Фінансові Операції» за плату, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, визначених у додатках до договору, про що також був складений акт прийому - передачі реєстру боржників.
Перерахування коштів за договором факторингу № 27/02/2025 підтверджується платіжними інструкціями від 27 лютого 2025 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4774572 на загальну суму 103200,00 гривень, з яких: заборгованість основною сумою боргу - 20000,00 грн, заборгованість за відсотками - 73200,00 грн, заборгованість за пенею/ штрафами - 10000,00 грн, про що також свідчить розрахунок заборгованості складений ТОВ «Лінеура Україна».
Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Досліджені судом докази, зокрема витяги з ЄДРЮОФОГФ, статути, свідоцтва про реєстрацію фінансових установ, підтверджують, що ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» за своїми правовими статусами відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі ст. 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Також наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Українські Фінансові Операції» за договором №4774572 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 отримані кошти у визначеному договорі строки не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі кредиту, підлягають задоволенню.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» слід стягнути заборгованість за договором №4774572 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29 червня 2024 року в розмірі 103200,00 грн., яка складається з: 20000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 73200,00 грн. - заборгованість за нарахованими проценти.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 27 лютого 2025 року, строк дії Договору № 4774572 від 29 червня 2024 року не закінчився, тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором - ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 27 лютого 2025 року (дати факторингу) донараховано відсотки за (116 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 34800,00 грн. (20000,00 грн. * 1.50% = 300 грн.*116 календарних днів = 34800 грн.), які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про нарахування інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України в порядку частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України на майбутнє, то суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК УКраїни остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої ст. 238 ГПК України (частин 10,11 ст. 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президепнта України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України оголошено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених ТОВ «Українські фінансові операції» витрат на правничу допомогу представник позивача долучив до матеріалів справи: копію договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року ТОВ «Українські фінансові операції», акт №44774572 прийому передачі -виконаних робіт від 18 вересня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг) №4774572 від 18 вересня 2025 року, заявку №4774572 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, згідно з яким загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, і згідно наданого рахунку на оплату із зазначенням видів робіт, суд не вбачає підстав для задоволення таких наданих послух як: аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції із Клієнтом; письмова юридична консультація, складання письмового консультативного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи у суді першої інстранції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тошо; представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта про стягненя заборгованості за кредитним договором №4774572 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі в судових засіданнях, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 4600,00 грн.
Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатським бюро роботою у цій справі.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-287 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення, 2) заборгованість у розмірі 128000,00 (сто двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 4600 (чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», адреса місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення, 2, код ЄДРПОУ - 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Суддя В. Є. Польова