Ухвала від 19.11.2025 по справі 522/23059/24

Справа № 522/23059/24

Провадження по справі № 1-кс/522/6002/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

19 листопада 2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , власника майна ОСОБА_7 , розглянувши клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024163030000064, відомості про яке 01.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділом відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163030000064, відомості про яке 01.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що що протягом 2023 - 2024 років ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 02012094), з використанням Державної електронної системи публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення низки тендерів на закупівлю робіт, товарів та послуг.

Зокрема, ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 02012094) проведено закупівлю устаткування для операційних блоків (код ДК 021:2015:33160000-9) до якого входить: ультразвукова хірургічна система для м'яких тканин (код 44778) та офтальмологічний мікроскоп» (код 35190) - (класифікатор медичних виробів - НК 024:2019), за результатами якої 29.06.2023 між директором ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 02012094) ОСОБА_8 та директором ТОВ «СТЕРІМЕД» (код ЄДРПОУ 40309753) ОСОБА_9 укладено договір № 116 на загальну суму 14 998 970,00 грн.

Разом з цим, установлено, що ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 02012094) під час здійснення закупівлі вказаного вище обладнання, визначено очікувану вартість предмета закупівлі на підставі наданих комерційних пропозицій від суб'єктів господарювання, а саме: ТОВ «ВОЛИНЬФАРМ» (код ЄДРПОУ 21738610) у розмірі 15 330 499,00 грн., ТОВ «МЕДИЧНА КОМПАНІЯ «МЕДІКУС»» (код ЄДРПОУ 21584181) у розмірі 15 380 037,99 грн. та НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «СІМЕСТА ВААЛ» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 20933881) у розмірі 15 148 600,00 грн.

У подальшому, в ході досудового розслідування, установлено, що ТОВ «ВОЛИНЬФАРМ» (код ЄДРПОУ 21738610) та ТОВ «МЕДИЧНА КОМПАНІЯ «МЕДІКУС»» (код ЄДРПОУ 21584181) будь яких комерційних пропозицій ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 02012094) для визначення вартості предмета закупівлі не надавали, що може свідчити про можливу фальсифікацію документів поданих з метою обґрунтування очікуваної вартості, а також про можливу попередню змову між посадовими особами

ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України" (код ЄДРПОУ 02012094) та представниками учасників процедури закупівлі, спрямовану на завищення вартості обладнання та розкрадання бюджетних коштів.

Так, у ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, 23.10.2025 прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , згідно вимог ст. ст. 223, 233, 234, 235, 236, 237 КПК України в період часу з 09 години 53 хвилин по 16 годину 43 хвилини на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від 14.10.2025 року знаходячись у приміщенні ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 49/51 проведено обшук у службовому кабінеті медичного директора ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» ОСОБА_10 , в ході якого було виявлено та вилучено:

1) коричневий блокнот з чорновими записами, який поміщено до спеціального сейф - пакету № 00214214;

2) аркуш паперу А4 на якому міститься інформація про кількість грошових коштів, які надійшли у фонд ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» з 13.10. - 17.10.2025, який поміщено до спеціального сейф - пакету № 00214214;

3) аркуш паперу А4 на якому міститься інформація про переведення працівників, який поміщено до спеціального сейф - пакету № 00214214;

4) аркуш паперу А4 на якому міститься інформація про звільнення працівників, який поміщено до спеціального сейф - пакету № 00214214;

5) накладна № 1 від 27.04.2024 на 2 арк., яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

6) лист ФОП ОСОБА_11 на 1 арк., який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214214;

7) довіреність (вих. 0322 від 25.04.2024) на 1 арк., яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

8) опис документів наданих ТОВ «Науково практичний центр» «Сучасна офтальмологія» на 1 арк., який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214214;

9) копія специфікації до договору № 71 від 08.05.2025, яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

10) копія специфікації (без підписів), яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

11) копія специфікації до договору № 88 (без підписів), яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

12) копія специфікації до договору № 71 від 28.04.2025, яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

13) копія специфікації до договору № 77 від 08.05.2025, яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

14) копія специфікації до договору № 82 від 27.05.2025, яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

15) копія специфікації до договору № 86 від 12.06.2025, яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

16) копія специфікації до договору № 88 від 16.06.2025, яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

17) копія специфікації до договору № 91 від 17.06.2025, яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

18) копія специфікації до договору № 76, яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

19) аркуш (і) А4 з таблицями щодо специфікацій, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214214;

20) аркуш (і) А4 на якому міститься інформація про перелік співробітників, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214214;

21) службові записки від 09.12.2024, які поміщені до спеціального сейф - пакету № 00214214;

22) рахунок - договір № 1398701 від 08.11.2024, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214214;

23) рахунок - договір № 1398702 від 08.11.2024, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214214;

24) лист НФВ «Сіместа Ваал» від 21.06.2021;

25) ноутбук MacBook, сірого кольору, модель А1466, ЕМС 2925, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214213;

26) мобільний телефон марки iPhone 15 Pro Max, чорного кольору, серійний номер F9PGFNV7HR, з чохлом чорного кольору, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214213;

27) мобільний телефон марки Xiaomi, модель 2107113SG, сірого кольору, серійний номер F9PGFNV7HR, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214212;

28) мобільний телефон марки SAMSUNG, модель SM5931B/DS, кольору м'яти, з чохлом кольору м'яти, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214211.

Крім того, в ході проведення обшуку у службовому кабінеті заступника директора з економічних питань ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» ОСОБА_12 , виявлено та вилучено:

1) тарифний список працівників ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» на 41 акр., який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214210;

2) договір № 109 від 15.06.2023 з додатками до нього, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214210;

3) флеш - носій BAUSCH LOMB у шкіряній обкладинці, який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214210;

4) витяги з наказів; положення про планово - економічний відділ; журнал реєстрації вихідних документів за 2023 рік; списки працівників за 2022 - 2025 роки; роздруківки з електронної пошти планово - економічного відділу, які упаковані до спеціального сейф - пакету № 00214202; Також, в ході проведення обшуку у службовому кабінеті канцелярії ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», виявлено та вилучено: довідку про кількість працівників, які працювали та продовжують працювати з 24.02.2022 по теперішній час у ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» з додатками у формі таблиці, які поміщено до спеціального сейф - пакету № 00214191.

Проркурор звернувся до суду з клопотаннями про накладення арешту на зазначене майно.

Позиція учасників судового розгляду

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив задовольнити його з наведених в ньому підстав, повідомивши, що вилучене під час проведення обшуку майно має значення для органу досудового розслідування як речовий доказ.

Власник майна ОСОБА_7 та його захисники в судовому засіданні заперечували проти накладення арешту майно, вважають, що клопотання необґрунтоване. Повідомили, що ними направлені адвокатські запити до ТОВ «Медікус» та ТОВ «Волиньфарм» щодо того, що вказані в клопотанні прокурора фірми надавали свої цінові пропозиції. Прокурор вилучав документи не тільки щодо тієї закупівлі, яка надавалась у дозволі на обшук, а і на інші закупівлі. Мобільний телефон та ноутбук були надані ОСОБА_13 , окрім цього ним надані паролі, ОСОБА_13 не працював на вказаній посаді на момент здійснення вказаної в ухвалі суду закупівлі. Слідчий визнав ноутбук та телефон речовим доказом незаконно, в порушення вимог ч.2 ст.168 КПК України.

Щодо вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону марки Самсунг, то він вилучений незаконно, так як її спіймали у коридорі, запросили до кабінету директора інституту ОСОБА_13 і там вилучили телефон, ОСОБА_7 також надала код доступу до телефону.

Прокурор ОСОБА_4 повідомив, що вилучені копії комерційних пропозицій, проте ТОВ «Волиньфарм» та ТОВ «Медікус» у ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії Медичних наук України» не надавали. Жодна службова особа інституту ОСОБА_14 ) не змогли сказати, хто з посадових осіб інституту готував запити для комерційних пропозицій. Суд надав дозвіл на вилучення документів щодо закупівель, в тому числі і конкретної закупівлі. ОСОБА_7 ніхто не змушував заходити до кабінету ОСОБА_13 і надавати свій телефон, а адвокат ОСОБА_15 з'явився в кінці обшуку і він не міг знати про обставини, пов'язані з ОСОБА_7 . 04.04.2025 ОСОБА_13 розмовляв з ОСОБА_7 , що зафіксовано матеріалами НСРД, за результатами розмови ОСОБА_13 з ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Окрім цього, сторона обвинувачення надала можливість ОСОБА_13 скопіювати всю необхідну інформацію з телефонів та ноутбуку, якусь важливу документацію, без якої не зможе функціонувати інститут, вони не вилучали. Прокурор повідомив, що через тиждень планують повернути майно власникам.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думки учасників кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Мотиви слідчого судді.

Положення закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали

Відповідно до ч. 1 та пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, до яких, зокрема, належить арешт майна. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Поряд з цим, арешт майна застосовується у кримінальному провадженні незалежно від ступеню тяжкості кримінального правопорушення, що у ньому розслідується.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ст. 170 КПК України).

Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

У силу частин 1, 2, 4 , 5 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення збереження речових доказів) ; (3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази

З матеріалів клопотання прокурора встановлено, що в провадженні ВП №5 ОРУП №1 в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024163030000064 від 01.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Вказане кримінальне провадження було відкрите на підставі проведеної перевірки за фактом неправомірних дій посадових осіб державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. Філатова Національної академії медичних наук України», які упродовж 2023-2024 років укладали договори на поставку медичного устаткування та лікарських засобів за завищеними цінами.

В рамках проведення досудового розслідування старшим слідчим СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_16 було направлено запити до ТОВ «Медична Компаніія «Медікус» та ТОВ Фірма «ВОЛИНЬФАРМ» про витребування інформації щодо надання комерційних пропозицій ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії медичних наук України».

Органом досудового розслідування від зазначених підприємств отримані відповіді, які свідчать що комерційних пропозицій ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» не надавались.

На думку органу досудового розслідування, зазначені відомості можуть свідчити про можливу фальсифікацію документів, поданих з метою обґрунтування очікуваної вартості, а також про можливу попередню змову між посадовими особами ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України».

Адвокатом ОСОБА_5 в судовому засіданні були надані слідчому судді адвокатські запити та відповіді на них, згідно яких:

- ТОВ «Глобал Медікал Трейд» надавав комерційну пропозицію у травні 2023 року щодо постачання ультразвукових хірургічних систем для м'яких тканин (консолей, факоемульсифікаторів) у комплекті з наконечниками, комплектів мікроскопів з периферійним обладнанням на суму 15890166 гривень;

- ТОВ «РАД ФАРМ» надавав комерційну пропозицію на мікроскоп операційний, факоемульсіфікатор, наконечники, кабель лемо, біполярний пінцет для коагуляції, набір для чистки наконечника на суму 15 945015 гривень;

- ТОВ «МЕДЛЕНС ОПТІКС» у травні 2023 року надавало комерційну пропозицію щодо постачання ультразвукових хірургічних систем для м'яких ткании (консолей. факоемульсифікторів) у комплекті наконечниками, фільтрами, окулярами захисними, комплектів офтальмологічних мікроскопів з периферійним обладнанням на суму 15 643 578 гривень.

Щодо підстав для арешту майна

Правовою підставою для арешту майна у клопотанні прокурора вказано п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт з метою збереження речових доказів.

Отже, на переконання слідчого судді, така підстава для арешту майна як арешт з метою збереження речових доказів підлягає застосуванню щодо вилученого під час проведення обшуку майна.

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і ці умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. На стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення в подальшому.

Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні

Як видно з клопотання про арешт майна та доданих до нього додатків, прокурорами Приморської окружної прокуратури м.Одеси здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024163030000064, відомості про яке 01.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України розслідуване кримінальне правопорушення є тяжким.

В рамках досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від 14.10.2025 року знаходячись у приміщенні ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 49/51 проведений обшук, в ході якого було виявлено та вилучено майно у службовому кабінеті медичного директора ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» ОСОБА_10 , у службовому кабінеті заступника директора з економічних питань ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» ОСОБА_12 , речі і документи , які мають значення для досудового розслідування.

Постановою прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 від 23.10.2025 вищевказані речі, предмети та документи, які виявлені та вилучені в ході здійснення обшуку визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024163030000064, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Вилучені чорнові записи, листи, службові записки копії специфікацій, довіреності будуть досліджуватись органом досудового розслідування на факт причетності до вказаного кримінального провадження, могли зберегти на собі сліди злочинної діяльності, в подальшому з ними будуть проводитись слідчі дії, призначені експертизи.

Таким чином, ураховуючи, що вищевказані речі мають суттєве значення для досудового розслідування, потребують подальшого проведення комп'ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи та є речовим доказом у кримінальному провадженні, наявні підстави для накладення арешту на зазначене майно з метою його збереження та збереження відомостей, що на ньому містяться.

Слідчий суддя встановив, що долучені до клопотання копії документів вказують на те, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР.

На теперішній час, з метою збереження вказаних речей як речового доказу, виникла необхідність у накладенні на них арешту (із забороною відчуження, розпорядження та користування).

З огляду на зазначене, вилучене за місцем здійснення діяльності ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» майно, ймовірно, вміщує відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що вказані посадові особи не є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення в рамках цього провадження, та що на даний час коло осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення лише встановлюється, досудовим розслідуванням, а також з'ясовуються всі обставини вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя при розгляді клопотання враховує долучені адвокатом ОСОБА_5 заперечення та додані до них документи.

Сам по собі факт надання комерційних пропозицій від інших ТОВ щодо постачання медичного обладнання не може бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання в частині накладення арешту на вилучені документи.

Адже зазначені документи органом досудового розслідування лише будуть перевірятись на предмет доказового значення у вказаному провадженні.

Також адвокатом не доведено, що саме виявлені та вилучені в ході обшуку документи в результаті здійснення законної діяльності ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» будь-яким чином зможуть блокувати роботу установи. Надані ним докази фактично підтверджують надання таких комерційних пропозицій, проте достовірність цих документів вже буде встановлювати орган досудового розслідування у подальшому.

За таких обставин, наявні умови для накладення арешту на зазначене майно, зазначені у ч. 3 ст. 170 КПК України.

Щодо ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна

КПК України, також окрім мети арешту майна формулює його завдання, якими є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Мета - це те, до чого прагнуть, чого хочуть досягти, очікуваний кінцевий результат, то завдання - це конкретні проблеми, які потрібно вирішити задля досягнення мети

Інакше кажучи, завдання є засобом досягнення мети. Слід погодитися, що розв'язання завдань, що стоять перед кримінальним судочинством, обумовлює досягнення його цілей.

Намагаючись досягти мети як кінцевий результат діяльності необхідно виконати низку конкретних завдань. Вирішення завдання є етапом на шляху досягнення мети, Саме тому, як встановлено законодавцем, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Оскільки посадові особи ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», з огляду на здобуті слідчим відомості, вірогідно, має відношення до кримінального правопорушення та може володіти відомостями, які можуть мати значення для досудового розслідування, то вилучене за місцем здійснення діяльності вказаної установи майно, ймовірно, містить відомості, що можуть мати значення для цього провадження, щодо вказаного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

Тому наявні вагомі підстави вважати, що існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, передання майна, на яке прокурор просить накласти арешт.

З огляду на наведене, майно, перелік якого наведено в клопотанні прокурора про арешт майна та постанові про визнання та долучення в якості речових доказів, підлягає арешту шляхом позбавлення права на його розпорядження та користування ним, адже саме у наведений спосіб можна запобігти встановленим ризикам.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

На переконання слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування накладення арешту на вилучене слідчим майно з метою збереження речових доказів є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Слідчий суддя підкреслює, що вислів «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції по суті відсилає до національного законодавства і закріплює обов'язок дотримувати його матеріальних і процесуальних норм (рішення від 13 листопада 2003 р. у справі «Елсі та інші проти Туреччини» (Elci and Others v. Turkey), заяви № 23145/93 і 25091/94, п. 697).

Втручання має ґрунтуватись на належних і достатніх підставах і повинне бути пропорційним щодо законної мети або цілей, що переслідуються (Segerstedt-Wiberg і Інші проти Швеції, 2006).

Отже, пропорційність втручання в діяльність юридичної особи, слідчий суддя оцінює на відповідність трьом критеріям, встановленим Європейським судом з прав людини: 1) чи відбувається втручання згідно із законом; 2) чи переслідує втручання законну мету; 3) чи є втручання необхідним в демократичному суспільстві.

Так, КПК України передбачено, що рішення про проведення слідчих (розшукових) дій у випадках, визначених цим кодексом, приймає слідчий суддя в кримінальних провадженнях, віднесених до його підсудності. Втручання шляхом проведення слідчих (розшукових) дій має законну мету - отримання доказів, які можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення. Отже, таке втручання відбувається згідно з законом та переслідує законну мету.

Також таке втручання буде необхідним та пропорційним, оскільки потреби досудового розслідування в частині виконання завдань кримінального провадження вимагають перевірки ймовірної причетності посадових осіб ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, відомості про які внесено до ЄРДР у кримінальному провадженні №42024163030000064 від 01.08.2024, та існує необхідність перевірити відомості, що безпосередньо стосуються обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Щодо наслідків арешту майна

На переконання слідчого судді, з огляду на викладені в цій ухвалі обставини та початкову стадію досудового розслідування, такий арешт не є надмірно обтяжливим.

Органом досудового розслідування встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення та коло причетних до його вчинення осіб.

Слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна, та таке є необхіднім у зв'язку із забезпеченням проведення у рамках даного кримінального провадження слідчих дій, експертних досліджень, які в свою є необхідними для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень фігурантам справи а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.

Поряд з цим, наразі слідчому судді не надано будь-яких даних, які б вказували на суттєве позначення арешту зазначених документів на інтересах ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України».

Щодо можливості виконання завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням

Прокурор обґрунтовує необхідність арешту майна потребою збереження доказів для забезпечення розслідування кримінального правопорушення.

З огляду на обставини, викладені в цій ухвалі, на переконання слідчого судді, наведене узгоджується із завданнями кримінального провадження, передбаченими в ст. 2 КПК України, та існують обґрунтовані підстави вважати, що таке завдання може бути виконане внаслідок збирання достатніх доказів для повного та неупередженого розслідування.

Приймаючи рішення за даним клопотанням, суд виходить із ч. 1 ст. 22, ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України, а також того, що на стадії досудового розслідування для прийняття рішення достатньо обґрунтованої підстави вважати, що відповідні обставини мали місце, та що відповідні речові докази, на переконання сторони обвинувачення, мають істотне значення для стратегії сторони обвинувачення.

Також слідчий суддя вважає за можливе задовольнити вимоги клопотання з приводу того, що речі, на які накладено арешт, необхідно зберігати при матеріалах кримінального провадження в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо накладення арешту на мобільні телефони та ноутбук ОСОБА_10 , мобільний телефон ОСОБА_7 .

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Що стосується вилучених мобільних телефонів та ноутбуків, то відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

На вимогу володільця особа, яка здійснює тимчасове вилучення комп'ютерних систем або їх частин, залишає йому копії інформації з таких комп'ютерних систем або їх частин (за наявності технічної можливості здійснення копіювання) з використанням матеріальних носіїв володільця комп'ютерних систем або їх частин. Копії інформації з комп'ютерних систем або їх частин, які вилучаються, виготовляються з використанням технічних засобів, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів володільця із залученням спеціаліста.

Як вказав в судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 , вилучені мобільні телефони та ноутбуки були видані органу досудового розслідування добровільно, доступ до них власниками не був обмежений. З часу вилучення мобільних телефонів, ноутбуків пройшов час, достатній для їх огляду, прокурор та слідчий мали достатньо часу зняти з вказаних носіїв необхідну інформацію. Переконливих доказів зберігання в телефонах, ноутбуках інформації, яка б мала значення для кримінального провадження, слідчому судді не надано. А тому в арешті мобільних телефонів та ноутбуку які належать ОСОБА_10 та мобільний телефон ОСОБА_7 необхідно відмовити.

Окрім цього, слідчий суддя критично ставиться до твердження прокурора, що у вилучених мобільних телефонах можуть міститись ознаки інших кримінальних правопорушень, так як клопотання про арешт майна розглядається у цьому кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вказує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя враховує: правову підставу для арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки вони можуть підтвердити/спростувати версію органу досудового розслідування). За таких умов заявлена прокурором мета - збереження речових доказів - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження. Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав). Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна для третіх осіб не вбачається.

Всі обставини, проаналізовані в сукупності, свідчать про можливість і необхідність часткового задоволення клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст. 167-173, ч.2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 про накладення арешту на майно - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно (із забороною розпорядження та користування) яке було тимчасово вилучене у кримінальному провадженні № 42024163030000064 від 01.08.2024 під час проведення 23.10.2025 в період часу з 09 години 53 хвилин по 16 годину 43 хвилини на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від 14.10.2025 обшуку у службовому кабінеті медичного директора ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» ОСОБА_10 , розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 49/51, в ході якого було виявлено та вилучено, а саме:

1) коричневий блокнот з чорновими записами, який поміщено до спеціального сейф - пакету № 00214214;

5) накладна № 1 від 27.04.2024 на 2 арк., яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

6) лист ФОП ОСОБА_11 на 1 арк., який поміщений до спеціального сейф - пакету № 00214214;

7) довіреність (вих. 0322 від 25.04.2024) на 1 арк., яка поміщена до спеціального сейф - пакету № 00214214;

9) копія специфікації до договору № 71 від 08.05.2025, яка поміщенадо спеціального сейф - пакету № 00214214;