Справа № 522/16019/25-Е
Провадження № 2/522/7372/25
05 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Зелінська К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , Одеська Універсальна Біржа «Витязь» про визнання договору купівлі-продажу дійсним
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі обґрунтовують позов тим, що 07 грудня 1998 року між ними (як покупцями) та ОСОБА_3 (як продавцем, від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності) на Одеській Універсальній Біржі «Витязь» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 98-135П.
Незважаючи на те, що договір не був нотаріально посвідчений, сторони повністю виконали його умови: відповідач отримав кошти, а позивачі набули фактичного володіння квартирою з 1998 року, зареєстровані в ній, несуть витрати на комунальні послуги та утримують майно. Більше того, угода була зареєстрована в КП «КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради 10 грудня 1998 року.
Позивачі посилаються на ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка діяла на момент укладення правочину, та передбачала можливість суду визнати угоду дійсною, якщо одна зі сторін повністю або частково її виконала, а друга сторона ухилялася від нотаріального оформлення. Крім того, на той час діяла ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали подальшому нотаріальному посвідченню. Реєстрація договору в БТІ, на думку позивачів, підтвердила визнання державою їхнього права власності, незважаючи на відсутність нотаріального посвідчення.
Оскільки договір купівлі-продажу був укладений з порушенням вимог ст. 227 ЦК УРСР щодо нотаріального оформлення, але сторони повністю виконали його, виникла необхідність судового підтвердження його дійсності для належної реєстрації прав.
Враховуючи викладене, позивачі просять суд Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 98-135П від 07 грудня 1998 року, укладений на Одеській універсальній біржі «Витязь» та Визначити розмір часток у праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказану квартиру рівними, тобто по 1/2 частині.
Ухвалою суду від 22.07.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду.
Ухвалою суду від 25.09.2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання призначене на 05.11.2025 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (Позивач-1) та ОСОБА_2 (Позивач-2) звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 (Відповідач) про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визначення часток у спільній сумісній власності.
Укладення правочину: 07 грудня 1998 року між ОСОБА_3 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу № 98-135П щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний договір був укладений та зареєстрований на Одеській Універсальній Біржі «Витязь» за № 98-135П, проте не був нотаріально посвідчений.
Позивачі (Покупці) набули фактичного володіння та користування квартирою з 1998 року, що підтверджується їхньою реєстрацією в ній та регулярною оплатою комунальних послуг, а також утриманням житла.
10 грудня 1998 року вказана угода була зареєстрована у КП «КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (реєстраційний запис № 443), що підтверджує первинну державну реєстрацію права приватної власності на спірну квартиру за Позивачами (реєстровий номер 443 у реєстровій книзі 295 пр на сторінці 45.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.
Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу").
Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу".
Між тим, на даний час позивачі не мають можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в 1998 році, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов'язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з'ясувати чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв'язку з укладенням на Товарній Біржі.
На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 81, 89, 206, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , Одеська Універсальна Біржа «Витязь» про визнання договору купівлі-продажу дійсним- задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 98-135П нерухомого майна, укладений 07 грудня 1998 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності ААО № 588048, виданої приватним нотаріусом Одеського міського округу Юрченко І.П. р. № 2707 від 24.061998 р., та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстрований на Одеській універсальній біржі «Витязь», за яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 138 кв.м.
Визначити, що розмір часток у праві спільної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними, тобто по 1/2 частині.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 17.11.2025 року.
Суддя А.В. Науменко