Справа № 522/25187/25
Провадження № 2-а/522/590/25
19 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Гресько Б.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,-
19 листопада 2025 року до суду надійшла позовна заява Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, у якому позивач просив затримати громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців по 18.05.2026 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання по справі призначено на 19 листопада 2025 року.
У судове засідання, призначене на 19 листопада 2025 року з'явився представник позивача, відповідач та його представник. У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, наголосила, що на момент затримання у відповідача уже був наявний квиток для залишення території України.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст повний текст рішення буде проголошено 19 листопада 2025 року о 15 годині 00 хвилин.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідач - ОСОБА_3 є громадянином Азербайджанської Республіки, що підтверджується паспортним документом громадянина Азербайджанської Республіки для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , терміном дії до 11.04.2032 року.
ОСОБА_3 прибув на територію України через КПП «Могилів-Подільський» 05 жовтня 2024 року на підставі паспортного документу громадянина Азербайджанської Республіки для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , терміном дії до 11.04.2032 року.
30 жовтня 2025 року уповноваженою особою ГУ ДМС в Одеській області відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №012479, відповідно до якого 30.10.2025 року о 15 годині 00 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33 було виявлено громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме, перевищив встановлений законом строк більш ніж на 30 днів, за що передбачена адміністративна відповідальність з ч.2 ст.203 КУпАП.
Частина 2 статті 203 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився. Санкція статті передбачає відповідальність у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Уповноваженої особи ГУ ДМС в Одеській області від 31.10.2025 року серії ПМ МОД №012577 ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, Рустамову Ніджану інкриміновано те, що 31.10.2025 року о 15 годині 00 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33 було виявлено громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме, перевищив встановлений законом строк більш ніж на 30 днів.
Рішенням начальника ГУ ДМС в Одеській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 31.10.2025 року №5101130100019854, вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_5 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 04.11.2025 року.
17 листопада 2025 року уповноваженою особою ГУ ДМС в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №012520, відповідно до якого 17 листопада 2025 року о 16 годині 15 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 42, співробітниками УМП ГУНМ в Одеській області було виявлено та доставлено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33 громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме, перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів та скоїв таке саме адміністративне правопорушення повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.203 КУпАП.
Постановою ГУ ДМС в Одеській області від 17.11.2025 року серії ПН МОД №012618, ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.203 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови Рустамову Ніджану інкриміновано те, що 17 листопада 2025 року о 16 годині 15 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 42, співробітниками УМП ГУНМ в Одеській області було виявлено та доставлено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33 громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме, перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів та скоїв таке саме адміністративне правопорушення повторно протягом року.
У зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.203 КУпАП, Рустамова ніджана було затримано 17 листопада 2025 року о 17 годині 16 хвилин, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання серії МОД №000343.
Рішенням начальника ГУ ДМС в Одеській області від 17 листопада 2025 року №5101100100000645 вирішено примусово видворити з України громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_5 .
На підставі рішення начальника ГУ ДМС в Одеській області від 17.11.2025 року про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ОСОБА_5 поміщено до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС.
Факт поміщення ОСОБА_5 до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС підтверджується копією акту приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 18.11.2025 року.
В якості обґрунтування позову, позивач зазначає про те, що факт порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконного перебування на території України, а також невиконання рішення про примусове повернення свідчить про небажання відповідача залишити територію України.
Факт незаконного проживання відповідача на території України та вчинення ним правопорушення на думку позивача свідчать про те, що він ухилитиметься від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, існує ризик його втечі. При цьому відсутність працевлаштування та доходу у відповідача свідчить про те, що він може вчиняти злочини проти власності.
Проте, суд не погоджується із зазначеними доводами позивача з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Частиною 1 статті 289 КАС України передбачено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
У частині 2 статті 289 КАС України передбачено, що заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіального органу чи підрозділу, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України про державний кордон або про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, до завершення процедури розгляду такої заяви.
Згідно частини 11 вказаної статті КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Ключовим у вирішенні питання про застосування таких заходів є наявність наступних обставин:
- рішення компетентного органу про примусове видворення іноземця,
- наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення;
- існування ризику втечі іноземця, а так само у разі відсутності в іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.
Рішенням начальника ГУ ДМС в Одеській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 31.10.2025 року №5101130100019854, вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_5 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 04.11.2025 року.
Вказаним рішенням надано відповідачеві 4-рьох денний строк для того, аби він покинув територію України.
Проте, половина вказаного строку припадала на вихідні дні (1 та 2 листопада 2025 року), що впливає на можливість придбання квитків або пошуку засобів та способів, за допомогою яких відповідач міг покинути територію України.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.
З моменту запровадження воєнного стану, транспортна логістика в межах України значно погіршилася.
Також сам відповідач пояснив в засіданні, що не виконав рішення добровільно. оскільки на той час в нього не було коштів купити квиток.
Зазначене у своїй сукупності свідчить про те, що наданий позивачем строк для добровільного залишення території України був надто коротким, а тому, протягом такого пошук засобів та способів задля того, аби покинути територію нашої держави значно ускладнено.
Як вже було встановлено, відповідач - ОСОБА_3 є громадянином Азербайджанської Республіки, що підтверджується паспортним документом громадянина Азербайджанської Республіки для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , терміном дії до 11.04.2032 року.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 має документ, що дає право на виїзд з України та відповідно документ, що посвідчує його особу.
Вперше, особу було притягнуто до адміністративної відповідальності 30 жовтня 2025 року. При цьому, згідно відомостей, отриманих з протоколу та постанови, відповідача було виявлено за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою розташоване Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії.
Тобто, відповідач особисто прибув до Управління та його було притягнуто до адміністративної відповідальності під час особистого прийому.
У судовому засіданні, відповідачем надано докази на підтвердження того, що ним було вжито заходів задля того, аби покинути територію України, зокрема, надано:
- копію квитка з Одеси в Кишинів на 22 листопада 2025 року о 05 годині 40 хвилин, який було оплаено 16 листопада 2025 року;
- копію квитка з ОСОБА_6 до ОСОБА_7 на 22 листопада 2025 року о 18 годині 25 хвилин.
Тобто, на момент затримання та поміщення до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС вжив належних та допустимих заходів задля виїзду за межі території України.
У судовому засіданні сторони підтвердили, що на момент затримання ОСОБА_5 , ним було сплачено штраф згідно постанови ГУ ДМС в Одеській області від 31.10.2025 року серії ПМ МОД №012577.
Зазначене у своїй сукупності свідчить про те, що ОСОБА_3 не має наміру залишитися на території України, ухилятися від виконання рішення про примусове видворення або перешкоджати виконанню такого рішення, а навпаки, вчиняє дії, що сприяють виконанню такого рішення.
Щодо посилань позивача на те, що відповідач не працевлаштований, не має постійного доходу а тому, може вчиняти злочини проти власності, то такі доводи не підтверджуються наявними у справі матеріалами.
Навпаки, згідно відомостей з веб-порталу «Судова влада України» та ЄДРСР, інформація про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності - відсутня.
В п.п. 37, 39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини вказав, що предметом та метою п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є lex generalis по відношенню до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є гарантувати, що нікого не може бути позбавлено волі у свавільний спосіб, таким чином, незалежно від відповідності національному праву «жодне свавільне утримання ніколи не може вважатися законним».
Стаття 5 Конвенції також вимагає, щоб будь-яке затримання чи взяття під варту здійснювалося у «порядку, передбаченому законом». Це передбачає як додержання матеріальних вимог, наприклад, умов, за яких людина може бути затримана, так і додержання власне процедури позбавлення свободи, наприклад, обов'язку скласти протокол або повідомити близьких особи, або як в даному випадку забезпечити участь перекладача та адвоката у разі необхідності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року «Справа Анатолій Руденко проти України», стало остаточним 17 липня 2014 року (№ 50264/08), Суд наголосив, що відповідно до пункт 1 статті 5 Конвенції має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.
Крім того, у рішенні «Кім проти Росії» від 17.07.2017 року Європейський суд з прав людини зазначив, що параграф 1 (f) статті 5 Конвенції не вимагає, щоб утримання під вартою розглядалося як розумно необхідне, наприклад, для запобігання правопорушення або втечі. Будь-яке позбавлення волі на підставі другої частини параграфа 1 (f) статті 5 буде обґрунтовано, якщо вживаються заходи щодо депортації або екстрадиції. Якщо ці заходи не супроводжуються особливою ретельністю, позбавлення волі перестає бути допустимим згідно з параграфом 1 (f) статті 5 (§ 113 постанови від 15.11.1996 року по скарзі «Chahal проти Великобританії»). Для того, щоб не стати довільним, позбавлення волі на підставі параграфа 1 (f) має бути сумлінним. Воно повинно бути тісно пов'язане з підставою позбавлення волі, на яке посилається Уряд. Місце і умови утримання під вартою повинні бути відповідними. Тривалість утримання під вартою не повинна перевищувати те, що розумно вимагається для досягнення мети (§ 164 судові рішення Великої палати за скаргою «А. та інші проти Сполученого Королівства», ECHR 2009).
Право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі; затримання до закінчення проведення процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, має відповідати волі національному законодавству, воно має також бути необхідним за конкретних обставин справи.
Тому, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 має чинний документ, що дає право на виїзд з України та те, що позивачем не доведено наявності підстав вважати, що існує ризик втечі іноземця, або ризик ухилення від виконання рішення про його примусове видворення чи ризик вчинення ним дій, спрямованих на перешкоджання проведення процедури видворення, враховуючи факт того, що ОСОБА_3 вчиняє дії, спрямовані на сприяння у належному виконанні рішення про його примусове видворення, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 241, 244, 246, 289 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,-
Адміністративний позов Головного управління Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення.
Текст рішення складено та підписано 19 листопада 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.