ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
14 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючий - суддя ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 вирішення клопотання прокурора залишили на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК якими суд керується в силу положень ч.2 ст.331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; до затримання офіційно працевлаштований не був.
Зазначені вище обставини дають підстави вважати про існування в зазначеному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, враховуючи, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще триває, свідки підлягають безпосередньому допиту судом, згідно із встановленою ст. 23 КПК України засадою безпосередності дослідження показань, суд вважає, що в кримінальному провадженні продовжує існувати доведений стороною обвинувачення ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливий незаконний вплив на потерпілого та свідків.
При цьому, той факт, що на теперішній час допитано потерпілого та свідка зменшує існування ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого на них, проте суд зауважує на тому, що судовий розгляд ще триває (стадія дослідження письмових доказів), а тому зазначений ризик впливу на потерпілого та свідків суттєво зменшився, проте не відпав та продовжує існувати.
Також, судом враховується, що 06.02.2024 року Суворовським районним судом м. Одеси ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та не бажання ставати на шлях виправлення та дає підстави суду вважати, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
При цьому суд зауважує на тому, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для кримінального провадження подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання, при цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, достатньо обґрунтованого припущення, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на волі може переховатися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором в судовому засіданні.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще триває, зокрема на теперішній час перебуває на стадії дослідження доказів, а також доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_7 та запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись ст. ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 січня 2026 року.
Строк дії ухвали суду в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 становить до 12 січня 2026 року, включно.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Колегія суддів
Приморського районного суду м. Одеси
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний номер справи: №522/22386/23
Номер провадження № 1-кп/ 522/634/25
Головуючий суддя - ОСОБА_1