Ухвала
18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 501/364/24
провадження № 61-14389ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Ільченко Катерини Романівни як представника ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Іллічівська перлина про визнання укладеним договору та визнання права власності на майно,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом? у якому просила визнати укладеним договір про повний розрахунок та акт прийому-передачі до нього між ПП «Іллічівська перлина» та нею в редакції, викладеній у позові;
визнати за нею право власності на майно - приміщення офісу №714, загальною площею 49,6 кв.м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: 714 кабінет - 46,5 кв. м, 715 умивальня - 1,7 кв. м, 716 туалет - 1,4 кв. м, згідно із технічним паспортом, виготовленим КП «Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міської ради Одеської області» станом на 30 квітня 2013 року, інвентарний № 93700.
Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 13 вересня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав за ОСОБА_1 право власності на майно - приміщення офісу № 714, загальною площею 49,6 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: 714 кабінет - 46,5 кв. м, 715 умивальня - 1,7 кв. м, 716 туалет - 1,4 кв. м, згідно із технічним паспортом, виготовленим КП «Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міської ради Одеської області» станом на 30 квітня 2013 року, інвентарний № 93700. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Одеський апеляційний суд постановою від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу ПП «Іллічівська перлина» задовольнив. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 вересня 2024 року в оскаржуваній частині скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
14 листопада 2025 року адвокат Ільченко К. Р. як представник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, адвокат Ільченко К. Р. як представник ОСОБА_1 у касаційній скарзі заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року було отримано 18 жовтня 2025 року, на підтвердження чого надано витяг з електронного кабінету.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Встановлено, що в постанові Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року відсутній повний текст її складання.
Постанова Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року була надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень 16 жовтня 2025 року, а забезпечено надання загального доступу - 20 жовтня 2025 року.
Згідно з витягом з «Електронного суд» копія постанови Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року була надіслана до електронного кабінету адвоката Ільченко К. Р. 18 жовтня 2025 року.
Доводи клопотання та надані докази свідчать, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Адвокат Ільченко К. Р. як представник ОСОБА_1 у касаційній скарзі як на підставу скасування судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 та постановах Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 185/7362/22, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 15 жовтня 2025 року у справі № 362/5355/15, від 17 вересня 2025 року у справі № 127/34437/21.
Проте, постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 362/5355/15, від 17 вересня 2025 року у справі № 127/34437/21, на які посилається у касаційній скарзі представник заявника, постановлені після ухвалення оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року, тому посилання на указані постанови Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.
Також, адвокат Ільченко К. Р. як представник ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, проте не зазначає певний пункт (пункти) частини першої або третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України.
Крім того, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Позовну заяву подано у 2024 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).
Як видно з оскаржуваного судового рішення вартість спірного майна - приміщення офісу № 714, загальною площею 49,6 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 становить 316 150,20 грн.
Отже, судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку становить 5 058,42 грн (316 150,20 грн х 1 % х 200 % х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 5 058,42 грн має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання адвоката Ільченко Катерини Романівни як представника ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року задовольнити.
Поновити адвокату Ільченко Катерині Романівні як представнику ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року.
Касаційну скаргу адвоката Ільченко Катерини Романівни як представника ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев