18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 296/9565/23
провадження № 61-14288ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради
про визнання незаконними та скасування наказів,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради (далі - КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради), у якому просив визнати протиправними та скасувати накази КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради «Про оголошення догани старшому адміністратору ОСОБА_1 » від 03 липня 2023 року № 01-Д
та від 14 липня 2023 року № 02-Д.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними та скасовано накази КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради
«Про оголошення догани старшому адміністратору ОСОБА_1 » від 03 липня 2023 року № 01-Д та від 14 липня 2023 року № 02-Д. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
14 листопада 2025 року КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради, через підсистему «Електронний суд», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є визнання незаконними та скасування наказів
про оголошення догани.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у пункті 7.9 мотивувальної частини Рішення від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів»
для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої
та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим
за змістом та передбачним за наслідками застосування.
Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою з огляду на її властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі «Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає
за можливе визнати цю справу малозначною.
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі представник позивача посилається на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК та зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи № 296/9843/23 за позовом ОСОБА_1
до КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення
та поновлення на роботі.
Верховний Суд, взявши до уваги предмет позову, вважає, що наведені представником позивача аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку рішень судів попередніх інстанцій у цій справі.
Для обґрунтування обставини, зазначеної в підпункті «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК, доречним є чітко зазначати, які саме обставини особа позбавлена можливості спростувати; чому особа відповідно до закону позбавлена можливості спростувати такі обставини.
Верховний Суд виходить з того, що наведене представником позивача твердження не дає підстав для висновку про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями. Представником відповідача чітко не зазначено, в чому полягає така неможливість та не надано належних доказів
на підтвердження відповідних доводів. Наведені представником позивача доводи зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій зібраних доказів
і встановлених обставин у справі № 296/9565/23.
КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради мало можливість наводити доводи та подавати докази на користь своїх заперечень щодо позовних вимог в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а тому йому була забезпечена можливість реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені представником заявника
у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для заявника (підпункт «в») пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили
про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на рішення Корольовського районного суду
м. Житомира від 20 травня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради про визнання незаконними
та скасування наказів, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська