19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 756/11950/19
провадження № 61-10258св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна
компанія «Нафтогаз Трейдинг»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Милостива Ілона Олександрівна, на ухвалу Київського апеляційного суду
від 4 серпня 2021 року, постановлену колегією у складі суддів Суханової Є. М., Мостової Г. І., Сержанюка А. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України»), Товариства з обмеженою відповідальністю
«Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
(далі - АТ «НАК «Нафтогаз України»), про визнання незаконними та скасування рішення учасника і наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову вказував, що його незаконно звільнено з посади директора ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» згідно з наказом цього товариства від 19 червня
2019 року № 66-К на підставі пункту 5.3 контракту від 1 листопада 2018 року № 1 (далі - контракт) за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Наказ ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від 19 червня 2019 року № 66-К видано на підставі рішення учасника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від 19 червня
2019 року № 39.
Позивач зазначав, що він не порушував підпункт 5.3.1 пункту 5.3 контракту,
підпункт 10.2.33 Статуту ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та частину другу
статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», тому підстави для звільнення відсутні. Реальною причиною звільнення з посади вважає його повідомлення в службу
комплаєнсу НАК «Нафтогаз України» про можливі ознаки конфлікту інтересів у керівника газового дивізіону з посиланням на положення Закону України «Про запобігання корупції».
Зазначав, що строк звернення до суду для вирішення трудового спору ним не пропущено, оскільки такий строк починає свій перебіг з дня отримання наказу про звільнення - 3 вересня 2019 року. Разом з тим, позивач звернувся з клопотанням про поновлення такого строку, посилаючись на те, що з березня 2019 року він був відсторонений від займаної посади, йому анульовано пропуск до приміщення товариства, на телефонні дзвінки ніхто не відповідав, письмових повідомлень не отримував.
За таких обставин позивач просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»
від 19 червня 2019 року № 66-К про його звільнення з посади директора цього товариства;
- поновити його на посаді директора ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;
- стягнути з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 137 212,14 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року, ухваленим у складі судді Диби О. В., позов задоволено частково.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з 20 червня 2019 року на 1 листопада 2020 року і формулювання підстав звільнення з «відповідно до пункту 5.3 контракту від 1 листопада 2018 року № 1, укладеного з директором ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» ОСОБА_1, та
пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України» на «у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України».
Стягнено з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 940 000,49 грн та 5 000 грн у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Стягнено з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на користь держави судовий збір
у розмірі 9 605 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 180 000 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення відповідачами належними і допустимими доказами обставин щодо правомірності звільнення позивача з роботи. Також суд зазначив, що на момент розгляду справи дія укладеного з позивачем контракту припинилася, тому позивач не може бути поновлений на роботі. При цьому суд вказав, що після закінчення строку дії контракту трудові відносини сторін припиняються на підставі пункту 2 частини другої статті 36 КЗпП України, тому змінив формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 . Крім того, суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розмір якого обрахував згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача - 8 571,43 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 серпня 2021 року затверджено мирову угоду, укладену 5 липня 2021 року ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України»,
ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ОСОБА_1 у справі № 756/11950/19
за позовом ОСОБА_1 до ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України»,
ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ «НАК «Нафтогаз України», про визнання незаконними та скасування рішення учасника, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до якої сторони домовилися про таке:
1. ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зобов'язується змінити дату звільнення
ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з 20 червня
2019 року на 1 листопада 2020 року і формулювання підстав звільнення з «відповідно до пункту 5.3 контракту від 1 листопада 2018 року № 1, укладеного з директором ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» ОСОБА_1, та пункту 8
частини першої статті 36 КЗпП України» на «у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України» та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні у розмірі 8 500 000 грн, а ОСОБА_1 повністю відмовляється від позовних вимог у справі №756/11950/19.
2. ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» гарантує, що всю суму (за вирахуванням суми у розмірі 180 000 грн, сплаченої позивачу 26 квітня 2021 року у зв'язку з негайним виконанням рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року) буде сплачено ОСОБА_1 протягом 5 робочих днів з моменту затвердження мирової угоди судом.
Також протягом 5 робочих днів з моменту затвердження судом мирової угоди
ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зобов'язується змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади і формулювання підстав звільнення.
ОСОБА_1 визнає, що 26 квітня 2021 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» виплатило йому суму у розмірі 180 000 грн у зв'язку з негайним виконанням рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року.
З урахуванням виплаченої суми 180 000 грн сторони погоджують розмір суми,
яка підлягає сплаті ОСОБА_1 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»,
становить 8 320 000 грн.
3. ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зобов'язується перерахувати кошти ОСОБА_1 у сумі, визначеній пунктом 2 даної угоди, за наступними реквізитами: « ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , рахунок IBAN НОМЕР_2 , повний номер субрахунку: НОМЕР_6, банк отримувача: АБ «Укргазбанк»,
код банку отримувача 320478, призначення платежу - згідно з мировою угодою
у справі № 756/11950/19».
4. ОСОБА_1 гарантує, що з моменту виконання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» умов пункту 2 мирової угоди не має та не матиме жодних майнових та немайнових претензій до ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».
5. ОСОБА_1 відмовляється від заявлених позовних вимог у справі № 756/11950/19 до ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України»
та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у повному обсязі, а також від стягнення судових витрат у даній справі.
6. ОСОБА_1 , ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права чи охоронювані законом будь-які інтереси третіх осіб, в тому числі й держави, та що з наслідками закриття провадження у справі на підставі частини четвертої статті 207 ЦПК України у зв'язку з укладенням мирової угоди і затвердженням її судом, передбаченими частиною другою статті 256 ЦПК України, вони ознайомлені, ці наслідки є їм зрозумілими.
7. Укладаючи мирову угоду, ОСОБА_1 , ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» підтверджують, що дана мирова угода не є договором у розумінні цивільного законодавства, а є виключно домовленістю сторін про врегулювання спору у справі № 756/11950/19 на підставі взаємних поступок; укладена в добровільному порядку, її умови є зрозумілими, відповідають волевиявленню сторін та породжують правові наслідки, які відповідають інтересам сторін.
8. Представники сторін, які підписують мирову угоду, підтверджують та гарантують, що вони мають усі необхідні передбачені чинним законодавством України та установчими документами повноваження на її підписання та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень.
9. Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Київським апеляційним судом.
10. Ухвала суду про затвердження даної мирової угоди є виконавчим документом згідно з частиною другою статті 208 ЦПК України.
11. У випадку невиконання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» умов пункту 2 мирової угоди зазначена в ньому сума 8 320 000 грн підлягає примусовому стягненню на користь ОСОБА_1 у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Стягувач: ОСОБА_1 ; місце реєстрації:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_3 ,
телефон НОМЕР_4 банківські реквізити: рахунок:
ІВАN НОМЕР_2 , повний номер субрахунку: НОМЕР_6 банк отримувача: АБ «Укргазбанк», код банку отримувача: 320478.
Боржник: ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»; місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676, телефон +380 (44) 364 76 54, рахунок НОМЕР_5 в АТ «Ощадбанк» у місті Києві.
12. Мирова угода складена у чотирьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу: по одному для кожної зі сторін, один примірник для суду».
Визнано нечинним рішення Оболонського районного суду міста Києва
від 22 березня 2021 року, ухвалене у справі № 756/11950/19 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ «НАК «Нафтогаз України», про визнання незаконними та скасування рішення учасника, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Провадження у справі № 756/11950/19 закрито.
Повернено ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору за подання апеляційної скарги, сплаченого за платіжним дорученням від 12 травня 2021 року № 2507, що складає 7 203,50 грн.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що мирова угода укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, стосується прав та обов'язків сторін, умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У серпні 2025 року адвокат Милостива І. О., діючи в інтересах ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 4 серпня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не брав участі в даній справі, проте оскаржуваною ухвалою апеляційний суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 7 травня 2025 року
у справі № 757/7859/24-ц задоволено позов ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої
незаконним звільненням, та стягнено з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 по 4 250 000 грн з кожного у відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням. Підставою для ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 шкоди слугувала ухвала Київського апеляційного суду від 4 серпня 2021 року, на виконання якої ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» сплатило ОСОБА_1 кошти.
На думку заявника, ухвала апеляційного суду про затвердження мирової угоди суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 27 листопада 2024 року у справі № 185/8179/22 (провадження № 14-84цс24) та
у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 922/436/22.
Позиція інших учасників справи
15 вересня 2025 року представник ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» - адвокат Ковтонюк Ю. А. та представник АТ «НАК «Нафтогаз України» - адвокат Будник Б. А., 16 вересня 2025 року - представник ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» - адвокат Ішутко С. Ю. і 30 вересня 2025 року - представник ОСОБА_1 - адвокат Голованюк О. В. подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що ухвала апеляційного суду не вирішує питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 .
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при постановленні ухвали
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (частина перша статті 389, частина третя статті 255 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги і відзивів на неї, Верховний Суд дійшов такого висновку.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8
частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частина перша статті 389 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. Такий висновок щодо тлумачення частини першої статті 352 ЦПК України, яка в контексті визначення відповідного кола осіб є подібною
частині першій статті 389 ЦПК України, викладений у постанові Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року
у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Суд касаційної інстанції має процесуальну можливість дійти висновку щодо вирішення чи невирішення судом апеляційної інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого касаційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, касаційне
провадження підлягає закриттю. Схожий за змістом висновок викладений
в постанові Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного
цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц
(провадження № 61-41547сво18)).
Судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення судового рішення є заявник, або в судовому рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або судове рішення впливає на права та обов'язки такої особи обов'язків (постанови Верховного Суду від 4 листопада 2019 року
у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року
у справі № 757/66808/19-ц (провадження № 61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20)) та інші.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 752/17797/20 (провадження № 61-18802св21) зазначено, що «необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків. У розумінні норм ЦПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги».
У постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 715/564/17 (провадження № 61-917св18) вказано, що «судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи. Висновок про наявність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, може бути зроблений лише після з'ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов'язків особи, яка подала апеляційну скаргу».
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 757/33742/19 (провадження № 61-10156св22) зазначено, що «у разі подання касаційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і касаційний суд встановить, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, касаційне провадження підлягає закриттю».
Право на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 4 серпня 2021 року ОСОБА_2 обґрунтовує подальшим зверненням
ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з позовом, в тому числі до нього, про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Надаючи оцінку тому, чи вирішено ухвалою апеляційного суду від 4 серпня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 , суд виходить з такого.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 серпня 2021 року затверджено мирову угоду, укладену 5 липня 2021 року ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України»,
ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ОСОБА_1 , визнано нечинним рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року
у справі № 756/11950/19 та закрито провадження у зазначеній справі.
Відповідно до ухвали від 4 серпня 2021 року про затвердження мирової
угоди визнано нечинним рішення, яким було встановлено здійснення звільнення ОСОБА_1 з порушенням закону; ОСОБА_1 відмовився від заявлених позовних вимог; затверджуючи мирову угоду, апеляційний суд не досліджував обставини його звільнення, не перевіряв дії відповідачів та не встановлював їх законність чи протиправність при звільненні позивача.
Отже судове рішення, яке встановлює факт незаконного звільнення ОСОБА_1 , у справі не ухвалено.
Зміст ухвали Київського апеляційного суду від 4 серпня 2021 року свідчить про те, що:
- вона безпосередньо не стосується прав, інтересів та (або) обов'язків
ОСОБА_2 і їх не вирішує;
- в мотивувальній частині ухвали відсутні висновки або судження суду про права та обов'язки заявника;
- в її резолютивній частині суд прямо не вказав про права, інтереси та обов'язки
ОСОБА_2 .
Разом з тим, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не є судовим рішенням, яким встановлюється будь-яка преюдиція для учасників справи, оскільки ухвалою лише затверджено мирову угоду між сторонами, а не прийнято/змінено рішення у справі (пункт 5.43 постанови Верховного Суду від 22 травня 2024 року
у справі № 922/436/22).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Київського апеляційного суду від 4 серпня 2021 року, якою затверджено мирову угоду, не вирішує питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 , оскільки оскаржувана ухвала не покладає на заявника обов'язок з виплати визначених мировою угодою сум та не містить висновків про його обов'язок відшкодувати суми, стягнені за цією мировою угодою.
Формою вирішення трудового спору сторони обрали укладення мирової угоди, умови якої не містять висновку, чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до пункту 3 частини першої та частини другої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Отже після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_2 , поданою ним з підстав вирішення судом апеляційної інстанції питання про його права та інтереси, встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням питання про його права та інтереси не вирішувалося, тому касаційне провадження підлягає закриттю.
Зважаючи на існування підстав для закриття касаційного провадження, Верховний Суд правильність постановлення апеляційним судом оскаржуваної ухвали у цій справі не оцінює.
Керуючись статтями 389, 396 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Милостива Ілона Олександрівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», третя
особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про визнання незаконними та скасування рішення учасника, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська