судді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду Ситнік О. М.
щодо постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2025 року в справі № 446/1101/20 (провадження № 61-5755св24)
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (далі - АТ «ДТЕК Західенерго») в особі відокремленого підрозділу «Добротвірська Теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»» (далі - ДТЕК «Добротвірська ТЕС»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою АТ «ДТЕК Західенерго», в інтересах якого діє адвокат Галецький Василь Теодорович, на постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в складі колегії суддів Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до АТ «ДТЕК Західенерго» в особі відокремленого підрозділу ДТЕК «Добротвірська ТЕС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
ОСОБА_1 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що з 18 квітня 1995 року він працював на посаді старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
Наказом від 25 травня 2020 року № 303-к його звільнено з роботи на підставі
пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
На думку позивача, встановлення неповного робочого часу є правом власника та може реалізовуватися під час введення змін в організації виробництва і праці, проте фактично зміни в організації виробництва і праці на ДТЕК «Добротвірська ТЕС» не вводилися, робочих інструкцій для змінених умов відповідач не приймав.
Позивач вважав, що встановленням неповного робочого часу відповідач фактично проводить приховане незаконне скорочення чисельності працівників, оскільки 2-годинний графік роботи був введений для працівників різних посад, спеціальностей і кваліфікацій, в основному для працюючих пенсіонерів.
Він не погоджувався на роботу з неповним робочим тижнем, а саме з одним неповним робочим днем тривалістю 2 години згідно зі встановленим графіком.
Колективним договором АТ «ДТЕК Західенерго» передбачено, що власник зобов'язується не допускати звільнення працівників приватизованого товариства з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу протягом дії колективного договору.
Власник або уповноважений ним орган має право змінювати чи запроваджувати новий режим роботи у товаристві для певних категорій чи окремих працівників лише після погодження цих питань з відповідними профспілковими комітетами та у встановленому чинним законодавством порядку, однак всі зміни режиму роботи не погоджені профспілковим комітетом ДТЕК «Добротвірська ТЕС», що є порушенням умов колективного договору.
З урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив: поновити його на роботі на посаді старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху ДТЕК «Добротвірська ТЕС»; стягнути з ДТЕК «Добротвірська ТЕС» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року до дня поновлення його на роботі.
26 жовтня 2021 року рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області відмовлено в задоволенні позову.
Суд першої інстанції керувався тим, що в ДТЕК «Добротвірська ТЕС» мали місце зміни в організації виробництва та праці, у зв'язку з чим запроваджено заходи щодо неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для окремих працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», працю яких неможливо використовувати протягом повного робочого часу, що встановлено і підтверджено постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року в справі № 464/1320/20. Звільнення позивача з роботи є правомірним, оскільки він відмовився від продовження роботи в нових умовах праці, в умовах неповного робочого часу.
Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.
16 квітня 2024 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено в справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді старшого машиніста
енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху
ДТЕК «Добротвірська ТЕС». Стягнуто з АТ «ДТЕК Західенерго» в особі ДТЕК «Добротвірська ТЕС» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 986 866,54 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наказ директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва та праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу», який став передумовою для прийняття наказу ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року № 10 «Про організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу для працівників», рішенням суду у справі № 464/1320/20 визнано незаконним та скасовано. Тому звільнення позивача відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України суд апеляційної інстанції вважав незаконним з огляду на те, що роботодавець не міг звільнити позивача з роботи у зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, оскільки таких змін не відбулося. Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням трудового законодавства, тому ОСОБА_2 необхідно поновити на роботі і стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У квітні 2022 року представник АТ «ДТЕК Західенерго» - адвокат Галецький В. Т. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 травня 2023 року
в справі № 212/2542/22 (провадження № 61-162св23) та від 23 грудня 2020 року в справі № 447/334/18 (провадження № 61-1210св20), про те, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із його відмовою від продовження роботи, пов'язаною із зміною істотних умов праці, не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.
Суд апеляційної інстанції, як вважає заявник, помилково вважав преюдиційними обставинами, встановлені рішенням Сихівського районного суду м. Львова
від 07 серпня 2020 року в справі № 464/1320/20, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року, про відсутність змін в організації виробництва і праці у ДТЕК «Добротвірська ТЕС», оскільки у вказаній справі не надавалась оцінка таких наявності таких змін, а досліджувалося питання правомірності введення простою.
Заявник зазначає про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 січня 2020 року в справі № 686/25653/18 (провадження № 61-12494св19), про те, що «під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об'єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов тощо». Не врахувавши вказаний висновок Верховного Суду, суду апеляційної інстанції не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, якими підтверджено, що зміна в організації виробництва і праці відповідача полягали в оптимізації окремих виробничих процесів, які зумовлені зменшенням виробництва електричної енергії та необхідністю зменшення виробничих втрат. Суд апеляційної інстанції не врахував зміст рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року в справі № 464/1320/20, який зазначав, що ці обставини не підставою для введення на підприємстві простою, а не для зміни зміна в організації виробництва і праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
Також заявник зазначав про те, що суд апеляційної інстанції неправильно розрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу, тому постанова апеляційного суду в частині стягнення такого заробітку суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 16 грудня 2015 року
у справі № 6-648цс15, від 14 вересня 2016 року в справі № 6-419цс16, та
висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 липня 2020 року
в справі № 641/2269/17 (провадження № 61-47149св18), від 09 грудня 2020 року
в справі № 336/6344/17 (провадження № 61-7667св19). Суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не відклав судове засідання за клопотання представника відповідача.
15 жовтня 2025 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу АТ «ДТЕК Західенерго», в інтересах якого діє адвокат Галецький В. Т., задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасовано із залишенням в силі рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року в справі № 464/1320/20, з яким погодився Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року, встановлено відсутність змін в організації виробництва і праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС», оскільки зазначене твердження є висновком (правовою оцінкою) суду, а не встановленою обставиною. З огляду на неподання в справі № 464/1320/20 належних і допустимих доказів наявності змін в організації виробництва і праці, такі обставини судами не досліджувалися і не встановлювалися. Суд першої інстанції встановив, що, запроваджуючи зміну в організації виробництва та праці, відповідачем здійснено заходи щодо встановлення неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю дві години для окремих працівників. Причиною такого запровадження було суттєве погіршення протягом 2019 року фінансово-економічного стану підприємства (встановлення тарифів на електричну та теплову енергію нижче собівартості, скорочення об'ємів виробництва, зростання заборгованості). У цій справі під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти дії відповідача щодо зміни режиму робочого часу, а саме встановлення неповного робочого часу для працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС» за наказом від 13 січня 2020 року № 10. Цей наказ позивач не оспорював і він не був предметом спору в справі № 464/1320/20; скасування наказу АТ «ДТЕК Західенерго» від 10 січня 2020 року № 3, яким розпочато процедуру внесення змін до організації виробництва і праці
ДТЕК «Добротвірська ТЕС», саме собою не скасовує дію наказу від 13 січня
2020 року № 10.Апеляційний суд, помилково вважаючи мотиви щодо недоведення відповідних фактів преюдиційними обставинами, не навів мотивів на спростування висновку суду першої інстанції про те, що зміні істотних умов праці позивача передувала зміна в організації виробництва і праці в ДТЕК «Добротвірська ТЕС». Суд першої інстанції встановив, що ДТЕК «Добротвірська ТЕС» письмово повідомила позивача за два місяці про зміну істотних умов праці, починаючи з 01 квітня 2020 року, проте ОСОБА_2 відмовився від роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. За таких обставин звільнення ОСОБА_2 за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося у відповідності до вимог, передбачених частиною третьою статті 32 КЗпП України, тобто з письмовим повідомленням працівника за два місяці про зміну істотних умов праці, що позивач не заперечував.
З такими висновками колегії суддів не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
У постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року в справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19) вказано, що при зміні істотних умов праці змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.
Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
Зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, зокрема, перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.
Згідно з частиною четвертою статті 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору, зокрема є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
Підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов праці.
Тобто зміна істотних умов праці має відбутися як факт та мати правову підставу запровадження.
Суди встановили, що наказом директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 22 січня 2020 року № 77-к у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС» встановлено з 01 квітня 2020 року для старшого машиніста енергоблоків 7-ї групи котлотурбінного цеху ДТЕК «Добротвірська ТЕС» ОСОБА_2 неповний робочий тиждень з одним неповним робочим днем: понеділок, тривалістю роботи 2 год з 08:00 год до 10:00 год. Зі змісту наказу випливає, що такий видано у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
23 січня 2020 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме про введення неповного робочого тижня та роз'яснено наслідки незгоди з такими умовами праці.
Наказом директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 25 травня 2020 року № 303-к старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху служби головного інженера ОСОБА_2 звільнено з 25 травня 2020 у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Наказ про звільнення ОСОБА_2 видано на підставі наказу від 22 січня 2020 року № 77-к «Про встановлення неповного робочого часу» та в ньому вказано, що ОСОБА_2 було письмово попереджено про зміни істотних умов праці, згоду на продовження роботи після зміни істотних умов праці він не надав.
Наказ АТ «ДТЕК Західенерго» від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва та праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу»був предметом оспорення в справі № 464/1320/20, як і накази АТ «ДТЕК Західенерго» від 21 листопада 2019 року № 46 «Про організацію та введення простою», від 24 грудня 2019 року № 54 «Про продовження простою». Позивач (профспілкова організація) у справі № 464/1320/20 посилалася на те, що зазначені накази не містять даних про наявність реальних змін в організації виробництва і праці, які зумовили необхідність прийняття рішень про запровадження неповного робочого часу для значної кількості працівників Добротвірської ТЕС, вони не погоджені з первинними профспілковими організаціями, що стосується умов оплати та охорони праці, трудових, соціально-економічних та інших питань.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року позов первинної профспілкової організації Добротвірської ТЕС задоволено частково. Скасовано накази АТ «ДТЕК Західенерго» від 21 листопада 2019 року № 46 «Про організацію та введення простою», від 24 грудня 2019 року № 54 «Про продовження простою» та наказ від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва та праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» щодо «ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року в справі № 464/1320/20 залишив рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року в силі, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для деяких працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС» суперечить вимогам частини третьої статті 34 КЗпП України, оскільки судом не встановлено та відповідачем не доведено наявність змін в організації виробництва і праці, тому відсутні підстави для зміни істотних умов праці.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду під час розгляду інших справ.Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиціїполягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціюутворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Про відсутність змін в організації виробництва і праці та, відповідно, підстав для зміни істотних умов праці для працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», зокрема й ОСОБА_2 , зазначено як в мотивувальних частинах рішенняСихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року та постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 464/1320/20, так і в резолютивній частині рішення суду першої інстанції, залишеній в силі Верховним Судом, про скасування наказів АТ «ДТЕК Західенерго» від 21 листопада 2019 року № 46 «Про організацію та введення простою», від 24 грудня 2019 року № 54 «Про продовження простою» та наказу від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва та праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» щодо «ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
Тому такі обставини мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи й повторному доказуванню не підлягають.
Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за посадою на посаді старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху на ДТЕК «Добротвірська ТЕС» не відбулася, тому роботодавець не міг звільнити позивача у зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, що визнана незаконною судовим рішенням в справі № 464/1320/20.
Необхідно було погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про незаконність наказу директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 25 травня 2020 року № 303-к щодо звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України та поновленням позивача на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постанова апеляційного суду підлягала залишенню без змін.
Суддя О. М. Ситнік