11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 6361/8750/25
провадження № 61-12950ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня
2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції батальйону забезпечення супроводження роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням поліцейського,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора патрульної поліції батальйону забезпечення супроводження роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням поліцейського.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2025 року позовна заява залишена без руху, надано строк на усунення недоліків, а саме для надання належних доказів надсилання відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів та належним чином засвідчити копії документів доданих до позовної заяви.
11 серпня 2025 року ОСОБА_1 через електронну пошту подав заперечення на ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 31 липня 2025 року у яких зазначив, що вважає такі вимоги незаконними, враховуючи, що позовна заява ним направлена на офіційну адресу суду із накладенням кваліфікованого електронного підпису, вимога направлення копій відповідачам листом з описом передбачена лише для випадків подання документів у паперовій формі, також вважає незаконною вимогою щодо засвідчення документів.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу, на підставі статті 185 ЦПК України, оскільки заявник не усунув недоліки позовної заяви.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 12 серпня 2025 року про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня
2025 року - без змін.
20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням статті 409 ЦПК України, надання нової редакції скарги, у якій уточнити відомості щодо осіб, які беруть участь у справі та надати копії касаційної скарги або докази направлення її відповідачам та сплати судового збору.
Вимоги вказаної ухвали заявник виконав та подав уточнену редакцію касаційної скарги, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня
2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня
2025 року, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди дійшли помилкового висновку про повернення позовної заяви, оскільки частина перша статті 177 ЦПК України прямо встановлює, що у разі подання позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати докази надсилання копій іншим учасникам; при цьому надіслання здійснюється за правилами частини сьомої статті 43 ЦПК України (через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему (далі - ЄСІТС), а за відсутності електронного кабінету у іншого учасника поштою). Тобто обов'язок додавати докази надсилання копій у такій формі пов'язаний саме з поданням через електронний кабінет. А в даному випадку позов подано на офіційну електронну адресу суду без використання електронного кабінету, тож висновок судів про необхідність надання доказів поштового надсилання як умови відкриття провадження помилковий.
Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційні скарги та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
За приписами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень статей 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Також в статті 177 ЦПК України встановлено перелік документів, що додаються до позовної заяви. Так, положеннями частин 1-2 вказаної статті передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду засобами електронної пошти з накладенням на подану заяву та додатки до неї кваліфікованого цифрового підпису.
Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію у постанові від 13 вересня 2023 року в справі № 204/2321/22, відповідно до якої передбачено, що звернення фізичної особи (за виключенням адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.
На правила безпосереднього звернення до суду засобами поштового зв'язку розповсюджуються вимоги частини першої статті 177 ЦПК України, а саме, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Зазначених вимог закону позивач не дотримався, не надав суду копій позовної заяви з усіма належним чином завіреними додатками відповідно до кількості учасників справу.
Вказаним обставинам суд першої інстанції надав оцінку та обґрунтовано залишивши позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статей 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України, недоліки заяви у встановлений судом строк ним не усунуті, а тому позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала на підставі статті 185 ЦПК України.
Разом з тим, апеляційний суд правильно звернув увагу на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів направлення копії позовної заяви з додатками для усіх учасників справи.
Частиною сьомою статті 43 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Отже, обов'язок позивача надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи, наявний в особи, виключно у разі її звернення до суду черес систему електронний суд.
З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, звернення до суду засобами електронної пошти прирівнюється до звернення до суду через канцелярію суду, що не передбачає обов'язку позивача направляти копії позовної заяви з додатками іншим учасникам. В такому разі позивач зобов'язаний лише надати суду такі копії, чого позивач в даному випадку не виконав.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, оскільки позивач допустив інші недоліки заяви при зверненні до суду (ненадання суду копій заяви з додатками, засвідченими належним чином відповідно до кількості учасників), які не були усунуті у встановлений судом строк, що є окремою, достатньою підставою як для залишення позовної заяви без руху, так і повернення її позивачу.
Доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Аргументи заявника зводяться до незгоди з висновками судів та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції батальйону забезпечення супроводження роти № 2 Управління патрульної поліції в
м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням поліцейського.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська