12 листопада 2025 року
м. Київ
Справа № 465/3153/22
Провадження № 61-6041св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Луки Тараса Миколайовича на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2024 року в складі судді Величка О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року в складі колегії суддів Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.
в справі за заявою військової частини НОМЕР_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлоюта
Короткий зміст заяви
У червні 2022 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з заявою про оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.
Заяву обґрунтовувано тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2014 року № 152 ОСОБА_3 був призначений на посаду командира ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до акта службового розслідування за фактом травмування (поранення) та невстановлення місця знаходження військовослужбовців 2БТГр комісією в складі командира дивізіону - начальника артилерії, полковника ОСОБА_4 , командира 2 БТГр, підполковника ОСОБА_5 , заступника командира по роботі з особовим складом, майора ОСОБА_6 , командира медичної роти, капітана ОСОБА_7 - проведено службове розслідування в період з 05 до 12 вересня 2014 року щодо лейтенанта ОСОБА_3 та ряду інших військовослужбовців у зв'язку з їх зникненням. Встановлено зникнення лейтенанта ОСОБА_3 з причини потрапляння в засідку у районі виконання завдань за призначенням, що дає обґрунтовані підстави вважати його загиблим. Метою звернення до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою військова частина зазначила необхідність виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини та проведення відповідних виплат сім'ї військовослужбовця.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
03 липня 2024 року рішенням Франківського районного суду м. Львова заяву військової частини НОМЕР_1 задоволено. Оголошено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, померлим з 05 вересня 2014 року, як такого, котрий 05 вересня 2014 року пропав безвісти в районі населеного пункту Цвітні Піски Слов'яносербського р-ну Луганської обл. за обставин, що загрожували йому смертю, під час виконання військового обов'язку в бою за свободу і незалежність України, внаслідок збройного конфлікту під час антитерористичної операції проти збройної агресії рф.
11 квітня 2025 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2024 року залишено без змін.
Задовольняючи заяву військової частини НОМЕР_1 про визнання померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суди керувалися тим, що в матеріалах справи наявні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , виконуючи завдання у зоні Антитерористичної операції (далі - АТО) міг загинути ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті терористичного акту у вигляді артилерійського обстрілу між м. Щастя Жовтневого району та Металіст Слов'яносербського р-ну Луганської обл. (с. Цвітні Піски), що був здійснений російським військовим угрупованням. Відомості про місце перебування ОСОБА_3 , а також про те, що ОСОБА_3 протиправно позбавлений волі чи перебуває в полоні на час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні.
Оскільки день вірогідної смерті ОСОБА_3 точно встановити неможливо, суди виснували про оголошення його померлим від дня його вірогідної смерті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лука Т. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року, в якій просить їх скасувати та залишити позов без розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах:
- Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 390/1443/19, про те, що сама собою відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання, реєстрації не є підставою для оголошення цієї особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина;
- Верховного Суду від 06 листопада 2019 року в справі № 226/3053/18, про те, що під час розгляду справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності;
- Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 461/424/15-ц, від 30 березня 2022 року в справі № 295/4293/21, про те, що відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження таких обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою;
- Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 щодо умов, за яких суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів;
- Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 175/1578/23, про те, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права;
- Верховного Суду від 19 березня 2021 року в справі № 643/14985/18-ц, від 08 вересня 2021 року в справі № 641/6926/19, про те, що з точки зору закону під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Зазначає, що матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_1 не визнається факт, щодо якого військовою частиною НОМЕР_1 подано заяву в порядку окремого провадження, оскаржуване рішення суду першої інстанції унеможливлює реалізацію батьків ОСОБА_3 права на отримання одноразової грошової допомоги, гарантованого Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що свідчить про наявність спору про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Звертає увагу, що відсутні докази, які прямо вказують на те, що саме ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_3 загинув під час виконання бойових завдань в зоні АТО біля населеного пункту Цвітні Піски. Більше того, відсутні також докази того, що ОСОБА_3 не перебуває в полоні, оскільки згідно з наданою інформацією Служби безпеки України (далі - СБУ), Міністерства оборони України (далі - МОУ), ОСОБА_3 , за неофіційними даними, перебуває в полоні незаконних збройних формувань.
Отже, обставини встановлені в справі, не свідчать про вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 , а висновки судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях.
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 червня 2014 року наказом першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 № 152 ОСОБА_3 призначено на посаду командира ІНФОРМАЦІЯ_6 та з 30 червня 2014 року зараховано у списки особового складу частини.
Відповідно до акта службового розслідування за фактом травмування (поранення) та невстановлення місця знаходження військовослужбовців 2 БТГр місцезнаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 не встановлено. Причиною зникнення лейтенанта ОСОБА_3 визнано потрапляння військовослужбовців у засідку в районі виконання завдання за призначенням, у ході якого внаслідок інтенсивного бою втрачено зв'язок та візуальне спостереження, зокрема і з військовослужбовцем ОСОБА_3 .
За результатами службового розслідування за фактом травмування (поранення) та невстановлення місця знаходження військовослужбовців 2 БТГр встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 16 год. 30 хв. під час виконання бойових завдань в зоні АТО біля населеного пункту Цвітні Піски підрозділ, в якому перебував солдат ОСОБА_3 , потрапив у засідку. По колоні вівся вогонь з обох боків із стрілецької зброї, РПГ, ПКМ, озброєння БМП та танка. Додатково дорога була замінована протитанковими мінами типу ТМ-62. Підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 здійснював контрзасадні дії, вів вогонь у відповідь зі стрілецької зброї, РПГ, озброєння БТР та танку. Спершу військовослужбовці зайняли кругову оборону та відбивали натиск противника, а в подальшому проходили засідку в русі. Кількість противника складала близько 260 чоловік особового складу. Після прибуття підрозділу до населеного пункту Щастя близько 17 год. під час перевірки особового складу виявлено відсутність БТР-80 № 129 та військовослужбовців, зокрема лейтенанта ОСОБА_3 .
Із постанови про визначення місця проведення досудового розслідування від 15 травня 2015 року прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області вбачається, що слідчим СВ СУ ГУ МВС України у Львівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22014140000000128, відомості про яке 18 вересня 2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 146 Кримінального кодексу України (далі - КК України). У межах досудового розслідування встановлено, що 05 вересня 2014 року невстановлені особи на території Луганської області за невідомих обставин викрали та позбавили волі військовослужбовця 80 аеромобільної бригади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перебування в зоні АТО.
Наказом першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 № 148 від 06 липня 2015 року ОСОБА_3 зараховано в розпорядження першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, на термін перебування в розпорядженні залишений в списках особового складу частини зі всіма видами забезпечення.
На виконання пункту 3 листа ГСУ МВС України від 16 грудня 2014 року №26785/Ск СУ ГУ МВС України у Львівській області надіслало матеріали цього кримінального провадження у прокуратуру Львівської області, оскільки в межах досудового розслідування за результатами проведення відповідних експертиз та згідно з отриманою з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України інформацією, встановлено збіги ДНК родичів та останків трупа учасника АТО, за фактом вбивства якого в провадженні СВ ІНФОРМАЦІЯ_8 перебуває кримінальне провадження № 12014130580001081 (а. с. 86).
Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 14 березня 2023 року № 59/14/2297:
1) слідчим відділом здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42014160690000032, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2014 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 258, пункту 1 частини другої статті 115, частини першої статті 146 КК України, зокрема і за фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014160690000032 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено терористичний акт y вигляді обстрілу військовослужбовців батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (військової частини № НОМЕР_3 ) та військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) між м. Щастя Жовтневого району м. Луганськ та с. Металіст Слов'яносербського р-ну Луганської обл. , внаслідок якого загинули українські військовослужбовці;
3) 08 вересня 2014 року до Старобільского МРВ Луганського обласного бюро СМЕ доставлено трупи військовослужбовців батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Збройних Сил України (військової частини № НОМЕР_3 ) та військової частини НОМЕР_1 , які загинули внаслідок цього терористичного акту;
4) у подальшому встановлено, що 28 трупів не підлягають ідентифікації, оскільки були сильно пошкодженими, тобто невпізнаними, зокрема і невстановлена особа чоловічої статі (висновок СМЕ № 237);
5) для ідентифікації тіл загиблих відібрані зразки букального епітелію рідних військовослужбовців, які знаходилися в зоні здійснення терористичного акту 05 вересня 2014 року, за результатами яких встановлені ДНК-профілі, зокрема й батьків військовослужбовця ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
6) висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 06 березня 2015 року № 20-1495 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можуть бути біологічними батьками загиблої особи чоловічої статі (труп № 237) з ймовірністю події 99,99 %;
7) 25травня 2016 року за клопотанням сторони потерпілих, на підставі постанови прокурора про ексгумацію, з метою повторного відібрання біологічних зразків, проведено ексгумацію трупа № 237, похованого на Старобільському кладовищі (м. Старобільськ Луганської обл.);
8) висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 152 від 19 липня 2016 рок встановлено ДНК-профіль невстановленої особи висновок СМЕ № 237, який згідно із листом ДНДЕКЦ МВС України, співпадає з ДНК-профілем іншої невстановленої особи висновок СМЕ № 241, встановленим висновком експерта № 473 від 22 жовтня 2014 року.
9) у зв'язку з невідповідністю відібраних біологічних зразків (яка імовірно пов'язана з помилкою при відібранні зразків ДНК під час проведення СМЕ) номеру висновку СМЕ загиблого, з метою встановлення тіла загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед інших похованих тіл, органом досудового розслідування заплановано проведення ексгумацій похованих на Старобільському кладовищі тіл українських військовослужбовців, які загинули ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
10) водночас, проведення ексгумацій не виявляється можливим, оскільки територія м. Старобільська Луганської обл. є тимчасово окупованою (а. с. 84).
Відповідно до інформації, наданої СБУ в листах від 04 лютого 2015 року № 33/558 та від 02 березня 2015 року № 33/1855, у листі МОУ від 09 січня 2015 року № 306/3/192, за неофіційної інформацією, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в полоні незаконних збройних формувань (а. с. 184-186).
З листа Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 21 червня 2024 року № 33/9-10262 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісті за особливих обставин 05 вересня 2014 року в районі проведення антитерористичної операції в межах Донецької та Луганської областей, з 2014 року перебуває на обліку як особа, яка зникла безвісті, місце його перебування на теперішній час не встановлено, а відомості щодо перебування ОСОБА_3 у полоні відсутні.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в. порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та вважає за необхіднекасаційну скаргу задовольнити частково.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений в Главі 6 Розділу IV ЦПК України «Окреме провадження».
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року в справі № 753/8049/24 наголосив, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».
Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22.
У статті 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 зроблено висновок, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України.
У цьому наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Отже, суди можуть використовувати дані з такого наказу для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.
Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою (пункти 94-100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22).
Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 16 год. 30 хв. під час виконання бойового завдання в зоні АТО біля населеного пункту Цвітні Піски підрозділ, в якому зокрема перебував лейтенант ОСОБА_3 , потрапив у засідку; по колоні, в якій перебували військовослужбовці, вівся вогонь противника. Після прибуття підрозділу до населеного пункту Щастя, близько 17 год., під час перевірки особового складу було виявлено відсутність деяких військовослужбовців, зокрема лейтенанта ОСОБА_3 .
На підтвердження припущення смерті ОСОБА_3 військова частина НОМЕР_1 посилалася на те, що військовослужбовець міг загинути ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті терористичного акту у вигляді артилерійського обстрілу між м. Щастя Жовтневого району та Металіст Слов'яносербського р-ну Луганської обл. (с. Цвітні Піски), оскільки до моменту звернення із заявою про оголошення померлим відсутні відомості про місце перебування ОСОБА_3 , а також про те, що він перебуває в полоні.
Також підтвердженням смерті ОСОБА_3 військова частина НОМЕР_1 вважаєвисновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 06 березня 2015 року № 20-1495, яким встановлено, що з ймовірністю події 99,99 % ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можуть бути біологічними батьками невстановленої загиблої особи чоловічої статі (труп № 237) - одного з 28 трупів військовослужбовців, які 08 вересня 2014 року доставлені до Старобільского МРВ Луганського обласного бюро СМЕ, і які не підлягали ідентифікації, оскільки були сильно пошкодженими.
Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, з огляду на таке.
За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов'язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.
Згідно із частинами першою, п'ятою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
На противагу доказам, які військова частина надала суду на підтвердження підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим, заінтересовані особи надали три листи Служби безпеки України та Міністерства оборони України від 04 лютого 2015 року № 33/558 та від 02 березня 2015 року № 33/1855, від 09 січня 2015 року № 306/3/192), в яких, за неофіційною інформацією, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в полоні незаконних збройних формувань (а. с. 184-186).
06 березня 2023 року слідче управління Головного управління Національної поліції (далі - СУ ГУНП) у Львівській області на лист від 16 лютого 2023 року № 465/3142/22/361/2023 щодо надання інформації за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014140000000128 від 18 вересня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 146 КК України, за фактом захоплення у полон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомило, що матеріали кримінального провадження № 22014140000000128 від 18 вересня 2014 року, відповідно до постанови прокурора прокуратури Львівської області від 15 травня 2015 року за реєстраційним номером № 04/2/5-1559-14 від 15 травня 2015 року скеровано в прокуратуру Запорізької області та на 2023 рік до СУ ГУНП у Львівській області не повертались (а. с. 85).
Крім того, в листі ІНФОРМАЦІЯ_8 від 14 березня 2023 року № 59/14/2297, в якому міститься інформація про висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 06 березня 2015 року № 20-1495, де встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можуть бути біологічними батьками загиблої особи чоловічої статі (труп № 237) з ймовірністю події 99,99 %, також вказано про те, що 25травня 2016 року за клопотанням сторони потерпілих, на підставі постанови прокурора про ексгумацію, з метою повторного відібрання біологічних зразків проведено ексгумацію трупа № 237, похованого на Старобільському кладовищі (м. Старобільськ Луганської обл.).
Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 19 липня 2016 року № 152 встановлено ДНК-профіль невстановленої особи висновок СМЕ № 237, який згідно із листом ДНДЕКЦ МВС України співпадає з ДНК-профілем іншої невстановленої особи висновок СМЕ № 241, встановленим висновком експерта від 22 жовтня 2014 року № 473.
У зв'язку з невідповідністю відібраних біологічних зразків (яка імовірно пов'язана з помилкою при відібранні зразків ДНК під час проведення СМЕ) номеру висновку СМЕ загиблого, з метою встановлення тіла загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед інших похованих тіл, органом досудового розслідування заплановано проведення ексгумацій похованих на Старобільському кладовищі тіл українських військовослужбовців, які загинули ІНФОРМАЦІЯ_2 , що провести неможливо у зв'язку з тимчасовою окупацією території м. Старобільська Луганської обл. (а. с. 84).
На такі обставини заінтересовані особи в справі неодноразово посилалася і в суді першої, і в суді апеляційної інстанції, заперечуючи проти заявлених вимог військової частини в заяві про визнання померлим їх сина - військовослужбовця ОСОБА_3 , проте належної оцінки цим запереченням суди не надали.
У зв'язку з наведеним не можна вважати, що в оскаржуваних судових рішеннях достатньо викладено мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи (рішення Європейського суду з прав людини в справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
Порядок розгляду справ окремого провадження визначено статтею 294 ЦПК України. Так, частинами першою-третьою вказаною статті визначено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що в справі, що переглядається, не можна вважати, що суди встановили всі обставини справи, сприяли всебічному й повному з'ясуванню дійсних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, та порушили норми процесуального права щодо правил оцінки доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити вимоги скарги по суті за результатами касаційного перегляду.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням норм матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані та витребувані докази, дати правову оцінку доводам і запереченням учасникам справи та ухвалити законне й справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється на новий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
З цих же підстав Верховний Суд не висловлює висновку щодо застосування положень частини третьої статті 142 ЦПК України щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Луки Тараса Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська