11.11.2025 Справа №607/20383/25 Провадження №1-кп/607/1938/2025
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №62025140140000422 від 21.07.2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Джезказган, Казахстан, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, -
1. Встановлені судом обставини кримінальних правопорушень.
Старший солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , всупереч вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний і характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов'язків військової служби, 18 травня 2024 року, подав командуванню військової частини НОМЕР_2 ,що за адресою: АДРЕСА_3 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, пов'язані з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з числа осіб з інвалідністю 2 групи, разом із додатком - підставою для звільнення у вигляді завідомо підробленої довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 14АКВ №369821 від 17 січня 2024 року, виданої Галицькою міжрайонною МСЕК.
За таких обставин, вказаними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.409 КК України, тобто ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.
Окрім цього, старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , всупереч вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», діючи умисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер своїх шахрайських дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою неправомірного заволодіння чужим майном -грошовими коштами військової частини НОМЕР_2 , достовірно знаючи, що у нього відсутні підстави для звільнення з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», 18 травня 2024 року, шляхом подання, рапорту про звільнення з військової служби із заздалегідь підробленою довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 14АКВ №369821 від 17 січня 2024 року, виданої Галицькою міжрайонною МСЕК, ввів в оману командування військової частини НОМЕР_2 , унаслідок чого безпідставно отримав виплату допомоги по звільненню з військової служби у сумі 23941,09 грн. , які використав на власний розсуд.
За таких обставин, вказаними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.
2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні позиція з приводу пред'явленого йому обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся та просив суворо його не карати.
3. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КПК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з'ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, та кваліфікує його дії: за ч.4 ст. 409 КК України, як ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану та за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману.
4. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є народився у м.Джезказган, Казахстан, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, одружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , старший солдат, на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених останнім кримінальних правопорушень, серед яких, у відповідності до положень ст. 12 КК України, передбачене ч.1 ст.190 КК України класифікується як кримінальний проступок, а передбачене ч.4 ст.409 КК України - як тяжкий злочин, особу винного, його вік, сімейний стан, та стан здоров'я, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, та добровільне відшкодування збитку, завданого кримінальним правопорушенням передбаченим ч.1 ст.190 КК України.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.
З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкцій статей обвинувачення, а саме: за ч.1 ст.190 КК України - у виді обмеження волі, та за ч.4 ст.409 КК України - у виді позбавлення волі.
Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, слід призначити із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
При цьому, із урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, суд не вбачає за можливе застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
5. Мотиви прийняття рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного покарання.
Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного покарання суд враховує те, що положення статті 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років визначити, належним чином врахувавши характер вчиненого злочину, відомості про особу винного та інші обставин кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання.
Відтак, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, обставин даного кримінального провадження, особи винного, а також беручи до уваги наявність пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та позицію державного обвинувача, висловлену останнім під час судових дебатів, який просив призначити остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення ним кримінальних правопорушень із застосуванням положень статті 75 КК України, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов'язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого ОСОБА_4 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.
На думку суду, таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
6. Вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні у порядку ч.9 ст.100 КПК України.
При вирішенні питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд керується положеннями частини 9 статті 100 КПК України.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 14 АКВ N369821; витяг з Наказу №192 від 10.07.2024 про звільнення ОСОБА_4 ; індивідуальну програму реабілітації інваліда на ОСОБА_6 , - слід залишити при матеріалах кримінального провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 70, 75, 190, 409 КК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:
- за ч.1 ст.190 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
- за ч.4 ст.409 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на командира військової частини за місцем проходження засудженим військової служби, а в разі його звільнення з військової служби - на орган пробації за місцем проживання засудженого.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 14 АКВ N369821; витяг з Наказу №192 від 10.07.2024 про звільнення ОСОБА_4 ; індивідуальну програму реабілітації інваліда на ОСОБА_6 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1