с-ще Новомиколаївка
Іменем України
19 листопада 2025 року Справа № 322/1657/25 (Провадження № 3/322/857/25)
Суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Гасанбеков С.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла до суду 04.11.2025, за ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно: ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 06.10.2025 № 1581/12, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, провадив господарську діяльність без державної реєстрації як суб'єкт господарювання, а саме в період з 01.03.2025 по 30.04.2025 з використанням послуг (сервісів) ТОВ «Нова Пей» в частині операцій з приймання коштів отримав 31 грошовий переказ, на загальну суму 116380,00 грн., що вказує на систематичне здійснення господарської діяльності.
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суддя виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2018 по справі № 308/8763/15-а (реєстраційний номер у ЄДРСР 75285478), та зазначає таке.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
У цій справі тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення, вчинення якого інкриміноване ОСОБА_1 у період з 01.03.2025 по 30.04.2025, закінчився 30.07.2025.
Виходячи з наведеного, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення від 06.10.2025 № 1581/12 передбачені законом строки для накладення адміністративного стягнення закінчились, а відтак розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя
постановив:
1. Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя С.С. Гасанбеков