Дата документу 11.11.2025
Справа № 334/8297/25
Провадження № 3/334/2833/25
11 листопада 2025 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Філіпова І.М. розглянувши матеріали адміністративної справи які надійшли з Національної поліції України Головного управління національної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 426412 від 18.09.2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 повторно протягом року не виконувала батьківські обов'язки по вихованню свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: малолітній ОСОБА_2 , у період часу з 10.09.2025 19:00 год до 11.09.2025 10:00 год. Перебував без батьківського піклування за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд.37, ночував у малознайомої особи та 11.09.2025 об 08:00 годині проник у транспортний засіб Тайота Кемрі, д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська поблизу буд. 37. Цей час ОСОБА_1 дозвілля свого сина не контролювала, про здоров'я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток не піклувалась, чим вчинила правопорушення передбачене ч.2 ст 150 Сімейного кодексу України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, про час та місце слухання справи була повідомлена вчасно.
Крім того, вся інформація щодо ходу даного судового провадження міститься на сайті «Судова влада України».
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Такі дії ОСОБА_1 суд розцінює як ухилення від явки до суду з метою затягування розгляду справи та неможливості прийняти рішення у строк, встановлений ст.38 КУпАП, а тому суд не вбачає підстав в черговий раз відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 КУпАП, не надав пояснень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 184 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
18.09.2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 повторно протягом року не виконувала батьківські обов'язки по вихованню свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: малолітній ОСОБА_2 , у період часу з 10.09.2025 19:00 год до 11.09.2025 10:00 год. Перебував без батьківського піклування за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд.37, ночував у малознайомої особи та 11.09.2025 об 08:00 годині проник у транспортний засіб Тайота Кемрі, д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська поблизу буд. 37. Цей час ОСОБА_1 дозвілля свого сина не контролювала, про здоров'я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток не піклувалась, чим вчинила правопорушення передбачене ч.2 ст 150 Сімейного кодексу України.
Вина останньої у вчиненні правопорушення підтверджена наступними перевіреними та дослідженими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення ВАД № 426412 від 18.09.2024 року, в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- письмовими поясненнями;
-рапортом
- копією постанови №334/5669/25 від 05.08.2025 року Дніпровського районного суду м. Запоріжжя про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Так, кваліфікуючою ознакою правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 184 КУпАП є ухилення протягом року батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тобто при складанні протоколу уповноважена особа повинна встановити, від виконання яких саме обов'язків по відношенню до дітей ухиляються батьки.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків. Отже, диспозиція цієї статті є бланкетною (відсилочною), не конкретизованою, а такою, що скеровує до норм законодавства України, які регулюють обов'язки батьків по відношенню до дітей.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначено ст.150 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-III, відповідно до вимог якої батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. №2402-III батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Отже, об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає в діях, пов'язаних з ухиленням від виконання покладених на батьків обов'язків, передбачених вищезазначеними нормами.
Оцінюючи викладені докази, суд приходить до висновку, що останні узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а факт вчиненого правопорушення знайшов своє підтвердження.
З огляду на вищевикладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАПта підлягає застосуванню до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв'язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.40-1, ч. 2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАПта накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.
Роз'яснити, що судовий збір має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником судовий збір в вищезазначений строк, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: Філіпова І. М.