Справа № 333/4556/25
Провадження № 2-а/333/101/25
18 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача Піскарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу №333/4556/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
27.05.2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №509 від 12.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень, провадження по справі закрити. Позов обґрунтований тим, що 12.08.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №509 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у якій зазначено, що 26.07.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було виписано повістку про виклик на 08-00 годину 27.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період, яку ОСОБА_1 отримав, про що свідчить його особистий підпис у розписці, проте у визначений у повістці час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим порушив обов'язок громадян з'являтися за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для визначення їх призначення на особливий період, встановлений ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У протоколі про адміністративне правопорушення №612 від 09.08.2024 року ОСОБА_1 вказав, що не прибув у зв'язку з реабілітаційним періодом після операції. Вказану постанову позивач вважає такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не скоював, повістку не отримував, постанову по справі про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 509 від 12 серпня 2024 року не отримував, про неї йому стало відомо тільки 12.05.2025 року з відповіді Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі на адвокатський запит адвоката шляхом надання ідентифікатору доступу до виконавчого провадження вказаного у відповіді. Крім того, 13.08.2024 року ОСОБА_1 був підписаний контракт на навчання із КНП «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗМР на факультет «Харчові Технології», термін навчання 4 роки.
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.05.2025 року позивачу поновлено строк для оскарження постанови, відкрито провадження по адміністративній справі, постановлено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
10.06.2025 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що не прибув у зв'язку з реабілітаційним періодом після операції, однак належних та допустимих доказів щодо поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач не надав. Відповідно до абз.6 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Постанова винесена правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства. Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що 13.08.2024 року він підписав контракт на навчання в КНП «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» ЗМР, тобто вже після винесення постанови, жодним чином не звільняє його від виконання вимог чинного законодавства України і він повинен був 27.07.2024 року прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою для визначення призначення на особливий період.
17.10.2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що позивачем особисто не було отримано жодної повістки, повідомлення чи телефонограми про виклик на 08-00 годину 27.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про існування повістки про виклик від 26.07.2024 року, якою передбачалося прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 дізнався лише з отриманої адвокатом Піскарьовим А.О. відповіді Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі на адвокатський запит. Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. Відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних належних доказів, які підтверджували б особисте отримання ОСОБА_1 повістки про виклик. Позивачем особисто не було отримано жодної повістки та тим паче не було проставлено особистий підпис про отримання, а відтак, неприбуття за повісткою не було умисним, оскільки він не був належно повідомлений. Докази долученні відповідачем до матеріалів адміністративної справи містять суперечності, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 не з'явився за повісткою 05.08.2024 року, а в постанові - 27.07.2024 року, тобто різні дати, що свідчить про неправильність та формальність складеного протоколу та постанови.
Позивач, будучи повідомленим судом своєчасно і належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача, будучи повідомленим судом своєчасно і належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Скористався своїм правом на надання відзиву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №509 від 12.08.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.
За змістом оскаржуваної постанови 26.07.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик на 08-00 годину 27.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період, яку ОСОБА_1 отримав, про що свідчить проставлений його особистий підпис у розписці від 26.07.2024 року, проте у визначений у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим порушив обов'язок громадян з'являтися за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для визначення їх призначення на особливий період, встановлений ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
З аналізу вищезазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Невиконання такого обов'язку в особливий період тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КпАП України.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст.235 КУпАП).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення через свого керівника. При цьому відповідними повноваженнями, як свідчить аналіз Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, наділені не лише територіальні центри комплектування та соціальної підтримки із статусом юридичної особи, а й їх відокремлені підрозділи попри відсутність у них статусу юридичної особи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З урахуванням наведеного, відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу юридичної особи не виключає його можливість бути відповідачем в адміністративному суді, де він виступає як суб'єкт владних повноважень, чиє рішення за правилами ст. 286 КАС України є предметом оскарження.
За правилами ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 5 ст.258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Приписами статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач в позовній заяві заперечував факт вручення йому повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 26.07.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик на 08-00 годину 27.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період, яку ОСОБА_1 отримав, про що свідчить проставлений його особистий підпис у розписці №141 від 26.07.2024 року, проте у визначений у повістці час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, про причини неявки не повідомив як шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки, так і в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Доказів того, що в позивача були обґрунтовані сумніви в особах працівники ТЦК, які її вручали, суду не надано. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з реабілітаційним періодом після операції. При цьому ніяких зауважень щодо змісту протоколу, зокрема, неотримання ним повістки не зазначив.
Будь-яких документів відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій, які б підтвердили поважність причин його неприбуття у строк, визначений у повістці, - 27.07.2024 року, зокрема, проходження реабілітаційного періоду після операції, позивачем ані до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ані до суду надано не було. Доводи позивача про фізичну неможливість явки у зв'язку з хворобою, реабілітаційним періодом після операції, не можуть слугувати підставами для ігнорування виклику до ТЦК та СП. Для врахування при розгляді справи за ч.3 ст.210-1 КУпАП медичні документи позивачем працівникам ТЦК та СП не надавались, хоча про розгляду справи позивач був повідомлений завчасно, а тому мав всі можливості надати докази на свій захист.
Суд відхиляє доводи позивача і його представника стосовно порушення при процедурі вручення повістки, оскільки такі не спростовують висновок про її вручення та обізнаність позивача з обов'язком явки на виклик.
Відсутність відеофіксацї вручення повістки суд не вважає таким, що вказує на незаконність її вручення та незаконність оскаржуваної постанови, оскільки згідно п.41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Тобто відеозапис є окремим, самостійним підтвердженням вручення повістки, нарівні з врученням під особистий підпис, що і мало місце у даній справі.
Крім того, відповідна Інструкція із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації (затверджену Наказом МО України від 06.08.2024 №532), яка визначає проведення відеофіксації при спілкування працівників ТЦК та СП з військовозобов'язаними, набрала чинності із 11.10.2024 року, тобто після подій 26.07.2024 року.
Відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами законність оскарженої постанови, яка винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а доводи позивача не спростовують викладені у постанові висновки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , отримавши повістку про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув за викликом, чим порушив обов'язок громадян, встановлений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Оспорювана постанова № 509 від 12.08.2024 року ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, тому вказана постанова є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.
Керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -
Постанову у справі про адміністративне правопорушення №509 від 12.08.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков