Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 335/3211/25
Провадження №: 2/332/1746/25
19 листопада 2025 р. м.Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Сінєльніка Р.В., за участі секретаря судового засідання Васильченко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»( місцезнаходження : 01001 м.Київ вул.М.Грушевського, буд. 10) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До Заводського районного суду м.Запоріжжя з Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя 29.04.2025року за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (надалі позивач/ТОВ«ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП»)до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 100275453, укладеного 01.01.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 . Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість в загальному розмірі 13700,00 гривень, з яких:заборгованість за кредитом 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 9300,00 грн., заборгованість за комісією 400,00 грн.
03.01.2025 між ТОВ «Мілоан» ТОВ «ФК«ЕЛ.ЕН.ГРУП'та укладений договір факторингу № 03012025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК«ЕЛ.ЕН.ГРУП» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 100275453 від 01.01.2024 року , укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у розмірі 13700,00 гривень.
Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання та заборгованість за договором позики не погасив.
З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача, заборгованість за договором № 100275453 в розмірі 13700,00 грн. та судові витрати .
Ухвалою судді від 30.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи; в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади, в порядку, передбаченому п. 19 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.01.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 100275453, відповідно до якого кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, встановленій у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Сума кредиту відповідно до п. 1.2. договору становить 4000,00 грн.
Відповідно до п 1.3. договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 01.01.2024 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів.
Відповідно до п. 1.4. договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 15.04.2025 (дата остаточного погашення заборгованості). Відповідно до п 1.5 договору денна процентна ставка складає 162277,00 %(пільговий період), орієнтована реальна річна процентна ставка дорівнює 7121,00 % річних.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 . Відповідно до п. 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування , з врахуванням пролонгації , за наявності вимоги кредитодавця зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, вона не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.Сукупна сума неустойки нарахована за порушення зобов'язань позичальником не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту.
Листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за вих. № 7/8479 від 19.03.2025 підтверджується, що згідно з договором з ТОВ «Мілоан» № 27052020 від 27.05.2020 відповідачу 01.01.2024 успішно було зараховано на платіжну картку НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 4000,00 грн.
Відповідно до відомостей ТОВ «Мілоан » про щоденні нарахування та погашення вбачається, що нарахування відбувалися відповідно до пунктів кредитного договору № 100275453 від 01.01.2024.
03.01.2025 між ТОВ «Мілоан» ТОВ «ФК«ЕЛ.ЕН.ГРУП'та укладений договір факторингу № 03012025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК«ЕЛ.ЕН.ГРУП» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 100275453 від 01.01.2024 року , укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у розмірі 13700,00 гривень, яка складається: з заборгованості за кредитом 4000,00 грн. ; заборгованості за нарахованими відсотками 9300,00 грн.; заборгованості за комісією 400 грн.
13.03.2025 відповідачу було направлено вимогу про погашення заборгованості , однак заборгованість так і не була сплачена .
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Частиною першою статті 204ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст.3 Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України«Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ІТС).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до п. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір від 01.01.2024 № 100275453 підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору їх невід'ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув право вимоги до відповідача за кредитним договором відповідно до договору факторингу.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі непросування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Тому в силу вказаних вимог матеріального закону суд доходить висновку, що згідно з умовами договору позики позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти з користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку, наданий йому кредит в строк, передбачений договором, не повернув. За змістом договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати відповідної суми заборгованості за договором позики.
Після відступлення права вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «Мілоан», ані на рахунки позивача.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК«ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду: договір про надання правової допомоги № 011-25 від 03.03.2025, укладений між адвокатом Середницьким Є.В. та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП»; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 011-25 від 03.03.2025 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) підписаний адвокатом Середницьким Є.В. та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», згідно з яким адвокатом було надано ТОВ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» правову допомогу за підготовку позовної заяви у відношенні ОСОБА_1 на загальну суму 7000 грн;
За таких обставин, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13,81,141,263-265,279,280-282 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за договором №100275453 від 01.01.2024 у розмірі 13700,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» судові витрати у розмірі 2422,40 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 19.11.2025 року.
Суддя Р.В.Сінєльнік