Справа № 314/4936/25
Провадження № 1-кп/314/1109/2025
14.11.2025 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023052210001592 від 12.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Вільнянським районним судом Запорізької області розглядається кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023052210001592 від 12.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України.
На адресу суду від прокурора надійшло клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування заявлених вимог сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачені покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, відповідно. Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може: - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, об'єктивна сторона злочину, у якому підозрюється ОСОБА_3 , полягає саме в ухиленні та переховуванні. Також слід зауважити, що схилення до переховування в діях ОСОБА_3 підтверджується тим, що окрім вчинення останнім вище вказаного злочину, у кримінальному провадженні також наявні матеріали службових розслідувань, наданих ВЧ НОМЕР_1 НГУ, які свідчать про інші факти самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_3 та окрім цього, відносно останнього також порушено інші кримінальні провадження, зокрема № 42023052210001592 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 НГУ в період з 04.06.2025 по 25.07.2025. Зазначені вище обставини свідчать про необхідність його ізоляції задля запобігання можливості сховатися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень. Також, ОСОБА_3 , з метою створення перешкод досудовому слідству, користуючись діючим воєнним станом на території України, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності. Отже, це є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_3 буде саме тримання під вартою. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що на теперішній час не встановлені усі обставини вчинення злочину, і це свідчить про те, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може незаконно, як самостійно так і за допомогою інших осіб, перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), тим самим перешкоджати встановленню істині у справі, що дає підстави стверджувати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_3 буде саме тримання під вартою. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, існує вірогідність незаконного впливу на свідків, зокрема перешкоджанню прибуття свідків до слідчого, прокурора або суду. Вказані дії можуть перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події. При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття У 224 КПК). Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовуються тим, що з матеріалів кримінального провадження можна зробити висновок, що своїми протиправними діями підозрюваний підриває бойовий дух військовослужбовців військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 НГУ та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця, оскільки вчинив тяжкі кримінальні правопорушення у сфері встановленого порядку несення військової служби. Так само підозрюваний, з метою переховування від органу досудового розслідування та уникнення покарання, може вчинити аналогічний злочин або інший злочин, передбачений Розділом XIX Кримінального кодексу України, у тому числі кримінальні правопорушення, передбаченні ст. ст. 407 та 408 КК України. Окрім того слід зазначити, що ОСОБА_3 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ст. 309 КК України, що в цілому характеризує останнього, як не законослухняну особу. 1 Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 при ухваленні вироку, наслідки злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу, в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу, в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок нез'явлення лікувального закладу на службу, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України. 3 Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_3 не можливо, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 407 та 408 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 407 та 408 Кримінального кодексу України. Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 значну суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, беручи до уваги, що військове кримінальне правопорушення у період воєнного стану, у вчиненні якого він обвинувачується, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, та те, що вказана його протиправна діяльність створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Крім того, сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням та необхідність у допиті будь-яких осіб, під час судового розгляду клопотання, відсутня.
У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 підтримав покликаючись на доводи, викладені в ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м'якому виді відсутні. В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на зазначені в клопотанні обставини.
Обвинувачений ОСОБА_3 щодо задоволення клопотання заперечив, просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який, у зв'язку з тим, що він не переховувався від органів досудового розслідування.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в підготовчому засіданні просила застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, оскільки прокурором не доведені зазначені ризики.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та відповідно задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.
Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, за змістом ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно із ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Відповідно до ч 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 8 ст.176 КПК України.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Із копії ухвали слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 25.09.2025 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.11.2025 в межах строку досудового розслідування та визначено заставу у розмірі 242 240,00 грн.
Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_3 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_3 було встановлено слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
ЄСПЛ у своїй практиці вказує, що після обрання запобіжного заходу з плином часу просто обґрунтованої підозри стає недостатньо для його продовження, а тому у процесі вирішення питання про продовження відповідних строків суди мають з'ясувати наявність інших «відповідних» і «достатніх» обставин (Макаренко проти України, справа №622/11). До таких обставин належать ризик переховування від правосуддя, ризик здійснення тиску на свідків чи спотворення доказів, ризик змови, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик спричинення громадських заворушень чи необхідність захисту прав затриманої особи (справа «Харутюнян проти Вірменії» №629/11).
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що обвинувачений може ухилятись від суду, адже йому інкримінується вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком до 12 років; перебуваючи на свободі може впливати на свідків.
Разом із цим, надаючи на момент розгляду заявленого клопотання оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Обвинувачений ОСОБА_3 відповідно до положень ст.12 КК України обвинувачується у вчиненні: тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України) та особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років (ч. 4 ст. 408 КК України).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, варто враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Суд також зазначає, що на теперішній час проводиться підготовче судове засідання, свідки не допитані, не досліджено докази. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Наведені обставини формують у судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Варто зазначити, що суд не погоджується з міркуваннями сторони обвинувачення про вірогідність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки його існування всупереч вимог змагальності кримінального судочинства не доведено жодними фактичними даними.
Разом з тим, будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено таких даних не наведено і стороною захисту.
Відповідно до норм чинного законодавства право на свободу та особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.
Відповідно до ч. 2 ст.29 Конституції України та ст. 5 пункту 1 підпункту «с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на викладене, а також з урахуванням встановлених обставин та положень ч. 8 ст. 176 КПК України до обвинуваченого можливо застосувати виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Доказів наявності у обвинуваченого захворювань, які би не давали йому можливості утримуватися під вартою в розпорядження суду не надано.
Стосовно посилання обвинуваченого щодо не вчинення ним дій, які йому інкримінуються за ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 КК України, суд зазначає, що розгляд справи не розпочато, триває підготовче судове засідання, докази не досліджувались, свідки не допитувались, а оцінка доказам буде надана у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Інші доводи сторони захисту самі по собі не спростовують та не мінімізують наявних ризиків.
Суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Як зазначалось вище, під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240,00 грн, а тому заставу, визначену ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 25.09.2025, необхідно залишити без змін у раніше визначеному розмірі.
З врахуванням наведеного, з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження, враховуючи особу обвинуваченого та тяжкість інкримінованих йому діянь, віку, стану здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, якому ставиться в провину вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 4 ст. 408 КК України, тому відповідно до вимог приписів ч. 8 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статтей 177, 178, 183, 194, 197, 314, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 12.01.2026 року включно.
Визначити термін дії ухвали до 12 січня 2026 року включно.
Заставу, визначену ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 25.09.2025 року, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов'язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1
14.11.2025