Справа № 307/4121/25
Провадження № 2/307/1476/25
19 листопада 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Чопик В.В., при секретарі Рішко О.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що згідно кредитного договору № 937257 від 13.08.2023 року ТОВ «Селфі Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідачці ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 9000 гривень, строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 2,2% в день. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. В порушення укладених умов вказаного договору відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання - не вносила платежі передбачені умовами договору. Представник зазначив, що договір сторонами був укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в результаті чого, відповідно до положень п.п. 1,5,7 ч.11 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов'язки. Договір укладається відповідно до вимог п.6 ч.11 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про видачу Кредиту в електронній формі, та його підписання Сторонами накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі згідно ст.5 Закону України «Про електронну комерцію». 21 червня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит»» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 21062024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит»», включно і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту по продукту № 937257 від 13 серпня 2023 року. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позичальником становить 67403,09 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8998,99 гривень, заборгованість за відсотками - 58404,1 гривень. Також представник зазначає, що неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору. Відповідачці було направлена досудова вимога про погашення кредитної заборгованості.
Просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 67403,09 гривень заборгованості за кредитним договором № 937257 від 13.08.2023 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних в справі доказів.
На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 13 серпня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №937257, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 9000 гривень строком на 360 днів, зі сплатою 2,2% в день за користування кредитом, та ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Із паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), договору про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року за №937257, Додатку №1 до Договору, інформаційного повідомлення від споживача фінансових послуг, довідки про ідентифікацію, протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, вбачається, що з відповідачкою ОСОБА_1 були узгоджені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, та вказані документи відповідачем ОСОБА_1 були підписані 13 серпня 2023 року
21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 21062024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату (ціна продажу) належне ТОВ «Селфі Кредит» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Селфі Кредит», що відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників від 21 червня 2024 року.
Згідно платіжної інструкції від 21.06.2024 року за №3392 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «Селфі Кредит» 2479762,78 гривень за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу від 21.06.2024 року за №21062024.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №21062024 від 21 червня 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року за № 937257 в сумі 67403,09 гривень, з яких: 8998,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 58404,10 гривень - заборгованість за відсотками.
Крім того, згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» станом на 21 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року за № 937257 становить 67403,09 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8998,99 гривень, заборгованість за відсотками - 58404,1 гривень.
16 жовтня 2025 року позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено відповідачці ОСОБА_1 досудову вимогу за № 23681892 про погашення кредитної заборгованості.
Згідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно до ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором. Відповідно до умов кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії, відсотків за користування кредитом.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від позичальника від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено уст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис'є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
В судовому засіданні встановлено, що в порушення умов договору про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року за № 937257 відповідачка ОСОБА_1 ухиляється від взятих на себе зобов'язань, не погашає кредит та щомісячну сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів і його заборгованість перед позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» становить 67403,09 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8998,99 гривень, заборгованість за відсотками - 58404,1 гривень.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в межах заявлених позовних вимог позов слід задовольнити і стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 67403,09 гривень за договором про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року за № 937257.
Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката судом встановлено наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідачки понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № 989 наданих послуг від 08 жовтня 2025 року, детальний опис наданих послуг від 08 жовтня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги.
Вартість правничої допомоги, згідно акту наданих послуг від 08 жовтня 2025 року, становить 8000,00 грн..
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4 статті 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи поводити без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Кредит Капітал».
Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. ст.ст.5, 12, 81, 209, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, 514, 516-517, 526, 530, 611, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 67403,09 гривень заборгованості за кредитним договором від 13.08.2023 року за №937257, 2422 гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 4000 грн. 00 коп. витрати на правничу допомогу.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 79018, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ - 35234236.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 , України.
Головуючий: В.В.Чопик