Справа №: 307/4064/25
Провадження № 3/307/1547/25
Закарпатської області
18 листопада 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,
з участю ОСОБА_1 та її представника Бряник Р.М.,
розглянувши матеріали, якi надійшли від Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, не одруженої, не працює,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
поліцейським Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Цонинець І.В. 16 жовтня 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 , 16 жовтня 2025 року, о 20 годині 08 хвилин, в м. Тячів, по вул. Ірпінській, Тячівського району Закарпатської області, керувала транспортним засобом марки "Тесла", державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), на вимогу працівника поліції пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та показала, що 16 жовтня 2025 року, приблизно о 20 годині 08 хвилини, вона керувала автомобілем та в м. Тячів, по вул. Ірпінській, вчинила дорожньо-транспортну пригоду, а саме, переплутала в автомобілі акселератор з педаллю тормозу, внаслідок чого здійснила зіткнення з стовпом. Зазначила, що в автомобілі спрацювала подушка безпеки, від якої вона отримала сильний удар в голову та перебувала в шоковому стані. Разом з нею, в автомобілі, перебувала ОСОБА_2 . На місце події приїхали працівники полії, і повідомили, що в неї є ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці, за допомогою приладу "Драгер", на що вона погодилася та дала відповідь "як кажете" та "беріть", оскільки в цей день алкоголь не вживала. Однак, поліцейський не провів огляд, а знову почав вимагати надати відповідь щодо вживання нею алкоголю, і перебуваючи в шоковому стані та плачучи, вона сказала, що випила бокал шампанського, хоча вживала його за добу до даної події. Зазначила, що 16 жовтня 2025 року вона не могла вживати алкоголь, оскільки приймала медикаменти. Також, поліцейський, незважаючи на те, що вона погодилася пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці, знову почав пропонувати їй пройти такий огляд, і, перебуваючи в шоковому стані, та беручи до уваги повторне прохання поліцейського, зрозуміла, що повинна відмовитися від його проходження, що і зробила. Через певний час приїхав автомобіль швидкої допомоги, її відвели до нього, і в автомобілі лікар провів її огляд та повідомив, що вона перебуває в шоковому стані. Вийшовши з автомобіля швидкої допомоги, до неї підійшов знайомий та сказав, щоб вона обов'язково пройшла огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі. Вона сказала поліцейському, що хоче проїхати в медичний заклад, щоб пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, однак поліцейський їй сказав, що вже не потрібно. Почувши дану відповідь, вона зрозуміла, що лікар, в автомобілі швидкої допомоги, провів її огляд, в тому числі і для визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки повідомив її, що вона перебуває в шоковому стані. Після цього, поліцейський запросив її в автомобіль та сказав підписатися в протоколі, роз'яснивши, що останній складено за керування нею автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, хоча фактично склав протокол за відмову від проходження огляду для визначення стану сп'яніння. В цей час інший поліцейський сказав їй підписувати протокол, тому, що "там все добре". Послухавши поліцейських та підписавши протокол, вона запитала, що буде далі, на що їй поліцейський відповів, що її викличуть до суду. На наступне її запитання, що буде далі, поліцейський відповів "нич" та "буде те, що буде". Тобто, їй не роз'яснили жодні наслідки складання протоколу, а відповідями "там все добре", "нич" та "буде те, що буде", фактично запевнили про відсутність жодних негативних наслідків.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засідання показала, що 16 жовтня 2025 року, приблизно о 20 годині 08 хвилини, вона була пасажиром автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , з участю якого, в м. Тячів, по вул. Ірпінській, сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_1 сильно вдарилася головою до подушки безпеки, перебувала в шоковому стані і плакала. Жодного алкоголю від ОСОБА_1 чути не було. Після приїзду поліції приїхав автомобіль швидкої допомоги, і в даному автомобілі лікар провів огляд ОСОБА_1 . Після огляду ОСОБА_1 вийшла з автомобіля швидкої допомоги, до неї підійшов якийсь чоловік, щось їй сказав, і ОСОБА_1 звернулася до поліцейського з проханням відвести її в медичний заклад для визначення стану сп'яніння, однак поліцейський відповів, що вже нікуди не потрібно їхати.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що був свідком ДТП, що мала місце 16 жовтня 2025 року, приблизно о 20 годині 08 хвилини, в м. Тячів, по вул. Ірпінській, з участю автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 . Він бачив як приїхали поліцейські та автомобіль швидкої допомоги. ОСОБА_1 перебувала в шоковому стані та постійно плакала. Він чув, як ОСОБА_1 , після того, як вийшла з автомобіля швидкої допомоги та після спілкування з якимось чоловіком, звернулася до поліцейського з проханням відвести її в медичний заклад для визначення стану сп'яніння, однак поліцейський відповів, що вже нікуди не потрібно їхати.
Із долученого працівниками поліції до матеріалів справи відеозапису відомо, що він складається з трьох частин. Перший відеозапис фіксує подію 16 жовтня 2025 року у проміжок часу з 20:20:23 по 20:30:23, другий з 20:30:23 по 20:31:35, а третій з 21:39:00 по 21:45:00.
Із першого відеозапису відомо, що о 20:21:13 поліцейський запитує у іншого поліцейського, чи п'яний водій автомобіля, на що отримує відповідь, що "ні", та водій "щось не розмовляє". Поліцейський з'ясовує, кому належить автомобіль. ОСОБА_1 плаче, очевидно, що перебуває в шоковому стані, і її заспокоюють працівники поліції. О 20:25:49 працівник поліції запитує ОСОБА_1 , чи вона вживала алкоголь, та отримує відповідь, що не вживала, оскільки приймає антибіотики. О 20:26:00 поліцейський говорить до ОСОБА_1 , що буде її освідчувати на стан сп'яніння, і отримує відповідь "беріть, бо я беру антибіотики від кашлю". О 20:26:09 поліцейський знову запитує у ОСОБА_1 , чи буде вона проходити огляд на визначення ступеню алкогольного сп'яніння, і отримує відповідь "як скажете" та "я випила мало шампанського". О 20:26:35 поліцейський говорить до ОСОБА_1 , що дасть їй продути спеціальний апарат, і запитує, чи буде вона його продувати, ОСОБА_1 відповідає "Боже, що мені робити", на що поліцейський говорить "ні, ні, все нормально, чи може в лікарні будемо освідчувати Вас на стан алкогольного сп'яніння", і отримує відповідь, згідно якої ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду в медичному закладі. Поліцейський запитує "ви відмовляєтесь від того і того", і отримує відповідь "ні, напишіть якось так, не знаю як напишіть". Поліцейський знову запитує "відмовляєтесь від проходження", отримує відповідь "так". Після цього поліцейський говорить "добре, все добре", "все нормально, заспокойтеся" та продовжує заспокоювати ОСОБА_1 , яка весь час плаче. О 20:28:50 приїжджає автомобіль швидкої допомоги, а поліцейський продовжує заспокоювати ОСОБА_1 . Лікар підходить до ОСОБА_1 та говорить, що вона перебуває в шоковому стані, і просить ОСОБА_1 пройти до автомобіля швидкої допомоги, щоб її оглянути. О 20:30:23 ОСОБА_1 підходить до автомобіля швидкої допомоги.
Із другого відеозапису відомо, що ОСОБА_1 не хоче сідати в автомобіль швидкої допомоги, і лікар та поліцейський просять її сісти в автомобіль, щоб провести її огляд, при цьому поліцейський говорить до ОСОБА_1 "Ви вдарилися", і продовжують заспокоювати її. О 20:31:08 ОСОБА_1 сіла в автомобіль швидкої допомоги.
Із третього відеозапису відомо, що ОСОБА_1 сидить у службовому автомобілі працівників поліції, і о 21:39:58 поліцейські їй вручають протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, і показують, де вона має підписатися. О 21:41:47 поліцейський говорить до ОСОБА_1 , що відносно неї складено протокол за ст.130 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, надає їй для підписання протокол, і на запитання "а права", відповідає, що з цього приводу суд прийме рішення. ОСОБА_1 мовчить, не підписує протокол, і в цей час інший поліцейський каже "все добре там". ОСОБА_1 запитує, що означає "130", і отримує відповідь, що це керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, і пояснює ОСОБА_1 , що її автомобіль є швидкісним, а вона керувала ним в стані алкогольного сп'яніння. О 21:42:56 ОСОБА_1 підписує протокол у місцях, де їй вказав поліцейський, не читаючи його. Зміст протоколу також не оголошувався. О 21:44:11 ОСОБА_1 запитує поліцейського, що буде далі, на що їй поліцейський відповів, що її викличуть до суду. На наступне її запитання, що буде далі, поліцейський відповів "нич, далі буде видко, що буде", і ОСОБА_1 виходить із службового автомобіля працівників поліції.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При цьому суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.9. "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2799 цього Кодексу.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" (далі Порядок).
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що такий порядок було дотримано.
Так, згідно ч.ч.1-4 ст.ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 5 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 3 Розділу 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, а згідно п.4 цієї ж Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 6 Розділу 1 Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п.6 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Відповідно до п. 2 Розділу 3 Інструкції, огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов'язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.
Згідно п.п. 1, 3, 4, 6, 7, 8 Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Згідно п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
В матеріалах адміністративної справи, в тому числі і на відеозаписах, відсутні докази, які б спростовували покази ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині того, що вийшовши з автомобіля швидкої допомоги, ОСОБА_1 звернулася до поліцейських з проханням відвести її в медичний заклад для визначення стану сп'яніння.
Отже, поліцейським, всупереч вимогам ч.3 ст. 266 КУпАП та п.6 Порядку, не було направлено ОСОБА_1 , яка відмовилася від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, на її прохання, для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Жодних доказів того, що ОСОБА_1 , з моменту вимкнення поліцейським відеореєстратора (20:31:35) і до моменту початку складання протоколу про адміністративне правопорушення (21:28:48), відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції суду, не подано.
Відсутність відеозапису у вказаний період (з 20:31:35 до 21:39:00), позбавляє суд можливості перевірити, чи дійсно ОСОБА_1 , вийшовши з автомобіля швидкої допомоги, зверталася до поліцейських з проханням відвести її в медичний заклад для визначення стану сп'яніння.
Суд встановив, що наявний в матеріалах справи відеозапис має вибірковий та фрагментарний характер, здійснений без включення портативного відеореєстратора - бодікамери з моменту початку виконання службових обов'язків, відеозйомка не ведеться безперервно до її завершення, та на диску, наданому до матеріалів справи, відсутній момент складання протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому слід зазначити, що з дослідженого відеозапису відомо, що ОСОБА_1 не було роз'яснено її права та обов'язки, не роз'яснено наслідки складання відносно неї адміністративного протоколу, вона не ознайомилася із його змістом.
Згідно ст.ст.9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України".
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
У справі "Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства" (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
А тому, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі слід закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 283, 284, КУпАП,
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області.
Суддя В.В. Ніточко