19 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/940/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши заяву від 10.11.2025 Приватного акціонерного товариства “Новгород-Сіверський Сирзавод» про ухвалення додаткового рішення у справі
за заявою кредитора: Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд “Експерт Траст» в інтересах якого від власного імені діє Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управліннями активами “Стронг Менеджмент Актив», код ЄДРПОУ 43965345, вул. Франка Івана, буд. 22/24, нежитлове приміщення 31, м. Київ, 01054
боржник: Приватне акціонерне товариство “Новгород-Сіверський Сирзавод», код ЄДРПОУ 00448077, вул. Залінійна, буд. 21-а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000
про відкриття провадження у справі про банкрутство
без повідомлення (виклику) сторін
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Новгород-Сіверський Сирзавод» (код ЄДРПОУ 00448077) за заявою від 17.09.2025 Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду “Експерт Траст» в інтересах якого від власного імені діє Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управліннями активами “Стронг Менеджмент Актив».
10.11.2025 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства “Новгород-Сіверський Сирзавод» надійшла заява, що сформована в Електронному суді, про ухвалення додаткового рішення у справі №927/940/25, згідно з якою позивач просить суд стягнути з Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду “Експерт Траст» в інтересах якого від власного імені діє Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управліннями активами “Стронг Менеджмент Актив» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00грн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Враховуючи, що суд вирішує лише питання про судові витрати, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється судом без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Новгород-Сіверський Сирзавод» про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право», Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відзиві на позовну заяву ПрАТ “Новгород-Сіверський Сирзавод» зазначив, що розмір судових витрат становить 20 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Оскільки, у процедурі банкрутства стадія судових дебатів відсутня, в даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Судом встановлено, що боржником заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №927/940/25 надіслано до суду через Електронний суд 10.11.2025. Отже, боржником, при зверненні до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, дотримано визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Інтереси боржника у даній справі представляв адвокат Капшученко Юрій Микитович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №9593/10 від 22.10.2020, ордер на надання правничої допомоги від 20.09.2024.
На підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано договір про надання правової допомоги від 25.01.2024 №1апд/24, укладений між адвокатським об'єднанням «ТК та партнери» в особі керуючого партнера Капшученка Ю.М. та ПрАТ “Новгород-Сіверський Сирзавод» (клієнт), відповідно до умов якого, адвокатське об'єднання за дорученням клієнта бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду).
Правова допомога вважається наданою після підписання акта приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (п.4.6 договору).
Сторонами підписано акт про прийняття-передачу наданої правової допомоги від 07.11.2025, відповідно до якого адвокатське об'єднання з 17.09.2025 по 04.11.2025 надало клієнту юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги від 25.01.2025 №1апд/24 щодо представництва в суді при розгляді справи №927/940/25, а клієнт прийняв надані послуги. Вартість послуг становить 25 000,00грн (п.2 Акту).
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Суд також зауважує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, до правової допомоги належать й консультації, роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах тощо (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16).
Варто також зазначити, що згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Водночас Боржником надано суду платіжну інструкцію №9414 від 07.11.2025 про сплату 25 000,00грн за юридичні послуги згідно акту від 07.11.2025 по договору №1апд/24 від 25.01.2024.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).
Кредитором заперечень щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, незгоди із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.
З наданих до матеріалів справи доказів випливає, що адвокатом надано, а боржником прийнято та оплачено юридичні послуги, загальна вартість яких становить 25 000,00 грн.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання боржнику адвокатом професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, враховуючи що боржником у межах строку, визначеного частиною 8 статті 129 ГПК України подано до справи належні докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи, беручи до уваги, що за результатом розгляду спору відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство, суд, дійшов висновку про те, що понесені боржником витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00грн підлягають відшкодуванню за рахунок кредитора та є підставою для прийняття додаткового рішення у справі.
Із аналізу змісту ст. 244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
Оскільки первісним судовим актом є ухвала, то додатковим судовим актом, яким вирішено питання про судові витрати в даному випадку є додаткова ухвала.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву від 10.11.2025 Приватного акціонерного товариства “Новгород-Сіверський Сирзавод» про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити повністю.
Стягнути з Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду “Експерт Траст» в інтересах якого від власного імені діє Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управліннями активами “Стронг Менеджмент Актив» (код ЄДРПОУ 43965345, вул. Франка Івана, буд. 22/24, нежитлове приміщення 31, м. Київ, 01054) на користь Приватного акціонерного товариства “Новгород-Сіверський Сирзавод» (код ЄДРПОУ 00448077, вул. Залінійна, буд. 21-а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000) 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.11.2025 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Суддя В.В. Моцьор