Іменем України
18 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/928/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: керівника Ніжинської окружної прокуратури
вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівської області, 16600, код 02910114;
в інтересах держави в особі
позивача: Носівської міської ради
вул. Центральна, 20, м. Носівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 17100, код 04061984;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія",
вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код 44604267
про стягнення 22376,28 грн
без виклику сторін
15.09.2025 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Носівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 22376,28 грн, з яких: 16160,00 грн боргу, 1010,32 грн інфляційних нарахувань, 309,48 грн 3% річних, 3765,28 грн пені та 1131,20 грн штрафу.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем Договору №СК4/362-Т від 05.12.2023 в частині поставки обумовленого договором товару, попередньо оплаченого Носівською міською радою.
Посилаючись на приписи ч.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор зазначає, що за умовами п. 5.3., 5.4. Договору №СК4/362-Т від 05.12.2023 відпуск товару здійснюється у мережі АЗС постачальника, інформація про які міститься у переліку автозаправних станцій (додаток №2 до Договору), що є невід?ємною частиною Договору, всі з яких знаходяться на території Чернігівської області.
Прокурор зазначає, що Носівська міська рада, виконавши зобов'язання за договором №СК4/362-Т від 05.12.2023 сплативши повну вартість товару, набула право на отримання товару, втім внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами не отримала у фактичне володіння 200 л бензину А-95 та 100 л дизельного палива за договором №СК4/362-Т від 05.12.2023 на загальну суму 16160,00 грн і вказані грошові кошти, підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/928/25 без повідомлення сторін у справі; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена прокурору, позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 22.09.2025, 15:14).
За приписами ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Носівською міською радою на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель «Ргогогго» оприлюднено оголошення про проведення закупівлі шляхом запиту (ціни) пропозицій з ідентифікатором UА-2023-11-29-015775-а, предметом якої визначено Бензин А-95 (Євро 5), картка, 1 л; Дизельне паливо (Євро 5), картка, 1 л, з очікуваною вартістю 119 600,00 грн.
Відповідно до форми річного плану закупівель фінансування закупівлі здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.
За результатами процедури закупівлі 05.12.2023 між Носівською міською радою (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю №СК4/362-Т (далі - договір ), відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника Бензин А- 95, Дизельне паливо (ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистилянти) (далі - товар), визначений у асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначені цим договором. Обсягу закупівлі товару, що є предметом цього договору, може бути зменшений залежно від реального фінансування замовника ( а.с.29-34).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони або скетч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Згідно із специфікацією №1 від 05.12.2023 товаром є бензин А-95 у обсязі 1700 літрів ціною 50,50 з ПДВ за одиницю та загальною вартістю 85850,00 грн.. а також дизельне паливо у обсязі 600 літрів ціною 50,50 грн з ПДВ за літр та загальною вартістю 30300,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. договору якість якого відповідає умовам: якість товару, який передається у власність (поставляється) замовнику, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСТУ) або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (для товару, який підлягає сертифікації).
У разі невідповідності товару умовам договору замовник має право відмовитись від прийняття і оплати такого товару, а якщо товар уже оплачений замовником - вимагати повернення сплаченої суми від постачальника (п. 2.2).
Згідно з п.3.1, 3.2 ціна за товар встановлюється в національній валюті України гривні, ціна договору становить 116150,00 грн., в тому числі ПДВ.
Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що розрахунок за отриманий товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника на підставі наданої видаткової накладної товару протягом 10 банківських днів після передачі товару замовнику.
Постачальник здійснює поставку (передачу) у власність замовника товар у вигляді талонів пластикових, паперових, бланків-дозволів або паливних скретч- карток (далі - талони) на їх отримання в мережі автозаправних станцій постачальника або на партнерських АЗС постачальника, згідно з Додатком №2 даного Договору (п. 5.1).
Відповідно до п. 5.3 договору строк поставки товарів з дати підписання договору до 20.12.2023.
Постачальник зобов'язаний забезпечити безперебійний відпуск товару в усіх без винятку автозаправних станціях, зазначених у Додатку № 2 до Договору, відповідно до режиму (розкладу) їх роботи, вказаному в переліку автозаправних станцій (Додаток №2). Вибір автозаправної станції з числа зазначених в Додатку №2 до договору для відпуску товару у кожному конкретному випадку здійснюється замовником (уповноваженими ним особами) на власний розсуд (п. 5.3).
Згідно з п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам встановленим розділом 2 договору.
За непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару або порушення строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки , а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми (п. 7.2).
Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.7).
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 11.1).
Видатковими накладними №0004/0000084 від 05.12.2023, №0004/0000086 від 05.12.2023, копії яких наявні у матеріалах справи, визначено, що продавець зобов'язується згідно із договором №СК4/362-Т від 05.12.2023 поставити покупцю бензин А-95 та дизпаливо у загальній кількості 2300 л на загальну суму 116150,00 грн з ПДВ ( а.с.35,37).
На виконання умов договору згідно з специфікаціями №0004/0000084-С та № 0004/0000086-С Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» передало покупцю - Носівській міській раді Чернігівської області, паливні талони бензину А-95 та дизельного палива загальною кількістю 2300 літрів: 115 талонів номіналом 20 літрів.
Так, постачальником замовнику було передано такі талони:
- бензин А-95, скретч-картка УкрА95 20л, номінал 20 л:
303611505178, 303611505180, 303611505181, 303611505182, 303611505183, 303611505184, 303611505185, 303611505186, 30361150518087, 303611505188, 303611505189, 303611505190, 303611505191,3036115051892, 303611505193, 303611505194, 303611505195, 303611505196, 303611505197, 303611505198, 303611505199, 303611505200, 303611505201, 303611505202, 303611505203, 303611505204, 303611505205, 303611505206, 303611505207, 303611505208, 303611505209,303611505210, 303611505211, 303611505212, 303611505213, 303611505214, 303611505215, 303611505216, 303611505217, 303611505218, 303611505219, 303611505220, 303611505221, 303611505222, 303611505223, 303611505224, 303611505225, 303611505226, 303611505227, 303611505228, 303611505229, 303611505230, 303611505231, 303611505232, 303611505233, 303611505234, 303611505235, 303611505236, 303611505237, 303611505238, 303611505239, 303611505240, 303611505241, 303611505242, 303611505243, 303611505244, 303611505245, 303611505246, 303611505247, 303611505248, 303611505249, 303611505156, 303611505157, 303611505158, 303611505159, 303611505160, 303611505161, 303611505162, 303611505163, 303611505164, 303611505165, 303611505166, 303611505167, 303611505168, 303611505169;.
- дизпаливо, скретч-картка УкрДТ 20л, номінал 20 л:
304622672390, 304622672391, 304622672392, 304622672393, 304622672394, 304622672395, 304622672396, 304622672397, 304622672398, 304622672399, 304622672620, 304622672621, 304622672622, 304622672623, 304622672624, 304622672625, 304622672626, 304622672627, 304622672628, 304622672629, 304622672630, 304622672631, 304622672632, 304622672633, 304622672634, 304622672635, 304622672636, 304622672637, 304622672638, 304622672639.
Копії відповідних специфікацій з повним переліком скретч-карток містяться в матеріалах справи (а.с.35,37) .
На підставі отриманих талонів Носівською міською радою на АЗС відповідача та його партнерів отримано лише 1480 літрів бензину А-95 на суму 74 740,00 грн. та 500 літрів дизпалива на суму 25 250,00 грн.
На підставі отриманих талонів згідно з вказаними видатковими накладними на АЗС відповідача, починаючи з 01.01.2025 та станом на час подання позову позивачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим продавцем за договором №СК4/362-Т від 05.12.2023 не поставлено Носівській міській раді 220 літрів бензину А-95 на суму 11110,00 грн. та 100 літрів дизельного палива на суму 5050,00 грн на загальну суму 16160,00 грн.
Невикористаними за договором №СК4/362-Т від 05.12.2023 залишаються 16 талонів, зокрема:
- 5 скретч-карток на дизпаливо номіналом по 20 літрів кожна: 304622672398, 304622672624, 304622672625,304622672626,304622672627;
- 11 скретч-карток на бензин А-95 по 20 літрів кожна: 303611505158, 303611505160, 303611505161, 303611505162, 303611505163, 303611505164, 303611505165, 303611505166, 3036115051567,303611505168, 303611505169, копії яких наявні в матеріалах справи ( а.с. 53-55)
Крім того, за результатами неодноразового виїзду водіями за місцем розташування АЗС постачальника складено доповідні записки від 14.01.2025, 19.01.2025 на ім'я Носівського міського голови про відсутність палива на АЗС, визначених у договорі (а.с. 41-42).
Окрім того, завідуючим господарства господарської групи складено 16.01.2025 та 23.01.2025 службові записки на ім'я Носівського міського голови про те, що переглядом сайту «Авіас» встановлено, що на території Ніжинського району на автозаправних станціях взагалі відсутній бензин та дизельне паливо (а.с. 56-57).
Матеріали справи містять претензії №14-03/195 від 23.01.2025 та №14-03/195 від 19.02.2025, з якими Носівська міська рада звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» щодо неналежного виконання умов договорів у частині непоставки товару за скретч - картами/еквівалент на бензин А-95 та дизпаливо до ТОВ «Тенегія», які надіслано на юридичну адресу відповідача та були ним отримані ( а.с. 43-47).
Відповіді на вказані претензії матеріали справи не містять.
Згідно з бухгалтерською довідкою Носівської міської ради загальний залишок закупленого та не отриманого товару складає 220 л бензину А-95 на суму 11110,00 грн. та 100 літрів дизельного палива на суму 5050,00 грн, на загальну суму 16160,00 грн. )за договором №СК4/362-Т від 05.12.2023) (а.с. 52).
Заборгованість у розмірі 16160 грн. 00 коп. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.
З посиланням на п. 7.2 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у розмірі 3765,28 грн. та штраф у розмірі 7% за прострочення зобов'язання понад 30 днів у розмірі 1131 грн. 20 коп (а.с.15).
На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.01.2025 по 03.09.2025 на суму 309 грн. 48 коп.,а також інфляційні нарахування за період з 14.01.2025 по 03.09.2025 у розмірі 1010 грн. 32 коп., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком (а.с. 13-14).
Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
Щодо підстав представництва інтересів держави Ніжинською окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.
Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Носівська міська рада є суб'єктом владних повноважень, який бере участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, завданої державі.
Відтак, у спірних правовідносинах Носівська міська рада, яка зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі
Ніжинська окружна прокуратура листом №52-77-2996вих-25 від 08.05.2025 зверталась до Носівської міської ради про порушення інтересів держави, у зв'язку з неналежним виконанням договору № СК4/362-Т від 05.12.2023 з поставки товару за кошти місцевого бюджету та надано достатній час з метою відповідного реагування та необхідністю надання документів за фактом неналежного виконання договору.
Відповідно до листа Носівської міської ради №14-03/1106 від 16.05.2025 Ніжинську окружну прокуратуру повідомлено про те, що міська рада з позовною заявою до суду щодо повернення сплачених коштів за непоставлений товар та стягнення штрафних санкцій не зверталася.
Отже, підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах.
У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листом №52-77-4276вих-25-52-4971-25 від 27.06.2025 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Носівської міської ради (а.с. 58).
За таких обставин у їх сукупності суд дійшов висновку про доведення Ніжинською окружною прокуратурою бездіяльності Носівської міської ради як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави
Щодо стягнення з відповідача попередньої оплати суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наведеного нижче.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Судом установлений факт укладення 05.12.2023 між Носівською міською радою (замовник) та ТОВ «Тенегія» (постачальник) договору №СК4/362-Т, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника Бензин А- 95, Дизельне паливо, визначений у асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначені цим договором. Обсягу закупівлі товару, що є предметом договору, може бути зменшений залежно від реального фінансування замовника.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами або скетч-картками на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 ( а.с.29-32).
Згідно із специфікацією №1 від 05.12.2023 товаром договору є бензин А-95 та дизельне паливо у загальному обсязі 2300 літрів ціною 50,50 грн з ПДВ за літр загальною вартістю 116150,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору згідно з відповідними специфікаціями Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» передало покупцю паливні талони бензину А-95 та дизельного палива загальною кількістю 2300 літрів: 115 талонів номіналом 20 літрів.
Невикористаними за договором №СК4/362-Т від 05.12.2024 залишаються 16 талонів номіналом по 20 літрів.
Відповідачем не спростовано той факт, що на підставі отриманих талонів згідно з вказаними видатковими накладними на АЗС відповідача, починаючи з 01.01.2025 та станом на час подачі позову, позивачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим відповідачем не поставлено Носівській міській раді 220 літрів бензину А-95 на суму 11110,00 грн. та 100 літрів дизельного палива на суму 5050,00 грн, на загальну суму 16160,00 грн.
Відповідачем у справі доказів поставки/видачі пального у повному обсязі, передбаченому договором не надано.
Пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.1997 №1442, передбачено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Суд доходить висновку про те, що підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про поставку постачальником замовнику товару за договором, оскільки фактично позивачу передані талони на пальне, які надають право замовнику на отримання відповідної кількості вже попередньо оплаченого товару (палива) за договорами в майбутньому.
Факт неотримання позивачем 220 л бензину А-95 на суму 11110,00 грн. та 100 літрів дизельного палива на суму 5050,00 грн на загальну суму 16160,00 грн., підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Матеріали справи містять претензії №14-03/195 від 23.01.2025 та №14-03/195 від 19.02.2025, якою Носівська міська рада звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» щодо неналежного виконання умов договорів у частині непоставки товару за скретч - картами/еквівалент на бензин А-95 та дизпаливо до ТОВ «Тенегія», які надіслано на юридичну адресу відповідача та були ним отримані ( а.с. 43-47).
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
У даному випадку судом враховується те, що фактично станом на дату закінчення строку дії укладеного сторонами у справі договору 31.12.2023 (п. 11.1. договору), а також після закінчення цього строку залишилось невиконаними зобов'язання відповідача у справі щодо поставки палива на суму у загальному розмірі 16160 грн. 00 коп.
Договор №СК4/362-Т від 05.12.2023 сторонами не продовжувалися і є припиненими з 01.01.2024. Носівська міська рада втратила можливість отримання палива після припинення договору.
Вказані обставини не спростовані відповідачем у справі.
Доказів поставки палива у повному, передбаченому договорами та додатками до них, в повному під час розгляду справи не надано.
Станом на дату звернення прокурора до суду з даним позовом з моменту закінчення укладеного сторонами договору №СК4/362-Т від 05.12.2023 спливло майже 22 місяці і за цей період відповідач жодним чином не комунікував із Носівською міською радою з приводу поставки палива у повному обсязі.
При цьому прокурор наводить дані про невикористані Носівською міською радою картки/талони.
Доказів поставки (копії фіскальних чеків на поставку) палива відповідач суду не надав.
За таких обставин вимога в частині стягнення 16160 грн 00 коп. основного боргу підлягає задоволенню.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на підставі п. 7.2 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у розмірі 3765,28 грн. та штрафу у розмірі 7% за прострочення зобов'язання понад 30 днів у розмірі 1131 грн. 20 коп.
Вимога позивача про стягнення з відповідача пені (0,1% від вартості непоставленого товару) у розмірі 3765,28 грн. та штрафу (7% за прострочення зобов'язання понад 30 днів) у розмірі 1131 грн. 20 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.01.2025 по 03.09.2025 на суму 309 грн. 48 коп.
Наданий позивачем розрахунок 3% відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості з 14.01.2025 по 03.09.2025 на суму 309 грн. 48 коп, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За наведеним у позовній заяві розрахунком інфляційних втрат прокурором заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період з 14.01.2025 по 03.09.2025 у розмірі 1010,32 грн, виходячи з встановлених індексів інфляції за період січень-липень 2025 року.
Судом встановлено прострочку виконання відповідачем договірних зобов?язань, тому, враховуючи приписи ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України та відсутність заперечень відповідача щодо поданого розрахунку, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 1010,32 грн інфляційних нарахувань в межах заявлених позовних вимог.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність задоволення позову у повному обсязі.
При ухваленні рішення у справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, за рахунок відповідача Чернігівській обласній прокуратурі підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 53, 55, 73, 77, 79, 86, 129, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код 44604267) на користь Носівської міської ради (вул. Центральна, 20, м. Носівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 17100, код 04061984) 16160 грн 00 коп боргу, 1010 грн 32 коп інфляційних нарахувань, 309 грн 48 коп 3% річних, 3765 грн 28 коп пені та 1131 грн 20 коп штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код 44604267) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114, отримувач: Чернігівська обласна прокуратура, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA248201720343140001000006008) 3028 грн 00 коп судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Рішення складено та підписано 18.11.2025.
Суддя М.О. Демидова