Справа № 304/1092/25 Провадження № 3/304/642/2025
18 листопада 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , непрацюючої, громадянки України,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 693375 від 08 травня 2025 року видно, що 30 квітня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки остання не відвідувала навчальний заклад, а саме Зарічівську гімназію протягом десяти днів.
Зазначені дії ОСОБА_1 старшим ДОП СП відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Рущак О.В. кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП як ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов навчання малолітньої дитини.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про день і час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала, а тому суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно із ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП України настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
При цьому під невиконанням батьками обов'язків з виховання та навчання неповнолітніх дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, внаслідок яких відсутня необхідна турбота щодо виховання та освіти дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків може бути виражена у тому, що вони не турбуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їх здоров'я, створення необхідних умов для своєчасного отримання ними виховання, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності.
Склад правопорушення за ст. 184 КУпАП повинен бути доведений у сукупності всіх його ознак.
Разом з тим з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів не вбачається наявність умисних дій чи бездіяльності направлених на ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов навчання малолітньої доньки.
Лист директора навчального закладу адресований начальнику відділення поліції від 30.04.2025 № 01-26/44, в якому директор інформує про учнів, які більше десяти днів не відвідують заклад освіти, таким доказом у розумінні ст. 251 КУпАП не є.
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 08 травня 2025 року, які містяться у матеріалах справи видно, що дитина не відвідувала навчальний заклад, оскільки хворіла, що у свою чергу не спростовано наданими особою, яка склала протокол, доказами.
Отже ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов навчання та виховання малолітньої доньки, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП, нічим не доведено.
Виходячи з принципу презумпції невинуватості, закріпленого ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Суддя зазначає, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 9, 247, 278-280, 283, 285 КУпАП, суддя,
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Ганько І. І.