Справа № 304/2295/25 Провадження № 3/304/1187/2025
18 листопада 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08 жовтня 2025 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 010257Е від 03 жовтня 2025 року за частиною 1 статті 204-1КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній 03 жовтня 2025 року близько 10.20 год був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на околиці населеного пункту Перечин Ужгородського району Закарпатської прикордонним нарядом «Контрольний пост» на відстані 7 000 м до державного кордону в районі 202 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у пішому порядку в умовах воєнного стану, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, проте його представник адвокат Естінко Т.Е. подала письмове клопотання, в якому вказала, що ОСОБА_1 жодних намірів незаконно перетинати державний кордон не мав, а також відсутні відомості про наявність знаряддя для перетину державного кордону або наявність будь-яких речей для незаконного перетинання державного кордону. Тобто матеріалами справи не доведено умислу в діях ОСОБА_1 на перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону. Більше того, під час затримання у ОСОБА_1 фактично не було ні в паперовому вигляді паспортів, ні коштів, що додатково підтверджує відсутність умислу в перетинанні державного кордону. Крім того, був затриманий прикордонниками на околиці населеного пункту Перечин на відстані 7 000 м від державного кордону. Матеріали справи не містять посилання або інші відомості, які б вказували на те, що громадянам України заборонено перебувати у даному районі. За вказаних обставин, просила провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у якості доказів до протоколу про адміністративне правопорушення додано протоколи про адміністративне затримання та особистого огляду, речей та вилучення речей і документів від 03 жовтня 2025 року, заяви ОСОБА_1 від 03 жовтня 2025 року, рапорт молодшого інспектора прикордонної служби третьої категорії майстра відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) молодшого сержанта ОСОБА_2 та схему затримання громадянина України.
Оцінюючи зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя враховує таке.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, який слід застосовувати при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Виходячи з положень частини 1 статті 204-1 КУпАП встановлено, що об'єктивну сторону цього правопорушення складає перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Суб'єктивна сторона - характеризується наявністю прямого умислу.
Так, ОСОБА_1 був затриманий на околиці населеного пункту Перечин за намір незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку в районі202 прикордонного знаку на відстані 7 000 м до Державного кордону України.
У той же час із надісланої до суду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Естінко Т.Е. встановлено, що ОСОБА_1 жодних намірів незаконно перетинати державний кордон не мав, а також відсутні відомості про наявність знаряддя для перетину державного кордону або наявність будь-яких речей для незаконного перетинання державного кордону. Тобто матеріалами справи не доведено умислу в діях ОСОБА_1 на перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону. Більше того, під час затримання у ОСОБА_1 фактично не було ні в паперовому вигляді паспортів, ні коштів, що додатково підтверджує відсутність умислу в перетинанні державного кордону. Крім того, був затриманий прикордонниками на околиці населеного пункту Перечин на відстані 7 000 м від державного кордону. Матеріали справи не містять посилання або інші відомості, які б вказували на те, що громадянам України заборонено перебувати у даному районі, що у свою чергу, на думку судді, спростовує наявність наміру перетину ОСОБА_1 державного кордону поза встановленими пунктами пропуску.
Крім цього, у межах прикордонного району прикордонна смуга становить завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд (п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147). І саме в цих межах діє спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в'їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов'язаних з обороною чи охороною державного кордону України (ст. 22 Закону України «Про державний кордон»).
Так, суддя приймає до уваги, що тільки перебування особи на певній відстані біля державного кордону саме по собі, без інших доказів, не може свідчити про намір особи незаконно перетнути Державний кордон. У цьому випадку ОСОБА_1 був затриманий на відстані 7 000 м від лінії державного кордону, що у зв'язку з відсутністю інших доказів, викликає обґрунтовані сумніви в його намірі незаконно перетнути Державний кордон України.
З огляду на викладене суддя вважає, що доказів того, що дії ОСОБА_1 яким-небудь чином були спрямовані на спробу незаконного перетину Державного кордону України матеріали справи не містять.
Будь-яких інших доказів (у розумінні до положень ст. 251 КУпАП), наприклад, пояснень свідків, із яких суддя могла би встановити факт спроби незаконного перетину ОСОБА_1 державного кордону України, до матеріалів справи також не додано.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Наведені факти відповідно до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 та вони не дають змоги судді однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1КУпАП.
Згідно з положеннями статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя дійшла висновку, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
З цих підстав, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 123, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення № 304/2295/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Гевці В. М.