Справа № 303/6608/25
2/303/2403/25
18 листопада 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Курах Л.В.
секретар судового засідання Гейруш Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4542026 від 09.04.2024 року в розмірі 36 597,89 гривень, яка складається з наступного: (сумою кредиту) у розмірі 3 999,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 20 697,93 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» за 119 календарних днів 11 899,97025 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 09.04.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4542026 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк».
В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 11.04.2024 та відповідно кошти у розмірі 2000 гривень від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на картку споживача.
За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором № 4542026 від 09.04.2024 року у період з 09.04.2024 року по 25.11.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 20 697,93 грн.
25.11.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 26.11.2024 року (119 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 11 899,97025 грн. (3 999,99 грн. * 2.5% = 99,99975 грн.*119 календарних дні = 11 899,97025 грн.).
Ухвалою суду від 22.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, у встановлений ухвалою суду про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подала.
Так як учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України визначена письмова форма укладення кредитного договору. За вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства.
Судом належними доказами встановлено, що 09.04.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4542026 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до реквізитів Договору № 4542026 від 09.04.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «88658».
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк».
В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 11.04.2024 та відповідно кошти у розмірі 2000 гривень від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на картку споживача.
До матеріалів позовної заяви додано лист директора ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" за вих. №1-1912 від 19.12.2024 року з якого встановлено, що відповідно до Договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА": 11.04.2024 09:18:19 на суму 2000,00 грн., номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 371989219, призначення платежу: Зарахування 2000 грн. на карту НОМЕР_1 .
Крім того, із відповіді на ухвалу за № 20.1.0.0.0/7 - 250930/34480-БТ від 06.10.2025 р., наданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК" встановлено, що на ім'я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 .
Із виписки по рахунку № НОМЕР_2 вбачається, 09.04.2024 року на рахунок ОСОБА_2 здійснено зарахування у розмірі 2 000,00 грн. та 11.04.2024 року здійснено зарахування у розмірі 2 000,00 грн.
За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором № 4542026 від 09.04.2024 року у період з 09.04.2024 року по 25.11.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 20 697,93 грн.
25.11.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Станом на дату укладення договору факторингу від 25.11.2024 року №25/11/2024, строк дії Договору № 4542026 від 09.04.2024 року не закінчився, у зв'язку з чим у період з 26.11.2024 року (119 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 11 899,97025 грн. (3 999,99 грн. * 2.5% = 99,99975 грн.*119 календарних дні = 11 899,97025 грн.).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 року та акту приймання - передачі боржників №25/11/2024 від 25.11.2024 року ТОВ «Українські фінансові компанії» набуло права грошової вимоги до відповідача.
Таким чином, відповідач порушив взяті на себе згідно кредитного договору зобов'язання з погашення заборгованості по тілу кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно ч. 1-3ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 625ЦПК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору кредиту, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Українські фінансові операції» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором слід задоволити.
Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про надання вказівки/роз'яснення органу примусового виконання рішення суду на подальше нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки суд не наділено правом ухвалення рішення суду на майбутнє та правом на зобов'язання виконавчих органів на вчинення виконавчих дій.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", що кореспондується із положенням п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07.02.2014 року N 6, суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Враховуючи, що ціна позову становить 36 597,89 гривень, а представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 гривень, суд приходить, що висновку, що сума витрат на правову допомогу є не обґрунтованою та не пропорційною до предмета спору з урахуванням ціни позову.
За таких обставин розмір витрат на правову допомогу доцільно визначити в розмірі 6000,00 гривень.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 2 422, 40 гривень.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.11, 509, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4542026 від 09.04.2024 року в розмірі 36 597,89 (тридцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень 89 копійок) гривень, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3 999,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 20 697,93 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Українській фінансові компанії» за 119 календарних днів - 11 899,97025 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок) гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові компанії», (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ: 40966896).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).
Рішення суду виготовлено 18 листопада 2025 року.
Головуюча Л.В.Курах