Справа № 302/1494/25
Провадження № 2/302/591/25
19 листопада 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рішко Сергій Іванович, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рішко С. І., звернувся до суду з позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Позовна заява обґрунтована тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Міжгір'я Міжгірського району Закарпатської області у сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 29.06.1956 Міжгірським відділом РАЦС Закарпатської області було зроблено відповідний актовий запис за № 98.
Указував, що шлюб між його батьками було зареєстровано 31.01.1955 Міжгірським районним відділом РАЦС Закарпатської області, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 11. У шлюбі його батьки збудували будинок АДРЕСА_1 , будівництво якого було завершено орієнтовно в 1955 році.
8 вересня 1997 року на підставі рішення 18-ої сесії 22-ого скликання Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 29.07.1997 ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 010816, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 491, яким посвідчувалося його право власності на земельні ділянки загальною площею 0,2502 га, що розташовані в урочищі «Біля хати» с. Запереділля, призначені для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.
Його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 , виданим 30.06.2000 відділом РАЦС Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області.
Відповідно до довідки виконкому Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 04.07.2011 № 3220, померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . Разом із ним на день його смерті в даному будинку проживала та була зареєстрована лише його дружина ОСОБА_3 .
Зазначав, що інформаційні довідки зі Спадкового реєстру від 13.10.2025 № 82868795 та № 82868827 свідчать про те, що ОСОБА_2 на випадок смерті заповітів не залишав, спадкові справи до його майна не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Отже, після смерті його батька ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, на частку у праві власності на вказаний вище будинок та земельні ділянки площею 0,2502 га в урочищі «Біля хати», зазначені у державному акті на землю № 010816, яке в повному обсязі успадкувала його дружина ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Однак за життя ОСОБА_3 не оформила свої права на спадкове майно за своїм померлим чоловіком.
Його матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_2 , виданим 17.01.2025 виконкомом Міжгірської селищної ради Закарпатської області.
Згідно з довідкою виконкому Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 03.02.2025 за № 16-08/88 та відомостей про зареєстрованих осіб від 23.07.2025 за № 235Д-07.2025, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в даному будинку ніхто не проживав та не був зареєстрований.
Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру від 03.02.2025 № 79926990 та № 79927016 свідчать про те, що ОСОБА_3 на випадок смерті заповітів не залишала, спадкові справи до її майна не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Зазначав, що 3 лютого 2025 року він звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю. М. із заявою про прийняття спадщини за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якої нотаріусом було заведено спадкову справу № 12/2025 (номер у Спадковому реєстрі 73587752).
Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, на вказані вище будинок та земельні ділянки.
На підставі зазначеного вище державного акту на землю № 010816, листа приватного нотаріуса Дунаєва Ю. М. від 23.07.2025 №184/02-14/12/2025 та його заяви, сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 було виготовлено та погоджено в установленому законом порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельних ділянок, що належала померлій ОСОБА_3 , на підставі якої, у свою чергу, в Державному земельному кадастрі були зареєстровані: земельна ділянка з кадастровим номером 2122455100:03:002:0110 площею 0,1865 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Запереділля, урочище «Біля хати»; земельна ділянка з кадастровим номером 2122455100:03:002:0111 площею 0,0637 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Запереділля, урочище «Біля хати».
Стверджував, що 13 жовтня 2025 року він звернувся до приватного нотаріуса Дунаєва Ю.М. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_3 , 1930 р. н.
Як було встановлено нотаріусом, він прийняв спадщину за майном померлої ОСОБА_3 як спадкоємець за законом шляхом подання заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк. Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався, рішення суду щодо продовження строку для прийняття спадщини за майном померлої ОСОБА_3 до приватного нотаріуса не надходили.
Цього ж дня нотаріусом були видані йому свідоцтва про право на спадщину за законом № 1114 та № 1115 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122455100:03:002:0110 і 2122455100:03:002:0111 та проведено державну реєстрацію його права власності на ці ділянки.
Однак постановою від 13.10.2025 № 247/02-31 приватний нотаріус Дунаєв Ю. М., з посиланням на норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 № 296/5, відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий будинок з причини відсутності у спадковій справі та у спадкоємця правовстановлюючих документів на цей будинок та відсутності інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо цього будинку.
Ця постанова нотаріуса і, відповідно, відмова в учиненні нотаріальної дії щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно померлої матері і стала підставою для його звернення до суду з цим позовом.
Посилаючись на наведені вище обставини просив суд визнати за ним у порядку спадкування за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.49, 50).
Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області не скористалася.
У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Рішко С. І. не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання були належним чином повідомлені. Водночас представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Рішком С. І. подано до суду 19.11.2025 заяву, в якій він просив розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, додаткових заяв і клопотань не має (а.с.58).
Представниця відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Бонкало В. В. у підготовче засідання також не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання була належним чином повідомлена. Проте подала до суду 13.11.2025 заяву, в якій зазначила, що Міжгірська селищна рада визнає позовні вимоги і не заперечує щодо їх задоволення, додаткових доказів і клопотань не має, а також просила у порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України розглянути дану справу за її відсутності за наявними у справі матеріалами (а.с.54,55).
За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Як кореспондує ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що батьками позивача ОСОБА_1 були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00054135526 від 13.10.2025 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
Відповідно витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00008038286 від 18.01.2011, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали між собою шлюб, унаслідок чого матір позивача змінила своє прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с.14).
Батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Запереділля Міжгірського району Закарпатської області, що стверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Міжгірського району управління юстиції від 30.06.2000 за актовим записом № 7 (а.с.15).
Згідно з довідкою виконкому Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 04.07.2011 № 3220, померлий ОСОБА_2 на день смерті проживав у АДРЕСА_1 . Разом із ним на день його смерті в даному будинку проживала його дружина ОСОБА_3 . Ніхто інший не проживав (а.с.16).
Як видно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 82868795, виданою 13.10.2025 приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М., то у Спадковому реєстрі інформація щодо наявності заповіту чи спадкового договору, складеного ОСОБА_2 , є відсутньою (а.с.17).
Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 82868827, виданою 13.10.2025 приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М., то у Спадковому реєстрі інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтва про право на спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 є відсутньою (а.с.18).
Мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Запереділля Міжгірського району Закарпатської області, що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Міжгірської селищної ради від 17.01.2025 за актовим записом № 237 (а.с.19).
Відповідно до довідки № 16-08/88 від 03.02.2025, виданої виконкомом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, то померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , 1930 р. н., була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом із нею на день її смерті в даному будинку ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.20).
Із відомостей про осіб, місце проживання яких було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 у період з 01.06.2016 по 23.07.2025 убачається, що за вказаною адресою була зареєстрована тільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21).
Як видно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 79926990, виданою 03.02.2025 приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М., то у Спадковому реєстрі інформація щодо наявності заповіту або спадкового договору, складеного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є відсутньою (а.с.22).
Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 79927016, виданою 03.02.2025 приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М., то у Спадковому реєстрі інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтва про право на спадщину до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 є відсутньою (а.с.23).
Як слідує з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 79940007, виданого 03.02.2025 приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М., зареєстровано спадкову справу за спадкодавицею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за номером у спадковому реєстрі 73587752 (а.с.24).
Постановою приватного нотаріуса Дунаєва Ю. М. від 13.10.2025 за вих. № 247/02-31 відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями, який знаходится за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок відсутності правоустановчих документів на цей будинок, відсутністю інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо житлового будинку (а.с.25).
Як убачається з державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 010816, виданого 08.09.1997 Міжгірською селищною радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 491, ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 0,2502 га, призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташована у с. Запереділля Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, урочище «Біля хати» площею 0,2502 га (а.с.26).
Як видно зі свідоцтва про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1114 від 13.10.2025 та видане на ім'я позивача ОСОБА_1 , то спадщина на яку видано це свідоцтво складається з земельної ділянки площею 0,1865 га, кадастровий номер 2122455100:03:002:0110, призначеної для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться в селі Запереділля Хустського району Закарпатської області, урочище «Біля хати», згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 010816, виданого 08.09.1997 Міжгірською селищною радою Міжгірського району Закарпатської області, на підставі рішення 18 сесії 22 скликання від 29 липня 1997 року цієї ж ради та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 491, що належала чоловіку померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проведено (а.с.28).
Із витягу з Державного реєстру речових прав за № 447539418 від 14.10.2025 видно, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2122455100:03:002:0110, площею 0,1865 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за № 1114 від 13.10.2025 (а.с.29).
Як слідує зі свідоцтва про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1115 від 13.10.2025 та видане на ім'я позивача ОСОБА_1 , то спадщина на яку видано це свідоцтво складається з земельної ділянки площею 0,0637 га, кадастровий номер 2122455100:03:002:0111, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Запереділля Хустського району Закарпатської області, урочище «Біля хати», згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 010816 виданого 08.09.1997 Міжгірською селищною радою Міжгірського району Закарпатської області, на підставі рішення 18 сесії 22 скликання від 29 липня 1997 року цієї ж ради та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 491, що належала чоловіку померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проведено (а.с.30).
Із витягу з Державного реєстру речових прав за № 447544068 від 14.10.2025 видно, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2122455100:03:002:0111, площею 0,0637 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за № 1115 від 13.10.2025 (а.с.31).
Відповідно до технічного паспорту від 29.07.2025 на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , то цей будинок має загальну площу 36,2 кв. м (а.с.32-35).
Як видно з довідки, виданої КП «Міжгірське БТІ» від 24.07.2025 за № 188, то станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.42).
Відповідно до Звіту про оцінку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ПП «Експерт-Сервіс», то станом на дату оцінки 17.10.2025 вартість указаного об'єкту нерухомого майна становить 102 300 гривень (а.с.43-47).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статті 1261-1265 ЦК України визначають коло осіб, що входять до першої, другої, третьої, четвертої та п'ятої черг спадкоємців за законом.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Отже, з огляду на наведене вище, а також ураховуючи на визнання позову відповідачем, не порушення прав інших осіб, суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв'язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтями 76-81, 89, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рішко Сергій Іванович, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , упорядку спадкування за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 19 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження селище Міжгір'я, вул. Шевченка, буд. 97, Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 04350910.
Суддя В. Ю. Готра