справа № 936/1350/25
Провадження № 2/936/323/2025
18.11.2025 селище Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області у складі
головуючої судді Сухої Н.І.
за участю секретаря судового засідання Мельничок М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції сторін.
ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 65 705,02 грн заборгованості за кредитним договором, який мотивує тим, що 30.07.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №8286403, згідно з умовами якого відповідачка отримала 10 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Укладаючи кредитний договір відповідачка та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка ОСОБА_1 підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідачки від ТОВ «Мілоан».
24.12.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №113-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №8286403 від 24.12.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги, сума заборгованості відповідачки становить 65 705,02 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту становить 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками 49 555,02 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1 150,00 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5 000 грн.
Враховуючи наведене, оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач просить суд стягнути із неї вищезазначену суму заборгованості, 2 422,40 гривень понесених витрат по сплаті судового збору, а також 8 000,00 гривень витрат на професійну правову допомогу.
Заяви, клопотання учасників справи
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задоволити, щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином як шляхом отримання судового виклику, про що свідчить інформація з трекінгу «Укрпошти», так і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-ресурсі судової влади.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 02.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21.10.2025, у зв?язку із неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 11.11.2025 та 18.11.2025.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
Ухвалою суду від 18.11.2025, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, зазначає таке.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 30.07.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №8286403, згідно з умовами якого відповідач отримала 10 000,00 грн на 360 днів до 25.07.2025 (дата остаточного погашення заборгованості), зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Пунктом 3.2.6 Договору про споживчий кредит №8286403 від 30.07.2024, передбачено, що позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
У відповідності до п. 7.1 кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Укладаючи кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від ТОВ «Мілоан» та не заперечується ОСОБА_1 .
Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного договору є заявка на отримання кредиту №8286403 позичальника від 30.07.2024, що заповнена відповідачкою.
24.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №113-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Договором про споживчий кредит №8286403№8286403 від 30.07.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №113-МЛ від 30.07.2024 сума заборгованості відповідача становить 65 705,02 грн, яка складається з тіла кредиту в сумі 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 49 555,02 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1 150,00 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5 000,00 грн.
Таким чином, ТОВ ФК "Кредит -Капітал" є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем, відповідно до умов Договору про споживчий кредит №8286403 від 30.07.2024, що був укладений між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
З приводу розрахунків заборгованості від відповідачки не надійшов відзив, контррозрахунок чи обгрунтування, чому саме вона вважає незаконним нарахування відсотків за кредитом.
При укладенні вищезазначеного договору, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, саме на таких умовах, шляхом підписання його за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.ч. 1.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
В ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; та ін.
Таким чином, Законом визначено, що саме договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.
Згідно зі ст. 12 Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто, норми чинного законодавства передбачають одразу декілька способів підписання електронного правочину, один з яких за допомогою одноразового ідентифікатора.
Верховний Суд у справі № 561/77/19 від 16.12.2020 зазначив, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом."
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом... боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 10 000,00 грн.
Згідно платіжного доручення №137836476 від 30.07.2024, перераховано кошти ОСОБА_1 у сумі 10 000 грн, на картку № НОМЕР_1 призначення платежу: кошти згідно договору 8286403.
24.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №113-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №8286403 від 30.07.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Відповідно до витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №113-МЛ від 24.12.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №137836476 в сумі 65 705,02 грн, яка складається з тіла кредиту - 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками 49 555,02 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1 150,00 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5 000,00 грн.
Суд погоджується з розрахунком позивача щодо заборгованості за тілом кредиту, а тому вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, з врахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що нараховані відсотки є непомірно високими по відношенню до отриманої суми грошових коштів та основного боргу та такі підлягають зменшенню з огляду на таке.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-1 Оце 18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/1 б-ц (провадження № 14-318цс 18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У частинах першій, третій етапі 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбані чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООП зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Зміни до вказаної статті набули чинності з 24.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
При цьомуст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, натомість відповідачу нараховувалися відсотки понад 1% в день (2.50%). Процентна ставка позивачем не змінювалася відповідно до змін у Законі і нарахування здійснювалося всупереч законодавству.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 30.07.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також колегія суддів враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір про надання коштів на умовах Договору про споживчий кредит №8286403 укладено 30.07.2024 тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,50% є нікчемною в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимоги ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» та стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом з розрахунку розміру денної процентної ставки 1%, що становить 36 000 гривень ((10 000,00 х 1% х 360).
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає таке.
Положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 5 000,00 грн неустойки, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.
Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що з підписанням зазначеного вище кредитного договору у формі електронного документа між сторонами виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.
Позивач взяті на себе за цим договором зобов'язання виконав у повному обсязі, наддав кредитні кошти відповідачу. Однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання за договором не виконував, чим допустив заборгованість перед позивачем.
Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунках, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування.
Разом з тим, суд враховує, що відповідач відзиву на позов та будь-яких заперечень з приводу позовних вимог позивача не надав.
У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» неустойки за прострочення повернення кредиту в сумі 5 000,00 грн, необхідно відмовити.
З огляду на викладене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково, на суму 47 150,00грн, з яких 10 000,00 грн заборгованість по тілу кредита, 36 000,00грн заборгованість за нарахованими процентами та 1 150,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання.
Розподіл між сторонами судових витрат.
За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвокат надав акт наданих послуг від 19.09.2025 №Д/2961 (додаток до договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 №0107), детальний опис наданих послуг до акта №Д/2961 від 19.09.2025 за договором про надання правової допомоги.
У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 738,31 грн: (2 422,40 грн судового збору х 71,76% (відсоток задоволених позовних вимог).
та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 740,80 грн: (8 000,00 грн витрат на правову допомогу х 71,76% (відсоток задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст.4,13,19,76,81,89,141, 258,263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №8286403 від 30.07.2024 в розмірі 46 150,00 (сорок шість тисяч сто п'ятдесят) гривень, 1 738,31 (одну тисячу сімсот тридцять вісім) гривень, 31 коп судового збору та 5 740, 80 (п'ять тисяч сімсот сорок ) гривень, 80 коп витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається продовж тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо продовж строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Львівська область. м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28).
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Суха Н.І.