Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5210/25
Номер провадження 2/299/1871/25
19.11.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивує тим, що 13 серпня 2025 року о 16 годині 50 хвилин відповідач по справі ОСОБА_3 (далі - Відповідача), в м.Виноградів по вул. Комунальна Берегівського району Закарпатської області, керуючи автомобілем «Gelly», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи виїзд з прилеглої території парковки, не надав перевагу в русі автомобілю марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тому допустив зіткнення з вказаним автомобілем.
Внаслідок ДТП належний позивачу на праві приватної власності автомобіль марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, чим самим йому завдано матеріальних збитків.
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.09,2025 року, яка набула законної сили 25.09.2025 року, по справі № 299/4207/25, відповідача у даній справі ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
При розгляді судом (постановою) встановлено: « ОСОБА_2 13.08.2025 р. о 16-50 год. в м.Виноградів по вул. Комунальній, керуючи автомобілем Gelly, р.н. НОМЕР_1 , здійснюючи виїзд з прилеглої території парковки, не надав перевагу автомобілю в русі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем.
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження».
В судовому засіданні ОСОБА_2 після роз'яснення йому прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КупАП, свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення та обставини протоколу визнав повністю, про що написав відповідну заяву. Пояснивши відмову тим, що після ДПТ відшкодує потерпілому витрати за ремонт крила автомобіля.
В результаті ДТП ОСОБА_1 завдано і матеріальну і моральну шкоду, яка на даний час є невідшкодованою.
Позивач вказує, що з моменту ДТП до цього часу пройшло майже 2 місяців і за весь цей час Відповідач - ОСОБА_3 не цікавився, яка позивачу завдана матеріальна та моральна шкода після ДТП. Відповідач жодного разу не запропонував своєї допомоги.
Наявність моральної шкоди спричиненої позивачу діями Відповідача - ОСОБА_5 обґрунтовую наступними обставинами :
- душевними стражданнями пережитими у зв'язку із самим фактом ДТП, в момент якої я дуже перелякався.
хвилюваннями у зв'язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм свого життя;
- пошкодження мого майна, яким я не міг користуватись майже цілий місяць, що спричинило для мене необхідність у додаткових затратах як особистого часу так і ресурсів, залучення третіх осіб (автомобілів таксі) до необхідності організації моїх поїздок і для членів моєї родини, яких я постійно (до ДТП) возив у їхніх справах (дружину на обстеження і лікування, внучок до школи і ін.). Тобто було порушено моє право щодо свободи користування та розпорядження автомобілем та унеможливлення його використання за призначенням протягом тривалого періоду часу.
Завдану моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Після ДТП, позивач не міг користуватись автомобілем, так як автомобіль потребував ремонту, із замінами окремих деталей. За власні кошти позивач придбав переднє ліве крило вартістю 4900 (чотири тисячі девятсот) гривень (копію товарного чеку від 14.09.2025 року додаю) і за фарбу автомобільну заплатив 1300 (одну тисячу триста) гривень. Ремонтні роботи (демонтаж пошкоджених частин, зварювальні роботи, встановлення нового крила, шпаклювання, грунтування, покрасочні роботи) проводив ОСОБА_6 , мешканець АДРЕСА_1 (моб. НОМЕР_3 ), якому виплатив на руки за проведені роботи 8500 (вісім тисяч пятсот) гривень. Ремонт проводився в період з 13.08.2025 року по 27.08.2025 року.
У зв'язку з повною відмовою відповідача ОСОБА_7 від відшкодування завданих матеріальних і моральних збитків, та відмовою врегулювати виниклі відносини між ними в досудовому порядку, змушений звернутись до суду з позовною заявою про відшкодуванням завданих матеріальних збитків на суму 14 730 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять гривень ) та моральних збитків на суму 15000 (пятнадцять тисяч) гривень.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.10.2025 року, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судовому засіданні вимоги позову просив задоволити в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги заперечив в частині розміру моральної шкоди.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що 13 серпня 2025 року о 16 годині 50 хвилин відповідач по справі ОСОБА_3 в м.Виноградів по вул. Комунальна Берегівського району Закарпатської області, керуючи автомобілем «Gelly», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи виїзд з прилеглої території парковки, не надав перевагу в русі автомобілю марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тому допустив зіткнення з вказаним автомобілем.
Внаслідок ДТП належний позивачу на праві приватної власності, згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 30.05.2009, транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, чим самим йому завдано матеріальних збитків.
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.09,2025 року, яка набула законної сили 25.09.2025 року, по справі № 299/4207/25, відповідача у даній справі ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень (а.с.21-22).
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.21).
Процесуальне судочинство визначає основне правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Суд дійшов висновку, що преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили; преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Протиправними діями відповідача спричинено збитки у вигляді заподіяння позивачу матеріальної шкоди.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Після ДТП позивач не міг користуватись автомобілем, так як автомобіль потребував ремонту, із замінами окремих деталей. За власні кошти позивач придбав: переднє ліве крило вартістю 4900 (чотири тисячі девятсот) гривень (що стверджується копією товарного чеку від 14.09.2025 року (а.с.13), фарбу автомобільну вартістю 1300 (одну тисячу триста) гривень (що стверджується копією фіскального чеку від 19.08.2025 року (а.с.12). Судом встановлено, що вартість ремонтних робіт: демонтаж пошкоджених частин, зварювальні роботи, встановлення нового крила, шпаклювання, грунтування, покрасочні роботи становила 8500 (вісім тисяч пятсот) гривень.
В результаті ДТП ОСОБА_1 завдано і матеріальну шкоду, яка на даний час є невідшкодованою.
Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).
Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 01.03.2013р., п.п. 4,6 зазначено про те, що при вирішенні позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим судом встановлено наявність моральної шкоди спричиненої позивачу ОСОБА_1 діями відповідача ОСОБА_8 .
Вказані позивачем обставини :
- душевні страждання пережитими у зв'язку із самим фактом ДТП;
- хвилювання у зв'язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя;
- пошкодження майна, яким позивач не міг користуватись майже цілий місяць, що спричинило для нього необхідність у додаткових затратах як особистого часу так і ресурсів, залучення третіх осіб (автомобілів таксі) до необхідності організації його поїздок та членів родини, яких позива постійно (до ДТП) возив у їхніх справах (дружину на обстеження і лікування, внучок до школи,тощо), судом прийнято до уваги.
Тобто було порушено право позивача щодо свободи користування та розпорядження автомобілем та унеможливлення його використання за призначенням в період з 13.08.2025 року по 27.08.2025 року.
Завдана моральна шкода позивачем оцінена в розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди (збитків) знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак підлягають до задоволення частково.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, другастатті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина першастатті 1167 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).
Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14 (провадження №14-538цс19).
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Відповідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Суд погоджується, що внаслідок ДТП і пошкодження транспортного засобу позивача йому була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню, однак суд не може погодитись з заявленим розміром такої. Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що саме по собі пошкодження автомобіля, не можливість користуванням ним протягом тривалого часу створює душевні страждання та певні незручності, що зумовлює зміну звичного способу життя та спричиняє певний дискомфорт, беручи до уваги психологічно-травмуючий фактор (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 5 000,00 гривень.
За встановлених в судовому засіданні обставин, суд приймає рішення про часткове задоволення позову.
Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Відповідно із відповідача на користь позивача підлягає стягненню процесуальні витрати із сплати судового збору (а.с.1) .
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючого в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживаючого в АДРЕСА_3 у відшкодування матеріальної шкоди суму 14 730 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять) гривень, 5 000 (п'ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.11.2025 року.
ГоловуючийТрагнюк В. Р.