Справа № 297/3835/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
19 листопада 2025 року м. Берегове
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025071060000495 від 17.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого 30.09.2021 року Берегівським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, 15.08.2022 року Берегівським районним судом Закарпатської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 71 КК України до остаточного покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі, 05.09.2025 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчук умовно-достроково звільнений від відбування покарання, невідбутий термін 2 роки 2 місяці 14 днів,
встановив:
Старший слідчий СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до суду, яке погоджено прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 діб, із визначенням застави у розмірі не менше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень. У разі визначення застави старший слідчий просить покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до прокурора, слідчого чи суду за першою вимогою; 2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; 3) без дозволу суду не виїжджати за межі Берегівського району; 4) утримуватись від спілкування з потерпілою у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (якщо є такі).
Обґрунтовуючи клопотання, старший слідчий вказує на те, що слідчим відділом Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за кримінальним провадженням № 12025071060000495 від 17.11.2025 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка 15 серпня 2022 року вироком Берегівського районного суду Закарпатської області була засуджена за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 70 КК України із частковим приєднанням покарання за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 30.09.2021 та остаточним призначенням покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, вирок набрав законної сили 15.09.2022 року, після чого він прибув для відбування покарання до Кременчуцької виховної колонії Полтавської області, де 05.09.2025 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області був звільнений умовно-достроково на підставі ст. 107 КК України з невідбутим строком 2 роки 2 місяці 14 днів, однак, перебуваючи у періоді умовнодострокового звільнення, належних для себе висновків не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий умисний злочин проти власності за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, у період дії правового режиму воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх протиправність та караність, заздалегідь впевнившись у відсутності сторонніх осіб, які могли б перешкодити або викрити його злочинну діяльність, 17 листопада 2025 року близько 11:30 год., перебуваючи на АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, переліз через огорожу та незаконно проник на територію домоволодіння, після чого шляхом розбиття скла на вікні житлового будинку створив умови для подальшого проникнення всередину, відчинив вікно та протиправно проник у приміщення, де, пересвідчившись у можливості безперешкодного вчинення крадіжки, умисно й таємно заволодів майном потерпілої, а саме: однією парою золотих сережок жовтого кольору вагою 3,45 г. вартістю 10 350 грн., одним золотим кільцем без вставки вагою 3,15 г. вартістю 9 450 грн., одним золотим кільцем хаотичного плетіння вагою 1,86 г. вартістю 5 580 грн. та електронним годинником рожевого кольору з написами «HEALTH COMPANION» і «HEART RATE SENSOR» вартістю 220 грн. Загальна вартість викраденого майна становить 25 600 грн., що підтверджується висновком експерта від 18.11.2025 року, після чого він вийшов із будинку з викраденими речами, однак одразу на місці події був затриманий працівниками Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло, вчиненій в умовах воєнного стану.
Так, 17 листопада 2025 року о 13:45 год. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
18 листопада 2025 року слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, за погодженням із прокурором Берегівської окружної прокуратури, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 17.11.2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 17.11.2025 року; протоколом огляду місця події від 17.11.2025 року; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України від 17.11.2025 року; висновком експерта (товарознавчої експертизи) від 18.11.2025 року та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, характер та обставини його вчинення, наявні достатні підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки існують такі ризики:
1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
З огляду на тяжкість можливого покарання та реальну загрозу призначення покарання у вигляді позбавлення волі, у підозрюваного наявні об'єктивні мотиви переховуватися від органів слідства та суду.
Крім того, він вже був засуджений до покарання у виді позбавлення волі і лише 05.09.2025 року звільнений умовно-достроково, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків та належної поведінки після звільнення.
2. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини проти власності - за ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України, відбував покарання у місцях позбавлення волі. Умовно-дострокове звільнення від 05.09.2025 року не стало для нього стримуючим фактором, адже менш ніж через 2,5 місяці після звільнення він повторно вчинив новий умисний корисливий злочин.
Наведене свідчить про його стійку злочинну налаштованість, ігнорування вимог закону та високий ризик повторного вчинення кримінальних правопорушень у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
3. Ризик незаконного впливу на потерпілу чи свідків у кримінальному провадженні (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підозрюваному відомі анкетні дані та місце проживання потерпілої ОСОБА_7 , у житло якої він незаконно проник. У разі перебування на волі ОСОБА_4 може здійснювати на потерпілу незаконний психологічний вплив з метою уникнення кримінальної відповідальності або зміни показань, що може істотно перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
4. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ураховуючи попередню злочинну діяльність підозрюваного, його часте порушення вимог закону та відсутність правослухняної поведінки навіть у період умовнодострокового звільнення, існує реальна загроза того, що він може свідомо ухилятись від участі у слідчих та процесуальних діях, змінити місце проживання без повідомлення органів слідства, знищити або приховати речі чи документи, що мають значення для кримінального провадження.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки полягає у покладенні на поручителів обов'язку контролювати поведінку підозрюваного. У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 не працює, не має осіб, які могли б взяти на себе обов'язки поручителів та викликали б довіру суду.
Таким чином, застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистої поруки неможливо.
Обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також є неможливим. Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, відсутність у підозрюваного постійного джерела доходів, стійких соціальних зв'язків, а також наявність реальних ризиків його можливого виїзду за межі Закарпатської області чи України, домашній арешт не забезпечить належної процесуальної поведінки. Крім того, обрання зазначеного запобіжного заходу не усуне ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення.
Наведені обставини свідчать про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 таких запобіжних заходів, як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт або застава, оскільки вони є недостатньо ефективними для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Натомість запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним та пропорційним характеру і тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та здатним забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Дослідженням даних про особу підозрюваного встановлено, що ОСОБА_4 є працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його триманню під вартою, не страждає. Будь-які обставини, що унеможливлюють застосування вказаного запобіжного заходу, відсутні.
З урахуванням викладеного, тяжкості інкримінованого злочину, а також необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, виникають підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, виконуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, беручи до уваги обставини, передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України, є підстави для визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Саме застава у такому розмірі здатна забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених обов'язків.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання, зазначивши, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється за ч. 4 ст. 185 КК України, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Оскільки вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення, є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначив, що вказані прокурором ризики недоведені та просив взяти до уваги те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, проживає разом з мамою та братом.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, просив взяти до уваги, що проживає разом з мамою, яка хворіє.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти росії" національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому, зазначені в клопотанні ризики, щодо можливості підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілу чи свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя також вважає обґрунтованими.
Так, дійсно інкримінований злочин ОСОБА_4 вчинив під час умовно-дострокового звільнення, майже через 2,5 місяці як був звільнений з місця позбавлення волі.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчий суддя з огляду на вказане вважає необхідним констатувати також особисті обставини життя підозрюваного.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 не працює, останній раз судимий 15.08.2022 року Берегівським районним судом Закарпатської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 71 КК України та остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, та те, що інкримінований злочин вчинено в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає, що існує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 днів є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень.
При цьому, слідчий суддя вважає, що в разі внесення підозрюваним застави на нього слід покласти обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до прокурора, слідчого чи суду за першою вимогою; 2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; 3) без дозволу суду не виїжджати за межі Берегівського району; 4) утримуватись від спілкування з потерпілою у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (якщо є такі).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.
У зв'язку з цим, строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_4 , тобто з 13:45 год. 17 листопада 2025 року.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 182-183,194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025071060000495 від 17.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з моменту його затримання.
Строк дії ухвали закінчується 16 січня 2026 року о 13:45 год.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_4 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки:
1) прибувати до прокурора, слідчого чи суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
3) без дозволу суду не виїжджати за межі Берегівського району;
4) утримуватись від спілкування з потерпілою у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (якщо є такі).
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення .
Слідчий суддя: ОСОБА_8