8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/3998/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Минералис" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Минералис", м. Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наноекспо+", м. Харків
про стягнення коштів
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Минералис", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наноекспо+", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 741 684,62 грн, з яких: 6 346 712,22 грн 12% річних, 5 486 144,37 грн інфляційні втрати, 908 828,03 грн 3% річних. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №18 від 27.11.2023. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 14.11.2025 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2025 о 10:00.
17.11.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Минералис" надійшла заява про забезпечення позову, в якій останнє просить суд накласти арешт на кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Наноекспо+" (код ЄРДПОУ 41708124) і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми 12 741 684,62 грн.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на те, що між сторонами наявний реальний майновий спір, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 922/3998/25 від 14.11.2025. Відповідач допустив тривале прострочення виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 18 від 27.11.2023. Хоча в подальшому він здійснив оплату вартості товару (27.10.2025), проте прострочення породило обов'язок сплатити: 12 % річних - 6 346 712,22 грн; інфляційні втрати - 5 486 144,37 грн; 3 % річних - 908 828,03 грн. Факт спору документально підтверджений позовом, доданими документами та ухвалою суду. Попри те, що товар був прийнятий відповідачем без зауважень, останній протягом тривалого часу не реагував на претензії позивача, надав лише одну відповідь, яка містила безпідставні пояснення (підвищення цін, складські труднощі, питання "якості" товару, хоча це спростовується первинними документами, відповідь на претензію вих. №09.06.25/1 від 09.06.2025), ухилявся від погашення заборгованості, незважаючи на наявність фінансових оборотів (тендерна діяльність) та погашав борг протягом тривалого часу з 2023 по 2025 роки, що відображено в матеріалах позовної заяви. Такі дії свідчать про свідоме небажання відповідача виконувати свої зобов'язання та прогнозовано становлять реальні ризик невиконання рішення суду. Вищевказане підтверджується претензіями позивача та відповіддю відповідача вих. №09.06.25/1 від 09.06.2025. За результатами аналізу відкритих реєстрів установлено, що у відповідача відсутнє нерухоме майно, наявні лише два транспортні засоби (днз. НОМЕР_1 , VOLKSWAGEN, TRANSPORTER 2024, білий, вантажний, фургон та днз. НОМЕР_2 , SKODA, OCTAVIA, 2020, сірий, легковий седан), проте їх фактичне місцезнаходження невідоме, технічний стан не встановлений, вони можуть бути відчужені, переховані або зняті з обліку. Тому єдиним реальним джерелом майбутнього виконання судового рішення є грошові кошти відповідача на його банківських рахунках. Вищевказане вбачається з довідки про аналіз контрагента ТОВ "Наноекспо+". Відповідач фігурує у низці судових спорів, що свідчить про системні порушення з боку відповідача, зокрема, справа № 922/2965/23 - несплата грошових зобов'язань; справи № 520/2178/25, № 520/21217/25, № 520/17293/25 - податкові спори, що свідчать про системні порушення податкової дисципліни. Ці обставини свідчать про ризик неплатоспроможності та неблагонадійності відповідача, зокрема, через наявність інших судових справ, що вбачається із інформації отриманої із сайту https://youcontrol.com.ua/ та https://reyestr.court.gov.ua/. Позивач вказує, що наявні ознаки поведінки, що унеможливлюють ефективне виконання рішення. Позивач просить застосувати арешт грошових коштів відповідача у межах суми позову - 12 741 684,62 грн. Позивач вказує, що такий захід відповідає загальному розміру заявлених вимог, не паралізує діяльність відповідача, оскільки арешт не перевищує суму позову, а враховуючи тендерні надходження відповідача за 2025 рік у розмірі 611 379 435,00 грн, не має істотного впливу на господарську діяльність відповідача, а лише гарантує виконання рішення суду та є найменш обтяжливим способом забезпечення, що прямо передбачений ст. 137 ГПК України. Практика ВС (справи № 910/701/21, № 910/14978/18, № 922/2231/20) підтверджує, що арешт коштів у межах позовних вимог є співмірним та виправданим заходом, особливо у майнових спорах. Позивач зазначає, що мета подання цієї заяви не полягає в тиску на відповідача чи блокуванні його діяльності, позивач переслідує виключно законну ціль - забезпечити ефективний судовий захист, запобігти виведенню коштів відповідачем, гарантувати реальне виконання майбутнього рішення суду, реалізувати своє конституційне право на захист (ст. 55 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).
Враховуючи викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За підпунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи в інших осіб.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст.73, ч. 1 ст.74, ч. 1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Суд встановив, що заява позивача про забезпечення позову не містить належного обґрунтування викладених у ній доводів. Саме лише припущення позивача в заяві про забезпечення позову щодо потенційної можливості ускладнення виконання судового рішення в разі невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача в межах ціни позову не є достатньою підставою для задоволення даної заяви.
Так, позивач у заяві вказує на проблемну судову історію відповідача, зокрема, посилається на рішення у справі №922/2965/23. Разом з цим, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 визнано нечинним рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №922/2965/23 та провадження у справі закрито через укладання між сторонами мирової угоди (вказане простежується зі змісту відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень). Також, позивачем до заяви додана роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень про наявність судових рішень за участю відповідача. Разом з тим, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, у справах №922/4914/21, №922/4915/21, №922/4916/21 у задоволенні позову відмовлено; у справах №912/2187/24, №922/527/24, №911/957/25, №520/16326/25, №520/17293/25, №520/16995/25, №520/21217/25, №520/21178/25 ТОВ "Наноекспо+" виступало позивачем; провадження у справах №646/5134/23, №646/5681/25 закрите за відсутністю складу адміністративного правопорушення. При цьому, рішення у справах №№ 922/4914/21, 922/4915/21, 922/4916/21 на які посилається позивач, прийняті до укладання між сторонами спірного договору поставки №18 від 27.11.2023.
Також, суд зазначає, що потенційна наявність у відповідача заборгованості за іншими зобов'язаннями перед іншими суб'єктами господарювання не є тією обставиною, з якою законодавство пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, як вказує сам позивач, сума основної заборгованості відповідачем погашена у повному обсязі, а предметом спору у справі №922/3998/25 є стягнення з відповідача нарахованих до стягнення процентів річних та інфляційних втрат.
Щодо посилання позивача на участь відповідача у тендерних процедурах з переможними лотами на суму 623 864 533,00 грн, суд зазначає, що це навпаки свідчить про ведення останнім господарської діяльності та отримання прибутку.
Отже, враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Минералис" не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Наноекспо+" в межах ціни позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких останній звернувся, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 79, 86, 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Минералис" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана 19 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Погорелова
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.