8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3157/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" (місцезнаходження: 61037. м. Харків, вул. Морозова,2/4; код ЄДРПОУ: 31643019)
про стягнення 1 978 042,68 грн.
за участю представників:
позивача: Жилко С.Е.
відповідача: не з'явився.
Харківська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 978 042,68 грн. за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:027:0044 за період з 18.03.2021 по 28.02.2022.
Також позивач просить суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" витрати зі сплати судового збору у сумі 29 670,64 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2025 судом позовну заяву Харківської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3157/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3157/25 підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 29 вересня 2025 року об 11:20.
25.09.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх.№22303 від 25.09.2025), в якому останній зазначає таке. По-перше, відповідач вказує, що ним здійснювалися усі можливі дії щодо оформлення земельної ділянки, про що, на думку відповідача, свідчить постанова Вищого господарського суду України від 14.05.2015 у справі №922/1087/14 стосовно не укладення договору оренди спірної земельної ділянки. При цьому, відповідач вказує, що після його звернення до позивача з листом №73-4 від 04.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою отримання її у власність, позивачем було винесено рішення, яким надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. По-друге, відповідач зазначає, що після формування позивачем земельної ділянки, відповідач звертався до позивача з листом №84-1 від 15.04.2021 щодо продажу земельної ділянки, що на думку відповідача, підвтерджує його намір оформити право власності на спірну земельну ділянку. По-третє, відповідач звертає увагу на те, що рішенням Харківської міської ради від 14.07.2021 №158/21 йому було надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельнох ділянки та затверджено проєкт землеутрою щодо відведення земельнох ділянки. По-четверте, відповідач наголошує, що між сторонами 10.08.2021 було укладено договір про внесення авансового внеску, відповідно до якого ТОВ "БМВ лізинг" було внесено авансовий внесок у розмірі 799 940,10 грн. згідно платіжного доручення №2290 від 11.08.2021. По-п'яте, відповідач вказує на те, що 04.09.2023 він знову звертався до відповідача з проханням поновити розгляд питання щодо продажу земельної ділянки. Вказане на думку відповідача свідчить про те, що у відповідача в спірний період з 18.03.2021 по 28.02.2022 був намір викупити земельну ділянку, у зв'язку з чим ним вчинялись усі необхідні дії для цього. Відповідач звертає увагу суду на те, що рішенням Харківької міської ради від 22.11.2023 №481/23 Харківською міською радою було вирішено продати відповідачу спірну земельну ділянку, а тому відповідач наголошує, що він як власник нерухомого майна не просто придбав булівлю, але й декілька років поспіль намагався оформити земельну дялінку під такою будівлею, при цьому увесь цей час сплачуючи земельний податок. У спірний період ТОВ "БМВ лізинг" вживав всіх заходів щодо оформлення прав вланості на спірну земельну ділянку, сплачуючи земельний податок, а тому підстави для застосування ст. 1212 ЦК України в даному випадку відсутні, враховуючи, що у даних спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою вирішувалось у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди, та в результаті таких ій відповідача та позивача було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.01.2024. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунками наданими позивачем. На підставі вказаного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
10.10.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла відповідь на відзив (вх.№23572 вчід 10.10.2025), до якої додано клопотання про визнання поважним та поновлення строку на подання доказів (вх.№23572 від 10.10.2025), а саме: акту обстеження земельної ділянки №369/21 від 27.04.2021 та розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:03:027:0044 за період з 18.03.2021 по 28.02.2022. Обгрунтовуючи вказане клопотання, позивач зазначає, що розбіжності в розмірі нормативно-грошрврї оцінки за 2021-2022 роки виникли внаслідок округлень здійснених під час здійснення розрахунків розміру безпідставно збережених коштів, а не внаслідок зміни самої нормативно грошової оцінки. З огляду на те, що відповідачем разом з відзивом на позов надано витяги з нормативно грошової оцінки за 2021-2022 роки, позивачем зроблено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за користування спірною діялянкою за період з 18.03.2021 по 28.02.2022. На підставі зазначеного, позивач просить суд визнати причини пропуску строку на подання вищевказаних доказів поважними, поновити строк на їх подання та долучити їх до матеріалів справи.
20.10.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№24239 від 20.10.2025) із доданим до них клопотанням щодо визнання поважним та поновлення строку на подання доказів, а саме: податкових декларацій разом з квитанціями, які підтверджують сплату податку за землю у період з 18.03.2021 по 28.02.2022. В обгрунтування подання вказаних доказів, відповідач зазначає, що вказані податкові декдарації спростовують недостовірну, на думку відповідача, інформацію щодо недекларування ним плати за землю у 2020-2022 роках, зазначену у листі ГУ ДПС у Харківській області від 10.07.2025, який додано позивачем до відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2025 судом визнано поважними причини пропуску строку та поновлено строк на подання Харківською міською радою розрахунку суми заборгованості безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки ТОВ "БМВ Лізинг", вказаний розрахунок прийнято та долучено до матеріалів справи. Відмовлено у визнанні поважними та поновленні строку на подання Харківською міською радою акту №369/21 від 27.04.2021, акт №369/21 від 27.04.2021 - залишено без розгляду. Визнано поважними причини пропуску строку та поновлено строк на подання ТОВ "БМВ Лізинг" податкових декларацій з плати за землю за 2021-2022 рік, вказані декларації (разом з квитанціями) прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "10" листопада 2025 р. о 12:00 року .
Представник позивача, присутній в судовому засіданні 10.11.2025 року, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті спору.
Представник відповідача, в судове засідання 10.11.2025 не з'явилася. Суд зазначає, що 07.11.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні у вказану дату у судовому засідані в Полтавському апеляційному суді.
Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив в його задоволенні з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З доданої до клопотання відповідача роздруківки з сайту "Судова влада" вбачається що судове засідання у Полтавському апеляційному суді у справі №526/2038/25 призначено на 08:00 ранку, в той час як судове засідання у справі №922/3157/25 у м. Харкові призначено на 12:00, тобто предтавник відповідача не була позбавлена можливості заявити клопотання про участь в судовому засіданні у вказаній справі в режимі відеконференції. Разом з цим, такого клопотання від представника відповідача до суду не надходило.
Зважаючи на те, що в ході розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст.42 ГПК України, сторони обмінялись всіма заявами по суті спору, що передбачені положеннями ГПК України, в тому числі, відповідач виклав свою позицію у відзиві на позов і в запереченнях на відповідь на відзив, явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу по суті в судовому засіданні 10.11.2025 року без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.08.2025 № 4440970956 право власності на нежитлові будівлі за адресою: м. Харків, просп. Олександрівський, 99, зареєстровано на:
1. літ. «Е-1» загальною площею 25,8 кв.м., літ. «В-І» загальною площею 25,8 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 25.8 кв.м.:
- з 22.05.2020 по 08.02.2024 за ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» на підставі дублікату договору купівлі-продажу N573 від 04.02.2011 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчуком О.В., договору про внесення змін до договору купівлі-продажу N111 від 03.03.2011 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчуком О.В.;
- з 08.02.2024 по теперішній час за ТОВ СП «ФРЕГАТ» на підставі договору купівлі-продажу N145 від 08.02.2024 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю.
2. літ. «Г -І» загальною площею 47, 2 кв.м.:
- з 22.05.2020 по 08.02.2024 за ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» на підставі договору купівлі-продажу N1716 від 29.03.2007 посвідченого приватним нотаріусом
Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А.;
- з 08.02.2024 по теперішній час за ТОВ СП «ФРЕГАТ» на підставі договору купівлі-продажу N145 від 08.02.2024 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю.
3. літ. «А-4» загальною площею 4 827,9 кв.м.:
- з 07.05.2013 по 08.02.2024 за ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» на підставі договору купівлі-продаж N7479 від 01.09.2008 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчуком О.В.;
- з 08.02.2024 по теперішній час за ТОВ СП «ФРЕГАТ» на підставі договору купівлі-продажу N145 від 08.02.2024 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю.
4. літ. «Ж-3» загальною площею 213,2 кв.м.:
- з 07.05.2013 по 08.02.2024 за ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Газові трейдери України» N 03/07 від 18.06.2007, ухвали Господарського суду Харківської області від 04.07.2007 N50/131-07, наказу Господарського суду Харківської області від 04.07.2007 N 50/131-07;
- з 08.02.2024 по теперішній час за ТОВ СП "Фрегат" на підставі договору купівлі-продажу №145 від 08.02.2024 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю.
5. літ. «Б- 1» загальною площею 32,7 кв.м.:
- з 04.02.2016 по 08.02.2024 за ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» на підставі договору купівлі-продажу N 99 від 04.02.2016;
- з 08.02.2024 по теперішній час за ТОВ СП «ФРЕГАТ» на підставі договору купівлі-продажу N145 від 08.02.2024 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю.Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці кадастровим номером 6310138200:03:027:0044.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.08.2025 N 440971195 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:027:0044 загальною площею 0,3832 Олександрівському, 99 у м. Харкові
-з 22.01.2024 по 08.02.2024 зареєстровано за ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» на підставі договору купівлі-продажу № 16 від 10.01.2024 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Ю.В.;
- з 08.02.2024 по теперішній час за ТОВ СП «ФРЕГАТ» на підставі договору купівлі-продажу № 145 від 08.02.2024 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю.
У червні 2020 року ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» звернулося до органу місцевого самоврядування з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3810 га за адресою по просп. Олександрівському, 99.
Пунктом 34 додатку № 1 до рішення сесії Харківської міської ради від 19.08.2020 року № 2235/20 ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно 0,3810 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-4, Ж-3, Б-1, Г-1, Е-1, В-1, Д-1 (торгівельно-офісного призначення) по просп. Олександрівському, 99.
На виконання зазначеного рішення було розроблено та затверджено проект землеустрою по відведенню зазначеної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру номер НВ-6315059372021 від 23.03.2021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:027:0044 складає 0,3832 га. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури ( адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійнсення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку). Вид використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-4, Ж-3, Б-1, Г-1, Е-1, В-1, Д-1 (торгівельно-офісного призначення.
10 серпня 2021 року між Харківською міською радою та ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» укладено договір про внесення авансового внеску. Відповідно до п. 2.1. договору розмір авансового внеску складає 799 940,10 грн. Зазначена сума сплачена відповідачем на рахунок позивача відповідно до платіжного доручення № 2290 від 11.08. 2021 року.
Рішенням 20 сесії Харківської міської ради 8 скликання № 481/23 від 22.11.2023 (п. 4 додатку № 1) було ухвалено продати відповідачу земельну ділянку площею 0,3832 га з кадастровим номером 6210138200:03:027:0044 за адресою просп. Олександрівський, 99 в м. Харкові за ціною продажу 3 962 000,00грн.
Листом департамента земельних відносин Харківської міської ради №284/0/225-24 від 17.01.2024 що підтверджується, що Відповідачем на рахунок позивача було перераховано остаточну грошову суму у розмірі 3 962 000,00 грн.
На підставі зазначеного рішення Харківської міської ради між позивачем та відповідачем - ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» 10 січня 2024 року було укладено договір № б/н купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,3832 га із земель житлової та громадської забудови по просп. Олександрівському, 99 (кадастровий номер 6310138200:03:027:0044).
Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано 22.01.2024 року за ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ».
З 08.02.2024 по теперішній час право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ СП «ФРЕГАТ» на підставі договору купівлі-продажу № 145 від 08.02.2024 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю.
За твердженнями позивача ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» з моменту формування земельної ділянки 18.03.2021 року по дату реєстрації права власності на неї 22.01.2024 року використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:027:0044 за адресою просп.Олексаднрівський, 99 в м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст 125, 126 Земельного Кодексу України.
Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 10.07.2025 року № 14976/5/20-40-04-07-12 ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» обліковується платником податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:027:0044 за адресою просп.Олександрівський, 99 та за даними податкових декларацій з плати за землю платником задекларовано та сплачено за за січень-лютий 2022 року 73 327.82 грн. земельного податку.
Враховуючи наведене позивач вважає, що ТОВ «БМВ ЛІЗИНГ» у період з 18.03.2022 року по 28.02.2022 року не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, у зазначений період майно грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 978 042,68 грн.
Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує наявністю підстав для застосування ст.ст. 1212-1214 ЦК України та практикою Верховного Суду відображеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати. У п. 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав платити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно дост. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Відповідно дост. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу.
Згідност. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідност. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно зіст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч. 1ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі №6-88ц-13, постанова ВПВС у справі №587/430/16-ц, №629/4628/16-ц від 23.05.2018, №922/3412/17 від 20.11.2018, №917/1739/17 від 04.12.2019).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст.179,190 ЦК України, оскільки відповідно дост. 206 ЗК Українивикористання землі в Україні є платним.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1ст. 1212 ЦК України(близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі № 922/207/15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду дід 23.05 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 9227207/15, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17).
Предметом даного позову Харківської міської ради є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів). Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою виходячи з розміру орендної плати за землю.
Отже, позивач вважає, що внаслідок використання відповідачем у період з 18.03.2021 року по 28.02.2022 року без укладення договору оренди землі, не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки грошові кошти, чим порушила охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач у червні 2020 року звернувся до Харківської міської ради із заявою про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-4", Ж-3", "Б-1", "Г-1", "В-1", "Д-1" по просп. Олександрівському, 99, з метою подальшого викупу цієї земельної ділянки.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що здійснені протягом 2020-2024 років дії уповноважених осіб Харківської міської ради, зокрема: ухвалення рішення про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки по просп. Олександрівському, 99 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель "А-4", Ж-3", "Б-1", "Г-1", "В-1", "Д-1", укладення договору про внесення авансового внеску в рахунок оплати земельної ділянки, ухвалення рішення про оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки та як наслідок підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки - достеменно підтверджують, що Харківська міська рада, отримавши усі необхідні документи для викупу земельної ділянки ще в 2020 році мала намір отримати дохід саме від продажу цієї земельної ділянки, а не від надання її в орендне користування відповідачу.
З огляду на наведене між сторонами у справі склалися правовідносини, пов'язані як з користуванням спірною земельною ділянкою, так і пов'язані з її відчуженням, які врегульовано нормами Цивільного та Земельного кодексів України.
Виходячи з аналізу норм Цивільного, Земельного та Податкового кодексів України, у випадку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки міська рада втрачає своє право на отримання плати за землю у розмірі орендної плати, а отримує право на отримання земельного податку. Натомість дзеркально трансформуються обов'язки іншої сторони правовідносин, яка замість обов'язку щодо сплати орендної плати набуває обов'язку щодо сплати земельного податку.
З огляду на викладене вище, для правильного вирішення спору, предметом якого є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у разі виникнення між сторонами правовідносин, пов'язаних з оформленням та подальшим відчуженням вказаної земельної ділянки, важливе значення має надання оцінки поведінці учасників таких правовідносин.
Так, право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі саме орендної плати на підставі нормст. 1212 ЦК України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли не укладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця - фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку.
При цьому, якщо буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов'язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності, діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суму безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №922/3507/20.
Судом встановлено, що відповідач з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна сплачував в дохід держави земельний податок, у 2021 році звернувся до Харківської міської ради із заявою про викуп земельної ділянки та вживав всіх необхідних заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку, у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював усі необхідні дії пов'язані із вчасним виконанням процедури викупу земельної ділянки, а те, що договір купівлі-продажу було підписано фактично через два місяці після ухвалення органом місцевого самоврядування рішення щодо оформлення договору та перерахування коштів за земельну ділянку, жодним чином не залежало від волі покупця.
Крім того, матеріали справи також не містять доказів на підтвердження обґрунтованого зволікання уповноважених осіб Харківської міської ради щодо вирішення питання про вчасне підписання договору купівлі-продажу після внесення з боку відповідача авансового внеску 11.08.2021 та внесення повної оплати вартості земельної ділянки.
В розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) до змісту поняття майно до об'єктів права власності можуть належати правомірні очікування/законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. При цьому правомірні очікування/законні сподівання, у разі, коли вони дійсно мають місце, підлягають захисту навіть тоді, коли не порушено принцип юридичної визначеності.
У справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захиступравомірних очікуваньщодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікуваннявиникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Отже відповідач у даному випадку подавши до Харківської міської ради усі необхідні для оформлення викупу землі документи, сплативши у серпні 2021 року авансовий внесок, а згодом повну вартість земельної ділянки, що підтверджується листом Харківської міської ради від 17.01.2024 року № 284/0/225-24, правомірно очікував на вчасне та швидке оформлення договору купівлі-продажу.
Крім того, як зазначено вище, Верховним Судом зроблено висновок, що, якщо судами буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов'язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суми безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки.
В той же час, як свідчать надані до справи з боку позивача та відповідача документи, увесь час користування земельною ділянкою ТОВ «БМВ ЛІЗІНГ» у відповідності до вимог діючого Податкового законодавства, сплачувало земельний податок за користування земельною ділянкою, що окремо доводить його добросовісність та вказує на безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 18.03.2021 року по 28.02.2022 року у сумі 1 978 042,68 грн.
22.01.2024 ТОВ «БМВ ЛІЗІНГ» набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, договір купівлі-продажу був підписаний Харківською міською радою без будь-яких зауважень наявності заборгованості щодо орендної плати за користування земельною ділянкою.
Отже, матеріали справи свідчать, що ТОВ «БМВ ЛІЗІНГ» вчиняло усі необхідні дії з метою набуття у власність спірної земельної ділянки (оплата земельного податку, авансового внеску, придбання земельної ділянки, підписання договору, тощо). Обставини зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами, у період з 18.03.2021 по 28.02.2022 року матеріали справи не містять.
Установивши, що користування земельною ділянкою ТОВ «БМВ ЛІЗІНГ» без укладеного договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений, суд дійшов висновку, що спірне майно (земельна ділянка) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України відсутні.
У зв'язку із наведеним вище, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов'язаних з подальшим відчуженням земельної ділянки, ініціювання процесу купівлі-продажу спірної земельної ділянки та пов'язані з цим активні дії сторін. При цьому суд враховує висновки щодо застосування ст. 1212 ЦК України, які містяться у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 922/3507/20 та від 15.10.2019 у справі № 922/1379/18.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Харківської міської ради відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" листопада 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3157/25