8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3456/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Україна, 61037, Харківська область, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119),
до фізичної особи - підприємця Штоліної Ірини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення грошових коштів,-
На розгляд Господарського суду Харківської області надійшов позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до фізичної особи - підприємця Штоліної Ірини Миколаївни про стягнення заборгованості в сумі 10 037,32 грн, де:
- заборгованість за споживання теплової енергії за період: жовтень 2021 - листопад 2021 по договору № 780 від 01.09.2004 складає суму 358,02 грн;
- заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період: грудень 2021 - квітень 2023 складає суму 8 629,07 грн;
- заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію за період: грудень 2021 - вересень 2023 по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 складає суму 365,62 грн;
- заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 за період: липень 2022 - вересень 2023 складає суму 684,61 грн.
25.09.2025, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3456/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 ГПК України від учасників даної справи не надходило.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі "Електронний Суд", з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.09.2025 направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3456/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов тимчасового договору № 780 про постачання теплової енергії від 01.09.2004, індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, а також публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку.
Позиція відповідача.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.06.2025, фізична особа - підприємець Штоліна Ірина Миколаївна на підставі договору купівлі-продажу № 3685-В-С від 20.06.2006 набула права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №2-1:-2-6,2-І в літ. "А-16" загальною площею 52,8 кв. м. за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, будинок 260 (а. с. 30, том 1).
Теплопостачання у місті Харкові здійснює Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі".
01.09.2004 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (далі за текстом - позивач/виконавець/енергопостачальна організація) та ФОП Штоліною І.М. (далі за текстом - відповідач/споживач) було укладено тимчасовий договір про постачання теплової енергії № 780 (далі - договір-1, а. с. 66, том 1), відповідно до якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.
Згідно пунктом 6.1-6.3 договору-1, розрахунковим періодом є календарний місяць по результатам якого підписується акт звірки розрахунків (в 3-х примірниках). споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Відповідно до розділу 10 договору-1, він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатком 1 до договору 1 сторони зафіксували обсяги постачання теплової енергії до приміщення споживача за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, будинок 260, та встановили орієнтовну вартість теплової енергії по особовому рахунку споживача № 17200-1072 за поточний рік в розмірі 195,43 грн з ПДВ (а. с. 68, том 1).
Крім того, додатком 2 до договору 1 сторонами визначена схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача, а додатком 3 до договору 1 передбачені умови припинення подачі теплової енергії (а. с. 69, том 1).
Договір та додатки до нього підписані обома сторонами без зауважень.
Доказів розірвання чи припинення договору у жовтні 2021 та листопаді 2021 року за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду, матеріали справи не містять.
До матеріалів позову позивач надає акт № 172/5007 від 27.07.2020 про готовність об'єкта за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, 260 до опалювального періоду 2020-2021 та акт № 172/59868 від 26.07.2021 про готовність об'єкта за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, 260 до опалювального періоду 2021-2022.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було здійснено постачання теплової енергії у жовтні 2021 та листопаді 2021 до приміщення споживача за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, будинок 260, що підтверджується актом про підключення №172/17073 від 17.10.2021 (а. с.34, том 1).
Припинення теплопостачання в означений опалювальний сезон відбулось з 15.04.2022 за розпорядженням міського голови Харківської міської ради № 43 від 13.04.2022 (а. с. 34, розворот сторінки, том 1).
Позивач, в рамках виконання умов договору - 1, сформував та надіслав відповідачу рахунки-фактури за спожиту теплову енергію за жовтень 2021 та листопад 2021, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.44-45, том 1).
До позову надані відомості до показань приладу обліку теплової енергії Supercal 531 до приміщення споживача за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, будинок 260 (а. с. 37-42, том 1).
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором - 1 в частині своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача з жовтня по листопад 2021 року утворилась заборгованість яка становить в сумі 358,02 грн.
Позивач у позові зазначає, що на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), на офіційному сайті Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір-2, а. с. 22, том 1), який є публічним договором приєднання, набувши, за думкою останнього, чинності для відповідача з 01.12.2021 через (акцептування) отримання останнім послуги по постачанню теплової енергії у опалювальних періодах 2021-2022 року; 2022-2023 року.
Доводячи свою позицію щодо постачання теплової енергії у опалювальних періодах 2021-2022 року; 2022-2023 року до приміщення споживача за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, будинок 260, до матеріалів позову позивач надає акт № 172/6711 від 21.07.2022 про готовність до опалювального періоду 2021-2022 та акт № 172/59868 від 26.07.2021 про готовність до опалювального періоду 2022-2023 (а. с 32-33, том 1).
Позивач, на підтвердження факту отримання споживачем теплової енергії за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, 260 в період з грудня 2021 по квітень 2023, позивач надає до позову примірник акту про підключення споживача №172/17073 від 17.10.2021, розпорядження міського голови Харківської міської ради № 43 від 13.04.2022 про припинення опалювального сезону у місті Харкові, акту № 172/17934 від 29.10.2022 про підключення споживача та примірник акту № 172/380 від 06.04.2023 про відключення споживача (а. с. 35 розворот сторінки - 36, том 1).
Позивач, в рамках виконання умов договору - 1, сформував та надіслав відповідачу акти виконаних робіт за спожиту теплову енергію за період з грудня 2021 по квітень 2023, рахунки фактури за спожиту теплову енергію за період з грудня 2021 по квітень 2023, а також рахунки фактури за абонентську плату (а.с.47-60, 61-65 розворот сторінки, том 1) на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.44-45, том 1).
Крім того, до позову надані відомості до показань приладу обліку теплової енергії Supercal 531 до приміщення споживача за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, будинок 260 (а. с. 37-42, том 1).
За наведених обставин, позивач вказує, що по особовому рахунку відповідача (17201-1072) обліковується наступна заборгованість по договору-2:
заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 8 629,07 грн за період: грудень 2021 - квітень 2023;
заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 365,62 грн за період: грудень 2021 - вересень 2023.
За твердженнями позивача, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (далі - договір-3).
Згідно положень пункту 30 договору-3, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до пункту 4 договору-3, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору), є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.
Як-то вказує позивач у позові, факт отримання відповідачем послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання підтверджується актами готовності житлового будинку до опалювального періоду в період з 2021 року по 2023 рік.
Позивач, в рамках виконання умов договору - 3, сформував та надіслав відповідачу акти-рахунки за надану послугу з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з липня 2022 по вересень 2023 (а. с. 61-65, том 1), на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні докази (а. с. 44-45, том 1)
Позивач обліковує за відповідачем по договору-3 за період з липня 2022 - вересень 2023 заборгованість за надану послугу з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання в сумі 684,61 грн.
Вище викладені обставини послугували підставою для звернення позивачем до суду для захисту прав та інтересів підприємства - позивача про стягнення заборгованості за договорами комунальних послуг.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги до нежитлового приміщення відповідача за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, будинок 260, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому суд зауважує, що підставою для стягнення заборгованості по комунальній послузі за жовтень 2021 та листопад 2021 року позивач обґрунтовує тимчасовим договором про постачання теплової енергії № 780 від 01.09.2004, а за період сукупно з грудня 2021 року по вересень 2023 року - підставою слугують як публічний договір про надання послуги з постачання теплової енергії так і публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності.
З метою процесуальної обґрунтованості кожної вимоги позивача, договори, які покладено в основу позовних вимог, розглядається судом окремо, в призмі виникнення правовідносин, ураховуючи визначений позивачем періоди до стягнення.
По-перше щодо правовідносин між контрагентами по тимчасовому договору про постачання теплової енергії № 780 від 01.09.2004, суд зазначає наступне.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором енергопостачання одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 статті 714 Цивільного кодексу України).
Згідно з частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Забезпечення безперервного постачання теплової енергії до житлових та нежитлових приміщень у місті Харкові здійснює комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", правовідносини з яким регулюються на договірній підставі, тобто шляхом укладання договору із споживачем такої послуги.
Як свідчать матеріали справи, 01.09.2004 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та ФОП Штоліною І.М. було укладено тимчасовий договір про постачання теплової енергії № 780, за яким комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" як теплопостачальна організація взяла на себе обов'язок забезпечити безперервне постачання відповідачу теплової енергії, а відповідач - взяв на себе обов'язок своєчасно (у визначений договором строк) сплачувати надану послугу.
Наявні в матеріалах справи примірники рахунків-фактури за жовтень 2021 та листопад 2021 року, підтверджують фактичні об'єми поставленої позивачем на користь відповідача теплової енергії та визначають тариф на формування заборгованості за теплову енергію. Жодних доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо невідповідності розміру тарифу на житлово-комунальні послуги у спірний період, матеріали справи не містять. Зауважень щодо теплової енергії (її об'ємів чи невірно здійснених розрахунків) від відповідача не надходило.
Необхідно зазначити, що рахунок - фактури, за своїм сутнісним змістом засвідчує факт отримання споживачем (відповідачем по даній справі) теплової енергії у відповідному розмірі вартості теплової енергії та зобов'язують абонента (в даному разі відповідача) вчинити дії по погашенню заборгованості за відповідний період.
Зазначені рахунки фактури щодо спожитої відповідачем у жовтні 2021 та листопаді 2021 року послуги були надіслані відповідачу поштовим шляхом, що підтверджується матеріалами справи. Факт направлення рахунку на адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати ці документи такими, що направлені належним чином, оскільки отримання цих первинних документів відповідачем перебуває поза межами контролю позивача.
Як свідчать матеріали справи, нарахування за нежитлове приміщення за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, 206 проводяться у відповідності до показань приладу обліку теплової енергії Supercal 531. При цьому, в матеріалах справи наявні відомості обліку споживання теплової енергії (а. с. 37-42, том 1) по особовому рахунку відповідача.
Оскільки законодавством передбачений двосторонній обов'язок права споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, що кореспондує обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порядку статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів, які б свідчили про своєчасну та повну оплату поставленої за жовтень 2021 - листопад 2021 теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 358,02 грн.
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
Відсутність оплати виставленого рахунку, є порушенням з боку відповідача як умови договору, а так і норм законодавства України. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення оплати послуг теплопостачальній організації. Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 358,02 грн на підставі тимчасового договору про постачання теплової енергії № 780 від 01.09.2004 основної суми заборгованості за жовтень 2021 та листопад 2021 року є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
По-друге, щодо правовідносин між контрагентами по публічному договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021, суд зазначає наступне.
Відповідач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 2189-VІІІ), який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).
Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
Згідно із Законом № 2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023.
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року за № 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону № 2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом № 1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон № 2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 908/3233/20 та від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22.
На підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року за №1023), на офіційному сайті Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет, 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (договір - 2), який набрав чинності з 01.12.2021.
Відповідно до положень пункту 51 договору-2 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до пункту 4 договору - 2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно пункту 30 договору-2, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Згідно пунктом 32 договору-2, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
У пункті 34 договору - 2 передбачено, що споживач здійснює плату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Факт надання послуги з постачання теплової енергії позивачем відповідачу у грудні 2021 та відповідно акцептуванням умов, як-то передбачено пунктом 4 договору - 2, свідчить наявний в справі примірник акту про підключення споживача № 172/17073 від 17.10.2021 за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, 206.
Встановивши зазначені обставини, дослідивши правові підстави, на які посилався позивач у позові, суд дійшов висновку щодо фактичного акцептування відповідачем публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, шляхом отримання таких послуг у грудні 2021 року та відсутності доказів щодо вчинення відповідачем (колективним споживачем послуги у розумінні Закону № 2189-VІІІ) дій, передбачених у пункті 42 Правил № 830.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які рішення відповідача протягом 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону № 2189-VІІІ індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, про вибір ним моделі договірних відносин із позивачем, суд дійшов висновку про те, що тимчасовий договір № 780 про постачання теплової енергії від 01.09.2004 припинив дію з 30.11.2021 у зв'язку з приєднанням відповідача (споживача у розумінні Закону № 2189-VІІІ) до умов публічного індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії.
Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт за спожиту теплову енергію за період з грудня 2021 по квітень 2023, рахунки фактури за спожиту теплову енергію за період з грудня 2021 по квітень 2023, а також рахунки фактури за абонентську плату, підтверджують фактичні об'єми поставленої позивачем на користь відповідача теплової енергії та визначають тариф на формування заборгованості за теплову енергію. Жодних доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо невідповідності розміру тарифу на житлово-комунальні послуги у спірний період, матеріали справи не містять. Зауважень щодо теплової енергії (її об'ємів чи невірно здійснених розрахунків) від відповідача не надходило.
Зазначені рахунки фактури та акти виконаних робіт були надіслані відповідачу поштовим шляхом, що підтверджується матеріалами справи. Факт направлення рахунку та акту на адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати ці документи такими, що направлені належним чином, оскільки отримання цих первинних документів відповідачем перебуває поза межами контролю позивача.
Заперечень з боку відповідача щодо отримання від позивача послуг з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване в багатоквартирному будинку за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, будинок 260, матеріали справи не містять.
При цьому, як свідчать матеріали справи, нарахування за нежитлове приміщення за адресою: місто Харків, шосе Салтівське, 206 проводяться у відповідності до показань приладу обліку теплової енергії Supercal 531. При цьому, в матеріалах справи наявні відомості обліку споживання теплової енергії (а. с. 37-42, том 1) по особовому рахунку відповідача.
Відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, виставлені позивачем рахунки - фактури та акти виконаних робіт сукупно за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року не сплатив, а відтак за останнім обліковується заборгованості за період: грудень 2021 - квітень 2023 по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 8 629,07 грн, а також заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 365,62 грн за період: грудень 2021 - вересень 2023.
По-третє, щодо правовідносин між контрагентами по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022, то суд зазначає наступне.
З 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (договір - 3), який 01.06.2022 опублікований на офіційному сайті Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua.
Відповідно до пункту 4 договору-3 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.
Відповідно до пункту 6 договору-3, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року за № 150.
Згідно пунктом 13 договору-3, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Факт отримання Відповідачем послуги підтверджується актами готовності житлового будинку до опалювального періоду.
До пункту 30 договору - 3, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
З огляду на матеріали справи та наведені нормативні акти, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем також було укладено 01.07.2022 публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, шляхом отримання відповідачем (як споживачем) комунальної послуги за фактом її споживання на потреби опалення приміщень у опалювальний сезон 2022 по 2023 роки, що підтверджується актами включення та відключення споживача у означений період, про які мова велась вище по тексту цього рішення. Вказаний договір є публічними договором приєднання, що встановлює порядок та умови надання відповідних житлово-комунальних послуг пов'язаних з технічного обслуговування систем постачання теплової енергії.
Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури з липня 2022 року по вересень 2023 року, підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та її вартість, яка включається до єдиного рахунку на оплату послуги з постачання теплової енергії. Жодних доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо невідповідності розміру тарифу на житлово-комунальні послуги у спірний період, матеріали справи не містять. Зауважень щодо теплової енергії (її об'ємів чи невірно здійснених розрахунків) від відповідача не надходило.
Зазначені рахунки фактури були надіслані відповідачу поштовим шляхом, що підтверджується матеріалами справи. Факт направлення рахунку на адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати ці документи такими, що направлені належним чином, оскільки отримання цих первинних документів відповідачем перебуває поза межами контролю позивача.
Враховуючи, що позивач на протязі опалювального 2022-2023 року періоду (в період з липня 2022 року по вересень 2023 року) надавав відповідачу (споживачу) послугу з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків, обов'язок споживача, як отримувача послуги - є вчасна та повна оплата наданих житлово-комунальних послуг.
Доказів того, що відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті наданої позивачем послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з липня 2022 року по вересень 2023 року матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи доказів того, що відповідач не погоджувався із об'ємом наданої послуги, або з розміром нарахованої за цю послугу грошових коштів.
А відтак за відповідачем обліковується заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 за період: липень 2022 - вересень 2023 в загальній сумі 684,61 грн.
Систематичні неплатежі з боку споживачів за надану теплову енергію призводять до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, перешкоджають надходженню грошових коштів до бюджету і порушує інтереси Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування і безпосередньо зачіпає інтереси держави.
Відповідач, здійснюючи свою господарську діяльність шляхом укладення договорів із комунальною організацією на відшкодування комунальних послуг, та діючи добросовісно, повинен був вчинити активні дії із оплати платежів за отриману теплову енергію, в межах термінів виконання свої зобов'язань.
Однак, активних дій, покликаних на погашення заборгованості відповідач не вчинив, що підтверджено судом в рамках цієї справи.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів за надані комунальні послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача, шляхом стягнення заборгованості в сумі 10 037,32 грн, де: заборгованість за споживання теплової енергії по договору № 780 від 01.09.2004 за період: жовтень 2021 - листопад 2021в сумі 358,02 грн; заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 за період: грудень 2021 - квітень 2023 в сумі 8 629,07 грн; заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 за період: грудень 2021 - вересень 2023 в сумі 365,62 грн, а також заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 за період: липень 2022 - вересень 2023 в сумі 684,61 грн.
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються повністю на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Штоліної Ірини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119) заборгованість в сумі 10 037,32 грн, де: - заборгованість за споживання теплової енергії по договору № 780 від 01.09.2004 в сумі 358,02 грн за період: жовтень 2021 - листопад 2021; - заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 8 629,07 грн за період: грудень 2021 - квітень 2023; заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 365,62 грн за період: грудень 2021 - вересень 2023; - заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 684,61 грн за період: липень 2022 - вересень 2023 та судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2 422,40 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" листопада 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко