8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1916/22 (922/777/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" (61100, м. Харків, пр-т Петра Григоренка, буд. 18-А, кв. 7, код ЄДРПОУ 35495109) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Юрківа Антона Володимировича (01032, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 12А, оф. 6, РНОПКК 2976114518), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача АТ КБ "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344)
до 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) , 2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) , 3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
про покладання субсидіарної відповідальності в межах справи про банкрутство ТОВ "Фрегат-К"
за участю сторін:
ліквідатора ТОВ "Фрегат-К" арбітражного керуючого Юрківа А.В.;
відповідачки1 ОСОБА_1 ;
представника відповідачки1 адвоката Соколенко М.О.;
представника відповідачки2 адвоката Здоровко С.С.;
представника відповідача3 адвоката Пихтіна К.В.
Постановою Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 визнано ТОВ "Фрегат-К" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Юрківа А.В.
До суду від ліквідатора надійшла позовна заява (вх. № 777) про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Фрегат-К" у зв'язку з доведенням до банкрутства на колишнього керівника та засновників боржника, в якій арбітражний керуючий Юрків А.В. просить суд: прийняти до розгляду та задовольнити дану заяву; покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" (61100, м. Харків, пр-т Петра Григоренка, буд. 18-А, кв. 7, код ЄДРПОУ 35495109) у розмірі 9 311 820,10 грн у зв'язку з доведенням підприємства до банкрутства на: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ); стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ) грошові кошти у розмірі 9 311 820,10 грн у якості субсидіарної відповідальності за грошовими зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" (код ЄДРПОУ 32761769); у разі задоволення заяви, видати на виконання судового рішення наказ з реквізитами виконавчого документу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 777/25 від 10.03.2025) передана на розгляд судді Усатому В.О.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив, що позовну заяву подано без додержання процесуальних вимог статей 162,164, 172 ГПК України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 13.03.2025 залишено позовну заяву (вхідний номер 777/25 від 10.03.2025) без руху. Постановлено позивачу протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- визначити суб'єктний склад у даній справі з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема визначити правовий статус АТ КБ "Приватбанк";
- зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача2 та відповідача3 за його наявності або номер і серію паспорта, якщо такі відомості відомі позивачу;
- надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у учасників справи;
- надати докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі);
- надати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- зазначити наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
24.03.2025 до суду від ліквідатора ТОВ "Фрегат-К" арбітражного керуючого Юрківа А.В. надійшли заяви (вх.№7453, вх.№7372) про усунення недоліків з додатком аналогічного змісту.
Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву №922/777/25 ліквідатора ТОВ "Фрегат-К" арбітражного керуючого Юрківа А.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язання ТОВ "Фрегат-К" у розмірі 9 311 820,10 грн. до розгляду в межах справи №922/1916/22 про банкрутство ТОВ "Фрегат-К". Відкрито провадження у справі №922/1916/22 (922/777/25). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропоновано позивачу в порядку ч. 5 ст. 161 , ст. 169 ГПК України подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали додаткові пояснення із зазначенням процесуального статусу АТ КБ "Приватбанк" та Головного управління Пенсійного України в Харківській області та підстав залучення останніх до участі у даній справі, з урахуванням того, що вищевказаними юридичними особами НЕ БУЛО ПОДАНО ПОЗОВУ у даній справі. Встановлено відповідачам строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачам строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 250 ГПК України. Встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами надсилання (надання) її відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачам строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на цю відповідь разом із доказами надсилання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також у ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 01.04.2025 позовну заяву ліквідатора ТОВ "Фрегат-К" арбітражного керуючого Юрківа А.В. залишено без руху після відкриття провадження. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду : уточнення адреси місця проживання відповідача2 у вступній та прохальній частинах позову та надання доказів направлення позовної заяви з додатками на вірну адресу відповідача2. Роз'яснено позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
07.04.2025 до суду в межах встановленого строку від ліквідатора ТОВ "Фрегат-К" арбітражного керуючого Юрківа А.В. надійшло клопотання (вх.№8503) з додатком у вигляді позовної заяви з уточненням адреси місця проживання відповідача2 та доказів направлення позовної заяви з додатками на вірну адресу відповідача2.
Ухвалою суду 08.04.2025 продовжено розгляд справи 922/1916/22 (922/777/25) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. ПОВТОРНО запропоновано ліквідатору ТОВ "Фрегат-К" арбітражному керуючому Юрківу А.В. в порядку ст.ст. 161, 169 ГПК України подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали додаткові пояснення із зазначенням процесуального статусу АТ КБ "Приватбанк" та Головного управління Пенсійного України в Харківській області та підстав залучення останніх до участі у даній справі, з урахуванням того, що вищевказаними юридичними особами НЕ БУЛО ПОДАНО ПОЗОВУ у даній справі.
11.04.2025 до суду від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» надійшла заява (вх.№9042) про вступ у справу 922/1916/22 (922/777/25) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
Ухвалою суду від 15.04.2025 року заяву АТ КБ "ПриватБанк" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (вх.№9042 від 11.04.2025) задоволено. Залучено за заявою АТ КБ "ПриватБанк" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача АТ КБ "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570). Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344). Зобов'язано ліквідатора ТОВ "Фрегат-К" арбітражного керуючого Юрківа А.В. направити третім особам копію позовної заяви і доданих до неї документів протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали. Третім особам у строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали подати до суду пояснення щодо позову. Пояснення щодо позову надати з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України. Встановлено іншим учасникам справи строк для надання відповіді на пояснення третіх осіб протягом 5 днів з дня їх отримання.
21.04.2025 до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли пояснення (вх.№9790) з додатком.
22.04.2025 до суду від ліквідатора ТОВ "Фрегат-К" арбітражного керуючого Юрківа А.В. надійшло клопотання (вх.№9869) з доказами направлення позовної заяви і доданих до неї документів АТ КБ "ПриватБанк" та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області.
24.04.2025 до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява (вх.№10179).
24.04.2025 до суду від представника відповідача2 надійшов відзив на позовну заяву з додатком, в якому останній просить суд поновити процесуальний строк на подання відзиву; прийняти відзив до матеріалів справи. Крім того, за текстом даного відзиву, представник позивача заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.04.2025 поновлено строк відповідачу2 на подачу відзиву та долучено його до матеріалів справи. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача2, викладеного у відзиві на позовну заяву, про розгляд справи №922/1916/22 (922/777/25) за правилами загального позовного провадження. З власної ініціативи здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи 922/1916/22 (922/777/25) за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 29.05.2025 о 11:40 год. Запропоновано учасникам справи подати заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ст. 197 ГПК України. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідачі мають надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзиви із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив учасникам справи надати суду. Встановлено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень учасникам справи надати суду. Встановлено третім особам строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали подати до суду пояснення щодо позову. Встановлено іншим учасникам справи строк для надання відповіді на пояснення третіх осіб протягом 5 днів з дня їх отримання.
28.05.2025 до суду від представника відповідача2 надійшла заява (вх.№12828), в якій останній просить суд розглядати справу без участі представника останнього та у задоволенні позовних вимог відмовити.
29.05.2025 в підготовчому засіданні постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 17 червня 2025 року о(б) 16:20 год.
17.06.2025 до суду від ліквідатора арбітражного керуючого Юрківа А.В. надійшла заява (вх.№14298) про відкладення підготовчого засіданні та долучення матеріалів справи документів.
17.06.2025 до суду від представника відповідача1 надійшла заява (вх.№14344), в якій останній просить суд, крім іншого, відкласти підготовче засідання.
В підготовчому засіданні 17.06.2025 постановлено протокольні ухвали на підставі ч.3 ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення підготовчого засідання на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 08 липня 2025 року о(б) 15:00 го
08.07.2025 до суду від представника відповідача1 надійшов відзив (вх.№15942) з додатками.
В підготовчому засідання 08.07.2025 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 24 липня 2025 року о(б) 12:40 год.
24.07.2025 на суду від ліквідатора надійшла відповідь на відзив відповідача1 (вх.№17172) з додатками.
24.07.2025 до суду від представника відповідача3 надійшла заява (вх.№17180) про відкладення підготовчого засідання.
24.07.2025 до суду від представника відповідача1 надійшло клопотання (вх.№17194) про відкладення підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні 24.07.2025 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 29 липня 2025 року о(б) 13:30 год.
28.07.2025 до суду від представника відповідача1 надійшло клопотання (вх.№17399) про відкладення підготовчого засідання.
29.07.2025 до суду від представника відповідача3 надійшло клопотання (вх.№ 17478) про відкладення підготовчого засідання та проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції.
В підготовчому засіданні 29.07.2025 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 19 серпня 2025 року о(б) 16:00 год.
19.08.2025 до суду від представника відповідача3 надійшли письмові пояснення (вх.№19031), які за своєю правовою природою є відзивом на позовну заяву.
В підготовчому засіданні 19.08.2025 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 09 вересня 2025 року о(б) 15:00 год. Представнику відповідача3 на підставі ст.ст. 161,169 ГПК України постановлено надати суду у строк до 04.09.2025 включно оригінал договору про надання правничої допомоги, укладеного з ОСОБА_3 (відповідачем3), а також докази надсилання цього договору відповідачу3. Визнано явку відповідача3 ОСОБА_3 в підготовче засідання 09.09.2025 о 15:00 год. обов'язковою.
08.09.2025 до суду від відповідача3 надійшла заява (вх.№20520).
09.09.2025 до суду від представника відповідача3 надійшли додаткові пояснення (вх.№ 20634).
09.09.2025 до суду від представника відповідача1 надійшла заява (вх.№20650) про долучення доказів (вх.№20650).
09.09.2025 від представника відповідача1 надійшла заява (вх.№20660) про долучення доказів.
В підготовчому засіданні 09.09.2025 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 18 вересня 2025 року о(б) 12:20 год. Визнано явку відповідача3 ОСОБА_3 в підготовче засідання 18.09.2025 о 12:20 год. обов'язковою.
16.09.2025 до суду від відповідача3 надійшла відповідь на позовну заяву (вх.№21289).
18.09.2025 до суду від представника відповідача3 надійшла заява (вх.№21523) про долучення доказів з додатком.
В підготовчому засіданні 18.09.2025 постановлено протокольну ухвалу на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 23 вересня 2025 року о(б) 17:20 год. Визнано явку відповідача3 ОСОБА_3 в підготовче засідання 23.09.2025 о 17:20 год. обов'язковою.
Суд зазначає, що з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист та дотримання принципів господарського судочинства, керуючись ст.ст. 118,119 ГПК України, судом було долучено до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті справи, а також документи.
Відповідно до частини першої статті 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Судом було вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені частиною другою статті 182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі.
В підготовчому засіданні 23.09.2025 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на підставі п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України на 21 жовтня 2025 року о(б) 14:20 год.
В судовому засіданні 21 жовтня 2025 року постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на підставі ст. 216 ГПК України на 23 жовтня 2025 року о(б) 10:10 год.
22.10.2025 до суду від представника відповідача2 надійшла заява (вх.№24618).
В судовому засіданні 23.10.2025 постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на підставі ст. 216 ГПК України на 28 жовтня 2025 року о(б) 16:40 год.
В судовому засіданні 28.10.2025 постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на підставі ст. 216 ГПК України на 04 листопада 2025 року о(б) 15:40 год.
Після проведення судового засідання 28.10.2025 до суду від представника відповідача3 надійшла заява про виклик свідків (вх.№25062).
В судовому засіданні 04.11.2025 протокольною ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача3 про виклик свідків (вх.№25062 від 28.10.2025) з наступних підстав. Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, показаннями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. (ч. 1 ст. 87 ГПК України) У відповідності до ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Частиною першою ст. 89 ГПК України встановлено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Зміст наведених норм свідчить про те, що участь у господарському процесі свідків обумовлена наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України. Так, процесуальний закон встановлює в якості передумови виклику свідка наявність його заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 88 ГПК України. Відсутність такої заяви унеможливлює здійснення судом процесуальних дії з виклику осіб у відповідному процесуальному статусі, визначеному ст.66 ГПК України. Для здійснення процесуальної дії з виклику свідка законом також встановлені певні умови, а саме: встановлення в ході здійснення господарським судом судочинства суперечливості обставин, викладених свідком у заяві іншим доказам; виникнення у суду сумнівів щодо змісту обставин, викладених свідком у заяві; виникнення у суду сумнівів щодо достовірності чи повноти, викладених свідком у заяві обставин. За відсутності зазначених умов у суду відсутні повноваження для здійснення процесуальних дій з виклику свідків. Як вбачається з матеріалів справи № 922/1916/22 (922/777/25) жодної заяви свідка до матеріалів даної справи подано не було. Зважаючи на наведене, відсутні встановлені законом підстави для допиту в якості свідка ОСОБА_5 . Відтак, крім іншого, з огляду на відсутність поданої до суду заяви свідка, як наслідок недотримання представником відповідача3 процедури, яка встановлена ГПК України для виклику свідка, а також пропущення строку на подачу відповідного клопотання, суд вбачає за доцільне відмовити в задоволенні клопотання представник відповідача3 про допит свідка.
В судовому засіданні 04.11.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву в судовому засіданні на підставі ст. 216 ГПК України на 12 листопада 2025 року о(б) 10:45 год.
У судовому засіданні 12.11.2025 ліквідатор позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити
У судовому засіданні 12.11.2025 представники відповідачів заперечували проти позову з підстав, викладених у відзивах, просили суд в позові відмовити.
У судове засідання 12.11.2025 треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача АТ КБ "Приватбанк" та Головне управління Пенсійного України в Харківській області правом на участь представника у судовому засіданні не скористались, причини неявки не повідомили. Про місце, дату та час проведення судових засідань повідомлялись належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
У судовому засіданні 12.11.2025 судом було проголошено скорочене рішення суду (вступну та резолютивну частини).
За змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом. Наведені конституційні засади означають, серед іншого, неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування. Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч.ч.1, 2ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" ( із змінами) від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. За змістом статей10,12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об'єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст.ст. 177 , 195 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.
У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення устаттях 7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).
Суд констатує про те, що під час розгляду справи №922/1916/22 (922/777/25), були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2022 у справі №922/1916/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фрегат-К", визнано вимоги ініціюючого кредитора - АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в розмірі 1899374,56 грн основного боргу та 24810,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, розпорядником майна ТОВ "Фрегат-К" призначено арбітражного керуючого Юрківа А.В., призначено попереднє засідання суду.
Ухвалою суду від 02.03.2023 у справі №922/1916/22 задоволено заяву АТ КБ "ПриватБанк" з додатковими грошовими вимогами до боржника (вх. № 16682 від 20.12.2022). Визнано додаткові грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в розмірі 7 376 484,95 грн (з яких: 4148540,47 грн - основний борг, 3022518,74 грн - пеня, 205425,74 грн - штрафні санкції) та 4962,00 грн витрат зі сплати судового збору. Решту додаткових грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" за заявою (вх. № 16682 від 20.12.2022) відхилено.
У подальшому, постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №922/1916/22 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.03.2023 задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.03.2023 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 1 229 910,08 грн (процентів за неправомірне користування кредитом згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України), та ухвалено в цій частині нове рішення про визнання означених додаткових вимог кредитора, у зв'язку з чим викладено абз. 2 резолютивної частини ухвали в такій редакції: "Визнати додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ до боржника в розмірі 7944927,33 грн (з яких: 5378450,55 грн - основний борг, 3022518,74 грн - пеня, 205425,74 грн - штрафні санкції) та 4962,00 грн витрат зі сплати судового збору", тоді як абз. 3 резолютивної частини ухвали виключено. У іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/1916/22 залишено без змін.
Ухвалою суду від 21.03.2023 у справі №922/1916/22 задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з грошовими вимогами до боржника (вх. № 540 від 10.01.2023). Визнано грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до боржника в розмірі 820,59 грн основної заборгованості, які є конкурсними без права вирішального голосу на зборах кредиторів, та 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі №922/1916/22 визнано ТОВ "Фрегат-К" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Юрківа А.В.
Як зазначає ліквідатор, в ході здійснення процедури розпорядження майном ТОВ «Фрегат-К» арбітражним керуючим Юрківом А.В. із листа РСЦ ГСЦ МВС у Харківській області №31/20-792 08.03.2023 встановлено, що за банкрутом зареєстровано 12 транспортних засобів.
Згідно із довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області №31/20-792 від 08.03.2023 за ТОВ "Фрегат-К" зареєстровані наступні транспортні засоби:
- транспортний засіб SHAOLIN SLG 6600CN 3432, 2007 року випуску, колір: синій, номер державної реєстрації: НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_4 від 15.05.2009; № двигуна НОМЕР_5 ; № шасі НОМЕР_6 ;
- транспортний засіб SHAOLIN SLG 6600CN 3432, 2007 року випуску, колір: синій, номер державної реєстрації: НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_8 від 15.05.2009; № НОМЕР_9 ; № шасі НОМЕР_10 ;
- транспортний засіб ЛАЗ А183F0 7300, 2007 року випуску, колір: білий, номер державної реєстрації: НОМЕР_11 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_12 від 11.09.2007; № двигуна НОМЕР_13 ; № кузова НОМЕР_14 ;
- транспортний засіб ЛАЗ А183F0 7300, 2007 року випуску, колір: білий, номер державної реєстрації: НОМЕР_15 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_16 від 11.09.2007; № двигуна НОМЕР_17 ; № кузова НОМЕР_18 ;
- транспортний засіб ЛАЗ А183F0 7300, 2007 року випуску, колір: білий, номер державної реєстрації: НОМЕР_19 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_20 від 11.09.2007; № двигуна НОМЕР_21 ; № кузова НОМЕР_22 ;
- транспортний засіб POLARSUN 09201 БОГДАН 4570, 2004 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_23 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_24 від 19.09.2006; № двигуна НОМЕР_25 ; № кузова НОМЕР_26 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-09201 ПЕ 4570, 2005 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_27 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_28 від 01.07.2006; № шасі НОМЕР_29 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-09201 ПЕ 4570, 2005 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_30 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_31 від 01.07.2006; № шасі НОМЕР_32 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-09201 ПЕ 4570, 2005 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_33 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_34 від 01.07.2006; № шасі НОМЕР_35 ;
- транспортний засіб POLARSUN 09201 БОГДАН, 2004 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_36 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_37 від 24.02.2006; № кузова НОМЕР_38 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-09201 4570, 2004 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_39 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_40 від 24.02.2006; № кузова НОМЕР_41 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-092 4571, 2005 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_42 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_43 від 21.09.2005; № кузова НОМЕР_44 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/1916/22 від 31.08.2023, з урахуванням ухвали від 24.10.2023 про виправлення описки, задоволено клопотання ліквідатора про оголошення в розшук транспортних засобів ТОВ "Фрегат-К" (вх. № 18802 від 18.07.2023).
Зобов'язано Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд.10, код ЄДРПОУ 40108578) оголосити в розшук, внести відомості щодо розшуку до інформаційної підсистеми "Гарпун" з метою затримання та передачі ліквідатору ТОВ "Фрегат-К" арбітражному керуючому Юрківу Антону Володимировичу (03134, м.Київ, Святошинський район, вул. Симиренка буд.12А, оф. 6, РНОКПП НОМЕР_45 , свідоцтво №2011 від 12.11.2021) наступних транспортних засобів, зареєстрованих за ТОВ "Фрегат-К" (код ЄДРПОУ 32761769):
- транспортний засіб SHAOLIN SLG 6600CN 3432, 2007 року випуску, колір: синій, номер державної реєстрації: НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_4 від 15.05.2009; № двигуна НОМЕР_5 ; № шасі НОМЕР_6 ;
- транспортний засіб SHAOLIN SLG 6600CN 3432, 2007 року випуску, колір: синій, номер державної реєстрації: НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_8 від 15.05.2009; № НОМЕР_9 ; № шасі НОМЕР_10 ;
- транспортний засіб ЛАЗ А183F0 7300, 2007 року випуску, колір: білий, номер державної реєстрації: НОМЕР_11 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_12 від 11.09.2007; № двигуна НОМЕР_13 ; № кузова НОМЕР_14 ;
- транспортний засіб ЛАЗ А183F0 7300, 2007 року випуску, колір: білий, номер державної реєстрації: НОМЕР_15 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_16 від 11.09.2007; № двигуна НОМЕР_17 ; № кузова НОМЕР_18 ;
- транспортний засіб ЛАЗ А183F0 7300, 2007 року випуску, колір: білий, номер державної реєстрації: НОМЕР_19 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_20 від 11.09.2007; № двигуна НОМЕР_21 ; № кузова НОМЕР_22 ;
- транспортний засіб POLARSUN 09201 БОГДАН 4570, 2004 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_23 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_24 від 19.09.2006; № двигуна НОМЕР_25 ; № кузова НОМЕР_26 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-09201 ПЕ 4570, 2005 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_27 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_28 від 01.07.2006; № шасі НОМЕР_29 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-09201 ПЕ 4570, 2005 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_30 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_31 від 01.07.2006; № шасі НОМЕР_32 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-09201 ПЕ 4570, 2005 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_33 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_34 від 01.07.2006; № шасі НОМЕР_35 ;
- транспортний засіб POLARSUN 09201 БОГДАН, 2004 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_36 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_37 від 24.02.2006; № кузова НОМЕР_38 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-09201 4570, 2004 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_39 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_40 від 24.02.2006; № кузова НОМЕР_41 ;
- транспортний засіб БОГДАН А-092 4571, 2005 року випуску, колір: жовтий, номер державної реєстрації: НОМЕР_42 ; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_43 від 21.09.2005; № кузова НОМЕР_44 .
Доказів виконання або неможливості виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 31.08.2023, з урахуванням ухвали від 24.10.2023 про виправлення описки, матеріали справи не містять.
07.03.2025 до суду звернувся ліквідатор ТОВ "Фрегат-К" із заявою про покладення субсидіарної відповідальності у розмірі 9 311 820,10 грн на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Зазначена заява, як вбачається з її змісту, подана з посиланням на те, що підставами настання неплатоспроможності ТОВ «Фрегат-К» та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство стали дії засновників ТОВ «Фрегат-К» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та колишнього керівника ТОВ «Фрегат-К» ОСОБА_1 , які з метою уникнення розрахунків із кредиторами - АТ КБ «Приватбанк», ГУ ПФУ в Харківській області - умисно без додержання вимог законодавства припинили діяльність банкрута, внаслідок чого господарська діяльність ТОВ «Фрегат-К» припинилась, умисними діями засновників та посадових осіб банкрута створено умови, за яких товариство втратило можливість отримувати прибуток від господарської діяльності та погашати за її рахунок заборгованість перед кредиторами.
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України , чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема, ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас, такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій /бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
Тобто, до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на неврахуванні якої наполягає скаржник у цій справі.
Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак, за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/ активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої ст. 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 частина друга ст. 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята ст. 39 цього Кодексу);
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя ст. 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України № 3249-IX від 13.07.2023, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX , складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 частина перша ст. 61 КУзПБ).
За змістом частини другої ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга ст. 47 КУзПБ).
Водночас, допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя та п'ята ст. 59 та частина четверта ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта ст. 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника, як ліквідаційна маса, то суд зазначає про наступне.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 частина друга ст. 12, частина перша ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) (можуть), як правило, відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга ст. 42, частина перша ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 частина друга ст. 61 КУзПБ).
Що ж до розміру ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації, поверненою третіми особами на вимогу ліквідатора.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини другої ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів, повернув грошові суми (майно) від третіх осіб та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами, тощо.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
ПРАВО ЛІКВІДАТОРА ПОДАТИ ЗАЯВУ ПРО ПОКЛАДЕННЯ СУБСИДІАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВИНИКАЄ НЕ РАНІШЕ НІЖ ПІСЛЯ ВЖИТТЯ ВИЧЕРПНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ПОВЕРНЕННЯ ДО ЛІКВІДАЦІЙНОЇ МАСИ БАНКРУТА ЙОГО МАЙНА, що перебуває у третіх осіб, після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13, від 12.09.2024 у справі № 904/367/22.
Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів та повернення грошових коштів (майна) від третіх осіб, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, коштів (майна), повернутих ліквідатором від третіх осіб, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
Так, у своїй заяві, ліквідатор вказує на документально підтверджену наявність на праві власності у банкрута транспортних засобів у кількості 12 одиниць.
Разом з тим, матеріали заяви не містять ані доказів втрати вказаних активів, ані доказів виконання ліквідатором вичерпних заходів, спрямованих на повернення таких активів до ліквідаційної маси боржника.
Разом з тим, згідно з наданою ліквідатором інформацією вказані активи продовжують знаходитися у власності банкрута.
Крім того, судом встановлено, що доказів виконання або неможливості виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 31.08.2023, з урахуванням ухвали від 24.10.2023 про виправлення описки, матеріали справи не містять.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що станом на дату звернення із вказаною заявою ліквідатором банкрута не було вчинено всієї повноти заходів, спрямованих на повернення майна банкрута. Вказаного ліквідатором не спростовано.
Враховуючи викладене, оскільки ліквідатором не вжито всієї повноти заходів, спрямованих на повернення майна боржника у ліквідаційну масу боржника, суд дійшов висновку, що наведену заяву до суду подано передчасно, оскільки таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) ліквідатор банкрута може подати не раніше ніж після завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, повернення майна боржника від третіх осіб, реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності активів боржника для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява ліквідатора ТОВ "Фрегат-К" про покладення субсидіарної відповідальності є такою, що подана передчасно та задоволенню не підлягає.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.
Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" (61100, м. Харків, пр-т Петра Григоренка, буд. 18-А, кв. 7, код ЄДРПОУ 35495109) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Юрківа Антона Володимировича (01032, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 12А, оф. 6, РНОПКК 2976114518).
Відповідач1 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відповідач2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач3 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача АТ КБ "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) .
Повне рішення складено та підписано 19.11.2025.
Суддя В.О. Усатий