19.11.2025м. СумиСправа № 920/1419/24(920/1220/25)
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1419/24(920/1220/25)
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Шосткинське автотранспортне підприємство 15909" (вул. Весняна, 36, м. Шостка, Сумська область, 41107, код ЄДРПОУ 03118653)
про стягнення 49369 грн 80 коп.,
Без виклику представників сторін
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 49369,80 грн, з яких: 41959,45 грн компенсації за невикористану відпустку та 7410,35 грн вихідної допомоги.
Ухвалою від 24.09.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1419/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Шосткинське автотранспортне підприємство 15909"; справа № 920/1419/24(920/1220/25) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
10.10.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.
З наданих позивачем документів вбачається, що ОСОБА_1 з 01.12.2016 по 31.07.2025 перебувала у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством "Шосткинське автотранспортне підприємство 15909", що підтверджується записами у трудовій книжці.
Наказом по підприємству № 7-к від 31.07.2025, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора фінансів у зв'язку з ліквідацією підприємства на підставі ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 44 КЗпП України, відповідач не провів виплату всіх належних позивачу сум, а саме: компенсація за невикористану відпустку в сумі 41959,45 грн, вихідна допомога в сумі 7410,35 грн.
На підставі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно з ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ч.1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Таким чином, з метою надання працівникам можливості реалізовувати право на відпочинок законодавство України про працю надає їм право при звільненні вимагати компенсацію за невикористані ними дні щорічних відпусток.
Відтак, працівник має право у разі звільнення на отримання грошової компенсації.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 3) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38-39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Відповідно до довідки від 13.08.2025, яка надана ліквідатором AT «Шосткинське АТП 15909» Солтаткіним С.В. на адвокатський запит, заборгованість AT «Шосткинське АТП 15909» перед ОСОБА_1 складається із компенсації за невикористану відпустку в сумі 41 959,45 грн., а також вихідної допомоги в сумі 7410,35 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив порушення законодавства про працю та не провів з позивачем розрахунок у строк, визначений ст. 116 КЗпП України.
У зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні є обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної виплати вихідної допомоги та компенсації за дні не використаної відпустки, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 41959,45 грн. за дні не використаної відпустки, 7410,35 грн вихідної допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Тому позивач звільнений від сплати судового збору та відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у сумі 3028,00 грн слід покласти на відповідача та стягнути в дохід держбюджету.
Позивачем сплачено судовий збір за вимогу про стягнення вихідної допомоги в сумі 3028,00 грн, що підтверджується наданою квитанцією від 16.09.2025, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути вказану суму судового збору за позовну вимогу про стягнення вихідної допомоги.
Керуючись статтями 123, 129, 237, 238, 240, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Шосткинське автотранспортне підприємство 15909" задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шосткинське автотранспортне підприємство 15909" (вул. Весняна, 36, м. Шостка, Сумська область, 41107, код ЄДРПОУ 03118653) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 41959 грн 45 коп. (сорок одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 45 копійок) компенсації за невикористану відпустку, 7410 грн 35 коп. (сім тисяч чотириста десять гривень 35 копійок) вихідної допомоги та 3028 грн 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шосткинське автотранспортне підприємство 15909" (вул. Весняна, 36, м. Шостка, Сумська область, 41107, код ЄДРПОУ 03118653) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 3028 грн 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам у справі.
Рішення складено 19.11.2025.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко