Справа №127/30021/25
Провадження №1-кп/127/990/25
19 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря: ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, з середньою спеціалізованою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62025240040002333 від 30.05.2025, -
ОСОБА_4 , 08.07.2025 перебуваючи поблизу будинку за адресою: м. Вінниця, вул. Коцюбинського, буд. 4, діючи умисно, таємно, з корисливих спонукань, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, здійснив крадіжку мобільного телефону марки «ZTE» моделі «Nubia Focus 5G» в корпусі чорного кольору, вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 5215,35 грн., який належить потерпілому ОСОБА_6 , після чого, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 5215,35 грн.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, повідомив, що викрав телефон у малознайомому йому потерпілого під приводом поставити його на зарядку, однак не маючи наміру цього робити, взяв телефон, залишив місце події, а сам телефон продав, отриманими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. Зазначив, що у вчиненому щиро розкаюється, про вчинене шкодує, просив суд не позбавляти його волі.
Зважаючи на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження витягу з кримінального провадження №62025240040002333 від 30.05.2025, №12025020040000476 від 18.07.2025 (т.1 а.с. 41, 46), постанови про визначення підслідності від 14.07.2025 (т.1 а.с. 44, 45), постанови про об'єднання матеріалів досудового розслідування віл 28.07.2025 (т.1 а.с. 47, 48), постанова про затримання особи підозрюваної у вчинені злочину від 30.07.2025 (т.1 а.с. 57), ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (т.1 а.с. 61), ухвала слідчого суді Вінницького міського суду Вінницької області про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 26.09.2025 (т.1 а.с. 63, 64), письмову згоду від 25.10.2025, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Суд зазначає, що згідно положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Суд зважає на те, що обвинувачений раніше не судимий (т.1 а.с. 51), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 54).
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, вину визнав у повному обсязі, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, його щире каяття, позицію потерпілого у якого відсутні претензії, наявність пом'якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання та на підставі ст. 75 КК України він підлягає звільненню від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.
Початок іспитового строку обвинуваченому рахувати з дати ухвалення вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження слід зарахувати у строк покарання з моменту затримання 30.07.2025 по 19.11.2025.
Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судової експертизи (т.1 а.с. 56), оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 72, 75, 76, 185 КК України, ст. ст. 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком два роки.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 19.11.2025.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення під час досудового та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 30.07.2025 по 19.11.2025.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна процесуальні витрати в сумі 848,16 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження в кримінальному провадженні.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1