Справа № 127/22327/25
Провадження 2/127/4683/25
05 листопада 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/22327/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позов зареєстрований судом 17.07.2025 року і мотивований тим, що 21.12.2019 року в електронній формі, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» був укладений кредитний договір № 100352, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 2 000 грн. на строк - 18 днів, на платіжну картку № НОМЕР_1 , на умовах повернення, із сплатою процентів за користування кредитом - 2 % в день.
Кредитні кошти відповідачеві були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору.
ТОВ «Займер» умови договору виконало в повному обсязі, відповідач умов договору не виконав, грошових коштів у строк, визначений договором не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.
28.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило позивачеві за плату належні йому права вимоги до боржників згідно реєстру.
Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021ТОВ ФК «Кеш ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Станом на 31.01.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 100352 від 21.12.2019 року становить 7 840 грн.
Дана сума складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 2 000, 00 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 5 840, 00 грн.
На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «ФК «Кеш ту Гоу» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 100352 від 21.12.2019року в розмірі 7 840 грн., а також судові витрати: судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10 500, 00 грн.
Судом вчинені наступні процесуальні дії.
Ухвалою від 04.08.2025 року було прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у даній справі.
Представник позивача - адвокат Пархомчук С.В. в судове засідання не з'явився, звернувся із клопотанням про розгляд справи у його відсутності. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив. Додав заяву про компенсацію судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10 500 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, завчасно, за адресою реєстрації проживання, відзиву на позов, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явились в судове засідання.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 21.12.2019 року в електронній формі, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» був укладений кредитний договір № 100352, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 2 000 грн. на строк - 18 днів, на платіжну картку № НОМЕР_1 , безготівково, на умовах повернення до 07.01.2020 року.
Сторонами погоджено, що договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань (п.1.2 індивідуальної частини договору). За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3).
Згідно додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту становлять: за 18 днів строку кредитування на суму кредиту 2 000 грн. нараховані проценти 720 грн.
Згідно п.2.1, повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюватимуться згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 2.3 обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Договір про надання фінансового кредиту та додаток № 1 до договору (графік розрахунків) підписані ОСОБА_1 електронним підписом КL6774.
Кредитні кошти відповідачеві були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору.
ТОВ «Займер» умови договору виконало в повному обсязі, відповідач умов договору не виконав, грошових коштів у строк, визначений договором не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.
28.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило позивачеві за плату належні йому права вимоги до боржників згідно реєстру.
Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021 ТОВ ФК «Кеш ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Станом на 31.01.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 100352 від 21.12.2019 року становить 7 840 грн.
Дана сума складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 2 000, 00 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 5 840, 00 грн.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що за умовами кредитного договору від 21.12.2019 року кредит в сумі 2 000 грн. був наданий відповідачу шляхом перерахування коштів на його банківський картковий рахунок.
Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції) та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики та кредитний договір з відповідачем не були б укладені.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Необхідно, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 21.12.2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 100352 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 2 000 грн.
Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку станом на 31.01.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 100352 від 21.12.2019 року становить 7 840 грн.
Дана сума складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 2 000, 00 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 5 840, 00 грн.
Станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 100352 від 21.12.2019 року в загальному розмірі 7 840 грн.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив (із застосуванням коефіцієнта 0,8) судовий збір в сумі 2 422,40 грн., про що надав платіжну інструкцію № 3 7566 від 14.04.2025 року.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір сумі 2 422,40 грн.
Правнича допомога позивачеві у даній справі була надана адвокатом Пархомчуком С.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, додаткової угоди від 27.12.2024 року, довіреності, акту про отримання правової допомоги від 15.09.2025 року, згідно якого загальна вартість за надану послугу складає 10 500 грн. Надано платіжну інструкцію від 15.09.2025 року про оплату 10 500 грн. за правничу допомогу згідно рахунку від 15.09.2025 року до договору від 29.12.2023 року.
Зокрема, вартість зустрічі та консультації щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 - 1 год. складає 2 000 грн., складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків), моніторинг, аналіз судової практики - 2, 5 год. - 5 000 грн., інші клопотання, заяви, до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «ЄДРСР» щодо даної справи - 1, 5 год. - 3 000 грн., канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправку поштової кореспонденції - 500 грн.
Разом з тим, враховуючи вимоги ст.ст. 137, 141 ЦПК України, тривалість і складність справи та виконані адвокатом роботи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, предмет позовних вимог та значення справи для сторін, ціну позову - 7 840 грн., враховуючи співмірність гонорару із складністю справи та ціною позову, а також те, що справа була розглянута у відсутності представника позивача на підставі його заяви, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу розмірі 3 000 грн. (згідно акту виконаних робіт підготовка доказів/додатків, моніторинг, аналіз судової практики, складання та подання до суду позовної заяви).
Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 512, 514, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 137, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту Гоу» (ЄДРПОУ 42228158, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7) заборгованість за кредитним договором № 100352 від 21.12.2019 року в розмірі 7 840 (сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., а також судові витрати: судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 05 листопада 2025 року.
Суддя: