Справа № 127/35178/25
Провадження № 3/127/7367/25
18.11.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 01.11.2024 о 03:00 год по вул. Київській, 58/43 у м. Вінниці ОСОБА_1 порушила правила додержання тиші в населеному пункті, а саме користувалась звуковідтворювальною апаратурою.
ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилась, причини її неявки суду не відомі. Вжиті судом заходи, спрямовані на повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, зокрема, шляхом направлення судових повісток у формі смс-повідомення та рекомендованого поштового відправлення результату не дали.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», в межах якої Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово був продовжений.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами; на цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Зі змісту частини другої статті 26 Закону № 389-VIII скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Надані суду матеріали свідчать, що ОСОБА_1 про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення була обізнана, однак не містять відомостей про те, що вона не може з'явитись у судове засідання з поважних причин.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справ за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши надані суду матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною другою статті 182 КпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, вчинених особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.
У свою чергу частиною першою статті 182 КпАП регламентовано, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях. Слід звернути увагу, що зазначена норма є бланкетною.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 32 Закону України «Про систему громадського здоров'я» (далі - Закон № 2573-IX) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та громадяни під час здійснення будь-яких видів діяльності з метою запобігання утворенню шуму і зменшення його шкідливого впливу на здоров'я людини зобов'язані, зокрема, вживати заходів для недопущення упродовж доби перевищення рівнів шуму, встановлених державними медико-санітарними нормативами, у таких приміщеннях і на таких територіях (захищених об'єктах): у приміщеннях житлових будинків і на прибудинковій території; у приміщеннях закладів охорони здоров'я, санаторно-курортних закладів, закладів соціального захисту населення, надавачів соціальних послуг, закладів освіти, культури; у приміщеннях готелів і гуртожитків; у приміщеннях закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, розташованих у межах населених пунктів; у приміщеннях інших будівель і споруд, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди; на територіях парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
Згідно з частиною другою статті 32 Закону № 2573-IX шум на захищених об'єктах під час здійснення будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівні, встановлені державними медико-санітарними нормативами для відповідного часу доби.
Зі змісту частини третьої статті 32 Закону № 2573-IX випливає, що на захищених об'єктах із 22 години до 8 години забороняються гучний спів і гучні вигуки, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.
Державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.02.2019 за № 463, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2019 за № 281/33252 (далі - Наказ № 463).
Допустимі рівні звуку в приміщеннях житлових і громадських будинків та на території житлової забудови, зокрема, територій, які безпосередньо прилягають до житлових будинків, поліклінік, амбулаторій, диспансерів, будинків відпочинку, пансіонатів, будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, дитячих дошкільних закладів, шкіл та інших навчальних закладів, бібліотек, храмів, музеїв, визначені пунктом 44 Наказу № 463.
Як суд зазначив вище, з протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 01.11.2024 о 03:00 вул. Київській, 58/43 у м. Вінниці ОСОБА_1 порушила правила додержання тиші в населеному пункті, а саме користувалась звуковідтворювальною апаратурою. На підтвердження зазначеної обставин до протоколу про адміністративне правопорушення наданий рапорт поліцейського. Однак у постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) ВС зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Тому рапорт має бути оцінений у сукупності з іншими доказами, які надані суду. Однак надані суду матеріали, окрім Рапорту, не містять жодного доказу на підтвердження винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, у пункті 43 рішення від 06.02.2025 (справа «Гайдашевський проти України») ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів (точніше їх відсутність) з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 182 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.
Керуючись статтями 173, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: