адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
18.11.2025 Справа № 917/1726/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Отюгова О. І., розглянувши справу № 917/1726/25
за позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021
до відповідача Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія", вул. Європейська, 124 А, кв. 77, м. Полтава, 36022
про стягнення 257 610, 88 грн заборгованості,
Без виклику учасників справи
04.09.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про стягнення заборгованості у розмірі 257 610,88 грн за договором №1512000890 транспортування природного газу від 17.12.2015 року, яка виникла за період - квітень 2017 року, за перевищення обсягів замовленої потужності.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.09.2025 року позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
24.09.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 12258). Обґрунтовуючи свої заперечення проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив:
- оператором тільки 20.04.2017 р. було складено та виставлено згідно супровідного листа від 20.04.2017р. №5190/12 рахунок №04-17-1512000890/P/1 від 20.04.2017р. на загальну суму вартості замовленої (договірної) потужності на квітень 2017 року в точці входу в газотранспортну систему на суму 4 273 920,00 грн з ПДВ (тобто вже по факту надання оператором послуг замовленої потужності у квітні місяці (з 01 по 20 квітня 2017 року)). При цьому, ані сам рахунок, ані супровідний лист до нього не містили інших обсягів розподіленої оператором потужності станом на 20 квітня 2017року. Відповідний рахунок сплачений відповідачем тільки 25.04.2017р. згідно із платіжною інструкцією за №12310;
- від оператора протягом звітного місяця - квітня 2017 року не надходило вимог щодо наявності будь якого перевищення замовленої потужності та, як наслідок, заборгованості на обсяг такого перевищення, у тому числі, до 10.05.2017р. Ні звіту, ні рахунку оператором не надавалося, як то чітко визначено у п.8.4. договору;
- жодних повідомлень та/або вимог від оператора на адресу замовника не надходило протягом усього періоду аж до отримання позову. Такої інформації також не містилося на платформі оператора;
- позивач визначає умовою та строком виконання замовником грошового зобов'язання саме одночасне взаємовиконання сторонами свої зобов'язань в розумінні ст.538 ЦК України, однак це не узгоджується з умовами п. 8.4 спірного договору. Обов'язок замовника щодо оплати наданих послуг зумовлюється та випливає виключно з умов попереднього виконання Оператором зобов'язань (складання та надсилання акту наданих послуг, звіту про використання замовленої потужності та рахунку на оплату додаткових послуг), як то визначено ч.2 ст.526 ЦК України та п.8.4. та п.11.2. договору. Відтак, у відповідача відсутні були та є відсутніми на момент подачі позову належні правові підстави виконання грошового зобов'язання на користь позивача за надані послуги в розумінні та порядку, визначених умовами п.8.4. договору;
- строк (термін) виконання грошового зобов'язання у розмірі позовних вимог за договором для замовника не настав, у тому числі, ані станом на момент подання позову, ані станом на дату подання даного відзиву, оскільки позивачем не вчинені юридично значимі дії та не надані належним чином оформлені документи, що підтверджують факт надання таких додаткових послуг та їх вартість;
- з урахуванням п.11.5. договору, сторонами 31.10.2017р. та 31.12.2018р. складено та підписано Акти звірки розрахунків (надалі - Акти звірки), відповідно до яких оператор та замовник зафіксували відсутність будь якої дебіторської заборгованості замовника по Договору за 2017 рік загалом;
- дію тарифу, визначеного Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017, було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №826/5621/17, а надалі постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 було скасовано з 01.01.2019. Отже, фактично, на дату, коли Оператор мав надати звіт та рахунок за перевищення потужності, як то передбачено п.8.4. договору, тобто 10.05.2017р., відповідний тариф не діяв, оскільки було зупинено дію Постанови НКРЕКП від 28.03.2017р. за №348;
- з огляду на зупинення з 27.04.2017 р. дії Постанови НКРЕКП від 28.03.2017р. фактично оператором безпідставно нараховано плату за послуги розподілу потужності у період з 27 по 30 квітня 2017 року, оскільки у цей період вказані тарифи не діяли (зупинено). При цьому, за період з 27 по 30 квітня 2017 року оператором нараховано та замовником сплачено 569 856,00грн (569 856,00грн = 400,000 тис.куб х 30 діб х 296,80грн + 20%ПДВ). Отже, навіть, якщо теоретично розглядати факт надання таких додаткових послуг з розподілу потужності, то вказана сума абсолютно вписувалася у загальну суму вартості замовленої згідно із додатком 1/1 від 29.03.2017р. до договору та сплаченої відповідачем 25.04.2017р.;
- з огляду на відсутність будь-якої заборгованості відповідача перед оператором по договору, керуючись умовами угоди про розірвання Договору від 18.07.2019 р. та положеннями ч.2 та ч.3 ст.653 ЦК України, усі зобов'язання сторін, які виникли до моменту розірвання договору припиняються і, відповідно, сторони не вправі вимагати їх виконання.
29.09.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 12431), із запереченнями проти доводів відповідача, а саме:
- факт використання потужності понад рівень визначений додатком 1 до Договору підтверджується матеріалами справи (звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу СП "Полтавська газонафтова компанія" № 4 від 05.05.2017 за квітень 2017; підписаними повноважними представниками сторін актами приймання-передачі природного газу за квітень 2017 від 03.05.2017 року; звітом по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ "Укртрансгаз" у квітні 2017) і не спростовано відповідачем;
- послуга розподілу потужності за квітень 2017 року по всім контрагентам у обліку АТ "Укртрансгаз" була згрупована в обліковому регістрі зі складанням податкової накладної № 719 від 30.04.2017 на розподіл потужності в загальному обсязі 98 086,977 тис.куб.м на загальну суму 34 934 657,72 грн, до складу якого включено обсяг розподілу потужності понад обсяги, що було визначено у додатку 1 до договору СП "Полтавська газонафтова компанія";
- за фактом надання спірних послуг відсутні оформлені первинні документи у вигляді комерційних актів надання послуг, тоді як у квітні 2017 року за даними вузлів обліку природного газу та інших звітних некомерційних документів (Звіт про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу СП "Полтавська газонафтова компанія" № 4 за квітень 2017 року, акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 від 03.05.2017 року та Звіт по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ "Укртрансгаз" у квітні 2017 року) фіксується факт надання послуг, відповідно у звітному періоді має бути своєчасно відображений в обліку АТ "Укртрансгаз" дохід за фактом господарської операції незалежно від наявності оформленого комерційного акту, передусім, з метою виконання податкових зобов'язань перед державою;
- враховуючи, що на дату, коли АТ "Укртрансгаз" мав надати відповідачу рахунок за перевищення потужності та акт наданих послуг, дію тарифу було зупинено відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/5621/17 про зупинення дії Постанови НКРЕКП від 28.03.2017р. № 348, АТ "Укртрансгаз" фактично було позбавлене можливості підготувати та направити відповідачу відповідний акт наданих послуг та відповідний рахунок - фактуру;
- відсутність оформленого акту наданих послуг з відповідачем не свідчить про не виникнення у відповідача зобов'язання та про виправдані його очікування у незмінності активів за результатами фактичного отримання платних послуг з розподілу потужності, адже для користування потужністю відповідач подавав обсяги природного газу на точку входу в газотранспортну систему позивача, тобто вчиняв дії, направлені на зміну його активів за наслідками відповідної господарської операції;
- внаслідок визнання постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 такою, що втратила чинність, регулятором збережено чинність правовідносин, які регулювались нею впродовж часу її дії, тобто у період квітня 2017 року;
- акт звірки не є зведеним бухгалтерським регістром і первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", а тому не може використовуватись як письмова форма визнання наявності чи відсутності боргу та не є належним і допустимим доказом, що підтверджує наявність/відсутність заборгованості, у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України;
- враховуючи те, що позовні вимоги обґрунтовані виникненням обов'язку відповідача виконати свої фінансові зобов'язання, що виникли у період квітня 2017 року, тобто в період строку дії договору, розірвання договору не припинило цього обов'язку відповідача, а відтак підлягає задоволенню.
В якості додатків до відповіді на відзив позивачем було додано наступні копії документів - Інформації щодо видобувних компаній, яким надано послугу розподілу потужності в квітні 2017 року, квитанції про реєстрацію податкової накладної №9090393658 від 15.05.2017 року, податкової накладної №719 від 30.04.2017 року.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, десятої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
Статтею 113, ч. 1 ст. 118 та ч. 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зазначена відповідь на відзив містить як додатки - додаткові докази, подані з порушенням строків, визначених ст. 80 ГПК України, та не містить клопотання про поновлення строків на їх подання.
Прийняття додаткових доказів поза межами процесуального строку на їх подання без розгляду питання про поновлення такого строку та врахування цих доказів при прийнятті судових рішень у цій справі буде неправомірним.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 46/603, № 910/12005/22 та 916/925/24.
З урахуванням наведеного докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються (частина восьма статті 80 ГПК України).
Також у відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про здійснення розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою від 30.09.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
03.10.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 12685), в яких відповідач підтримав свої заперечення, викладені у відзиві на позов, а також зазначив, що "докази", на які посилається позивач є неналежними доказами у справі і жодним чином не підтверджують ані надання послуги додаткового замовлення потужності, ані підстав строків настання для замовника грошових зобов'язань по факту їх надання; податкова накладна не є первинним документом, що підтверджує факт, зокрема, надання послуг.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1541/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
17.12.2015 року між АТ "Укртрансгаз" (далі - позивач, оператор) та Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір №1512000890 транспортування природного газу (далі - договір, а. с. 8 - 13), відповідно до пункту 2.1. якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункт 2.2. договору).
Пунктом 2.3 договору сторони узгодили послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Відповідно до пункту 2.4. договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс) (пункт 2.5 договору).
Відповідно до пункту 2.6. договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Згідно з пунктом 2.7. договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємними частинами договору (пункт 2.8. договору).
Оператор зобов'язаний своєчасно надавати послуги належної якості (пункт 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору визначено, що оператор зокрема має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги.
Згідно з пунктом 4.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
Відповідно до пункту 4.2. договору замовник має право отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки.
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірка комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог кодексу та з урахуванням цього договору.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що вартість послуг розраховується: 1) розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; 2) транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; 3) балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
За умовами пункту 7.3. договору тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
У відповідності до положень пункту 8.1. договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до даного договору.
Згідно пункту 8.4. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року) у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, вказаною в договорі.
Тим же пунктом 8.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року) визначено, що підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1. договору).
Пунктами 11.2. та 11.3. договору визначено, що оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Згідно з пунктом 11.5. договору оператор і замовник зобов'язується здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
Відповідно до пункту 12.1. договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу.
Згідно з пунктом 12.2. договору фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених Кодексом, в сумі місячних зобов'язань на користь оператора.
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2022 умови, договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015 року (пункт 17.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 25.04.2018 року).
За умовами 19.1-19.3 договору сторони обмінюються інформацією, що стосується надання послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом (п.19.1). Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою (п.19.2). Повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у п.19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання (п.19.3).
18.07.2019 року сторони уклали угоду про розірвання договору транспортування природного газу від 17.12.2015 року №1512000890 (далі угода від 18.07.2019 року), відповідно до якого оператор та замовник дійшли згоди з 01.03.2019 року розірвати договір транспортування природного газу від 17.12.2015 року №1512000890. З 01.03.2019 року зобов'язання сторін, що виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії договору і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками цій частині.
28.03.2017 НКРЕКП прийнято Постанову №348, якою установлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).
Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" (пункт 2).
Згідно з пунктом (рядком) 3 вказаного додатку вбачається, що для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
01.04.2017 Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 набрала чинності.
29.03.2017 між сторонами підписано та скріплено печатками додаток №1/1 до договору №1512000890 транспортування природного газу від 17.12.2015 року (а. с. 17).
Вказаним додатком сторони погодили гарантовану потужність у період з 01.04.2017 по 31.05.2017:
- в обсязі 210,000 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу ПВВГ СОЮЗ СП ПГНК (підключення ГП "Гнатівське"), ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPPOL1004905Q;
- в обсязі 190,000 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу УППНГ Єлізаветівська (МГ ЄДК Диканське ЛВУМГ), ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPPOL10063215.
Відповідно до Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу СП "Полтавська газонафтова компанія" №4 від 05.05.2017; актів приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 року та звіту про транспортування газу по газотранспортній системі ПАТ "Укртрансгаз" в січні-квітні 2017 року позивач у квітні 2017 року прийняв на точці входу в газотранспортну систему від відповідача 12 558 265 куб.м. видобутого природного газу (а. с. 18 - 20).
20.04.2017 АТ "Укртрансгаз" склав рахунок №04-17-1512000890/Р/1 вартості замовленої (договірної) на квітень 2017 року потужності (12 000,000тис.м.3 ) на суму 4 273 920,00 грн (з ПДВ), який був направлений на адресу відповідача листом №5190/12 від 20.04.2017 року (а. с. 21).
Даний рахунок був оплачений відповідачем 25.04.2017 року, що не заперечується сторонами та підтверджується банківською випискою (а. с. 23).
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач наполягає на тому, що квітні 2017 року він надав відповідачу послуги з перевищення замовленої потужності. За підрахунком позивача розмір перевищення використаної потужності за кожну добу у відповідача загалом складає 723,301 тис.куб.м. Відповідно вартість такої послуги в обсязі 723,301 тис.куб.м з урахуванням затвердженого тарифу складає 257 610,88 грн, (723,301 тис.куб.м * 296,80 грн (тариф без ПДВ) = 214 675,74 грн (без ПДВ) + 42 935,14 (ПДВ 20%) = 257 610,88 грн.).
Позивач вказує, що для визначення обсягу використання потужності понад рівень, визначений у додатку 1 до Договору, враховуються дані фактичного використання потужності за кожну добу, при тому сумується обсяг використання потужності понад рівень саме по тим дням, де мало місце перевищення. Інформація відносно використання потужності за кожну добу вказана позивачем у таблиці №1 - "Розрхунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю СП "Полтавська газонафтова компанія" за квітень 2017".
Як зазначено у позовній заяві, оскільки позивач прийняв на точці входу від відповідача обсяг видобутого природного газу без попередньої оплати, то в силу положень ст. 538 ЦК України зобов'язання здійснити оплату таких послуг у Відповідача виникають одночасно з наданням йому таких послуг (за фактом виконання зустрічного зобов'язання). При цьому момент прострочення виконання Відповідачем зобов'язання здійснити оплату визначається саме з моменту початку надання послуг.
На переконання позивача, якщо послуга замовленої потужності стала оплатною лише з 01.04.2017 року у зв'язку із вступом в дію прийнятих тарифів, то зобов'язання відповідача сплатити вартість таких послуг, навіть на умовах попередньої оплати, не могли виникнути до дати набрання чинності тарифу. Водночас дата набрання чинності тарифу 01.04.2017 є датою виникнення зобов'язання здійснити оплату, однак 01.04.2017 припадає на вихідний день (01.04.2017 є субота, відповідно перший за ним робочий день - понеділок 03.04.2017).Таким чином грошове зобов'язання здійснити оплату підлягало виконанню 03.04.2017, тобто у перший робочий день за днем виникнення такого зобов'язання, що пов'язується з моментом набрання чинності тарифу 01.04.2017.
Таким чином, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості додаткової плати за перевищення договірних потужностей за договором №1512000890 транспортування природного газу від 17.12.2015 року за квітень 2017 року, АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом про стягнення з СП "Полтавська газонафтова компанія" 257 610,88 грн.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Причиною спору у справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за перевищення замовленої потужності за договором транспортування природного газу.
Договір транспортування природного газу є договором надання послуг, крім загальних норм ЦК України та ГК України, він також регулюється спеціальним законодавством про ринок природного газу (Закон України "Про нафту і газ", Закон України "Про трубопровідний транспорт", Закон України "Про ринок природного газу", Кодекс ГТС, Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності на ринку природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, Типовий договір транспортування природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 ).
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 32 Закону "Про ринок природного газу" (тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Кодекс ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (пункт 5 глави 1 розділу I; тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Закон "При ринок природного газу" та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.
Кодекс ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування (абзац перший пункту 1 глави 1 розділу VIII).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України можуть застосовуватися до договору транспортування газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу.
Отже, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством - Законом "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, Типовим договором (вказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21, відступивши від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 у справі №920/206/19, від 23.07.2020 зі справи №920/180/19, від 08.12.2021 у справі №904/949/21, про те що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 Господарського кодексу України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу)
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України)
Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Господарський кодекс України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).
Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу.
Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Надаючи оцінку наданим позивачем доказів на підтвердження здійснення перевищення замовником розміру договірних потужностей у розмірі 723,301 тис. м3 , суд вказує наступне:
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, надання позивачем послуг з поставки, в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", є господарською операцією, підставою для бухгалтерського обліку якої є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з абз. 1 пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
А тому надання позивачем послуги з транспортування природного газу у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є господарською операцією, підставою для бухгалтерського обліку якої є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.
В той же час норми Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 по справі № 905/46/15, від 30.09.2020 по справі № 910/8612/19, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суд має дослідити окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1. договору).
Матеріали справи не містить акт наданих послуг щодо наданої послуги транспортування перевищеного розміру договірних потужностей у квітні 2017 року в розмірі 723,301 тис. м3 вартістю 257 610,88 грн.
При цьому, на підтвердження перевищення замовником розміру договірних потужностей позивачем надано суду звіт про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу СП "Полтавська газонафтова компанія" № 4 від 05.05.2017 за квітень 2017; акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 від 03.05.2017 року та звіт по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ "Укртрансгаз" у квітні 2017.
Між тим суд зауважує, що до звіт про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу СП "Полтавська газонафтова компанія" № 4 від 05.05.2017 за квітень 2017 та звіт по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ "Укртрансгаз" у січні -квітні 2017 не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, які б свідчили про перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця - квітень 2017 року у загальному розмірі 723,301 тис.куб.м.
Також суд звертає увагу, що згідно пункту 8.4. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року) визначено, що підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Надані позивачем акти приймання - передачі природного газу від 03.05.2017 року містять лише інформацію про прийняття оператором від замовника для подальшого транспортування газу у загальному розмірі 12 558 265 м3. Дані акти відображають узагальнену інформацію щодо використання потужності понад рівень, передбачений у Додатку 1/1 до спірного договору.
Однак, як зазначає позивач, для визначення обсягу використання потужності понад рівень, визначений у додатку 1/1 до договору, враховуються дані фактичного використання потужності за кожну добу, при тому сумується обсяг використання потужності понад рівень саме по тим дням, де мало місце перевищення.
Отже, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 257 610,88 грн вартості перевищення замовником розміру договірних потужностей у квітні 2017 року (723,301 тим. м3 ), позивачем не надано до матеріалів справи звіту про використання договірної потужності за спірний період, дані якого є підставою для проведення розрахунку додаткової плати. Крім того, відповідно до п. 8.4 вказаний звіт має містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату.
Вищезазначені обставини унеможливлюють здійснення судом перевірки правильності визначення розміру та вартості перевищення замовником розміру договірних потужностей у квітні 2017 року, адже розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю виконується лише на основі Звіту про використання договірної потужності за спірний період (який в матеріалах справи відсутній).
Крім того, у порушення умов договору, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача ані звіту про використання договірної потужності з розрахунком перевищення розміру договірних потужностей та рахунком на оплату (п. 8.4 договору), ані актів наданих послуг з відображенням перевищення розміру договірної потужності у розмірі 723,301 тим. м3 вартістю 257 610,88 грн (п. 11.2 договору).
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Судом досліджено подані учасниками справи докази. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявність заборгованості у відповідача за договорами №1512000890 транспортування природного газу від 17.12.2015 року на загальну суму 257 610,88 грн, а тому підстав для стягнення даної суми заборгованості з Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" немає.
За таких обставин позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення підписане 18.11.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України
Суддя О. М. Тимощенко