адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.11.2025 Справа № 917/1190/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовною заявою керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400
в інтересах держави в особі
Решетилівської міської ради Полтавської області, вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400
до відповідача Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М.", вул.Молодіжна, 4, с. Рокита, Великобагачанський район, Полтавська область, 38353
про стягнення 18 105 988,87 грн.,
Секретар судового засідання: Ісенко М.В.
Представники учасників процесу: відповідно протоколу судового засідання,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Керівник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради Полтавської області просить суд стягнути з відповідача Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М." 18 105 988,87 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної вирубки дерев.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що під час проведення в межах кримінального провадження №42021172070000013 від 16.04.2021 огляду лісової ділянки, яка належить на праві оренди Селянському (фермерському) господарству "С.Г.М.", виявлено пні сухостійних та сироростучих дерев без клеймування біля шийки кореня, чим встановлено факт незаконної порубки деревини, яка проведена СФГ "С.Г.М.", чим завдано державі в особі Решетилівської міської ради екологічну шкоду у вказаному розмірі.
Правовими підставам позову зазначено ст. 2, 12, 57, 78 Земельного кодексу України, ст. 1, 2, 5, 7, 20, 64, 67, 69, 105 Лісового кодексу України, ст. 2, 5, 69-1 Бюджетного кодексу України, ст. 1, 4, 5, 15, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 15, 16, 22, 104, 257, 261, 526, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Як докази обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях (т.с. 1, арк.с. 17-159): витяг з ЄДРПОУ на Селянське (фермерське) господарство "С.Г.М.", Статут Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М.", витяг з ЄДРПОУ на Решетилівську міську раду Полтавської області, рішення першої сесії восьмого скликання Решетилівської міської ради від 15.12.2020№ 48-1 -VIII "Про початок реорганізації Шилівської сільської ради шляхом приєднання до Решетилівської міської ради", витяг з ЄДРПОУ на Шилівську сільську раду, договір оренди земельної ділянки лісового фонду від 24.03.2006, акт прийому-передачі земельної ділянки від 25.03.2006, акт про погодження (встановлення) в натурі меж земельних ділянок Фермерського господарства "С.Г.М." в адміністративних межах Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, акт прийомки-передачі межових знаків на збереження Фермерському господарству "С.Г.М." в адміністративних межах Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:001:0002 (наразі - 5324285700:00:003:0083) площею 4,20 га, знімок відомостей з ДЗК на земельну ділянку з кадастровим номером 5324285700:00:003:0083 площею 4,20 га, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:001:0001 площею 495,80 га, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:006:0001 площею 68,80 га, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:006:0002 площею 60,20 га, додатковий договір до договору оренди від 26.04.2008, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:006:0002, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:006:0001, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:003:0083 (згідно договору - 5324285700:00:001:0002), інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:001:0001, витяги з Державного земельного кадастру, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок Фермерським господарством "С.Г.М." в адміністративних межах Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, лист Архівного відділу Полтавської районної державної адміністрації від 17.06.2021 №01-11/111, розпорядження голови Решетилівської РДА № 81 від 20.02.2006, лист Архівного відділу Полтавської районної державної адміністрації від 17.05.2021 №01-11/112, розпорядження голови Решетилівської РДА № 183 від 25.04.2008 з додатком, лист Решетилівської міської ради Полтавської області від 14.04.2021 №01-38/1541, лист Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.01.2021 №04-32/88, лісорубний квиток серія ПО ЛРК №005407 від 02.02.2021, виданий СФГ "С.Г.М.", переліко-оцінювальна відомсть (квартал 1, виділ 19, ділянка 1 площею 11,8 га) та план ділянки, польова відомість переліку дерев на лісосіці, назначеної в рубку у 2021 році (квартал 1, виділ 19 площею 11,8 га), нумераційні відомості дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки (квартал 1, виділ 19 площею 11,8 га), переліко-оцінювальна відомість (квартал 4, виділ 5, ділянка 1 площею 12,8 га) та план ділянки, польова відомість переліку дерев на лісосіці, назначеної в рубку у 2021 році (квартал 4, виділ 5 площею 12,8 га), нумераційні відомості дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки (квартал 4, виділ 5 площею 12,8 га), переліко-оцінювальна відомість (квартал 4, виділ 7, ділянка 1 площею 14 га) та план ділянки, польова відомість переліку дерев на лісосіці, назначеної в рубку у 2021 році (квартал 4, виділ 7 площею 14 га), нумераційні відомості дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки (квартал 4, виділ 7 площею 14 га), лист СФГ "С.Г.М." № 22 від 15.01.2021 на адресу ДСЛП «Харківлісозахист», акт лісопатологічного обстеження з метою визначення санітарного стану насаджень СФГ "С.Г.М." від 29.01.2021, перелік заходів з поліпшення санітарного стану лісів СФГ "С.Г.М." з додатком, лист Державної екологічної інспекції у Харківській області від 08.06.2021 № 2664-06-08 щодо розрахування завданої шкоди з додатками, висновок судової економічної експертизи № СЕ-19/117-21/7321-ЕК від 23.06.2021, висновок експерта від 10.12.2021 №16265/36516-36517 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, протокол проведення слідчого експерименту від 23.10.2024, наказ голови СФГ "С.Г.М." № 2 від 11.01.2021, витяг з ЄРДР, листи Решетилівської окружної прокуратури від 02.05.2025 № 56-2464вих-25 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", лист Решетилівської міської ради від 13.05.2025 № 01-45/1666, повідомлення Решетилівській міській раді про здійснення представництва в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", накази про призначення.
Решетилівська міська рада заявами вх № 9300 від 14.07.2025, вх № 12860 від 08.10.2025, вх № 13890 від 30.10.2025 повідомила про підтримання нею поданого в її особі прокуратурою позову.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позов вх № 9090 від 09.07.2025 (т.с. 1, арк.с. 167-175) та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, стверджуючи, зокрема, про таке:
- в основу позову безпідставно покладено інформацію, яка була здобута в рамках кримінального провадження № 42021172070000013, розпочатого 16.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України щодо посадових осіб ДП "Новосанжарське лісове господарство";
- позовні вимоги прокурора ґрунтуються на факті незаконної порубки деревини, тобто кримінальному правопорушенню, передбаченому ст. 246 КК України, проте доказів на підтвердження відкриття кримінального провадження щодо цього факту не розпочиналося, матеріали справи таких доказів не містять;
- відомість огляду лісової ділянки площею 14 га в матеріалах справи відсутня;
- розрахунок Державної екологічної інспекції у Харківській області розміру заподіяної шкоди був проведений на підставі огляду місця події в рамках кримінального провадження №42021172070000013, без участі представників СФГ "С.Г.М.", з порушенням вимог кримінального процесуального закону та є недопустимим;
- надані як докази у цій справі висновки судової економічної та судової інженерно-екологічної експертизи не доводять, що шкода була спричинена саме відповідачем, є матеріалами означеного кримінального провадження та не можуть бути використані у цьому провадженні як належні та допустимі докази;
- видані СФГ "С.Г.М." лісорубні квитки є по своїй суті документами, які надають право на заготівлю деревини, але не підтверджують факт її заготівлі.
Правовими підставами заперечень проти позову, зокрема, зазначено ст. 67, 69, Лісового кодексу України, ст. 246, 364 Кримінального кодексу України, ст. 222 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Решетилівська окружна прокуратура надала суду за вх № 9281 від 14.07.2025 відповідь на відзив (т.с. 1, арк.с. 176-186), за мотивами якого спростовує доводи відповідача та вказує про таке:
- згідно абз. 3 п. 4 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" (із змінами) матеріали кримінальних проваджень, справ про адміністративні правопорушення, у тому числі пов'язані з корупцією, є одним із джерел отримання відомостей для встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень;
- під час досудового розслідування у вказаному вище кримінальному проваджені встановлено, що СФГ "С.Г.М." як орендар земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 5324285700:00:001:0001 площею 495,80 га допустив порушення вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Податкового кодексу України в частині дотримання вимог щодо спеціального використання лісових ресурсів на орендованій лісовій ділянці, чим також порушив умови договору щодо обов'язку вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей земельної ділянки, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі.
Факт здійснення незаконної порубки дерев на земельній ділянці кадастровий номер 5324285700:00:001:0001 площею 495,803 га підтверджується протоколом проведення слідчого експерименти від 23.10.2024 за участі свідка ОСОБА_1 , який під час слідчої дії повідомив, що був працевлаштований у СФГ "С.Г.М." на посаду лісника та у 2021 році залучався цим підприємством до проведення вирубки дерев на згаданій земельній ділянці у кварталах 4 та 1, а саме до вимітки дерев та оформлення супроводжувальних документів. Процес рубки, зі слів свідка, періодично контролювався директором СФГ "С.Г.М." ОСОБА_2 та його представниками;
- у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: протиправна поведінка, яка полягає у незаконній порубці дерев на переданій в оренду земельній ділянці лісогосподарського призначення; вина, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, в тому числі висновком експерта від 10.12.2021 №16265/36516-36517 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, висновком судової економічної експертизи № СЕ-19/117-21/7321-ЕК від 23.06.2021, розрахунком Державної екологічної інспекції у Харківській області від 08.06.2021, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та затвердженого нею Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами та причинний зв'язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача;
- можливість використання при розгляді іншої справи в якості доказів (одного з доказів) висновків експертиз, виконаних у кримінальному провадженні підтверджено Верховним Судом при розгляді справ № 678/364/15-ц (постанова від 17.10.2019) та № 9901/740/18 (постанова від 10.03.2020);
- під час розгляду справи № 917/16/23 за позовом Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради Полтавської області до Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» про розірвання договору оренди та повернення державі земельної ділянки лісового фонду загальною площею 629 га, судами першої, апеляційної та касаційної інстанції досліджувалися та встановлені факти порушення відповідачем передбачених законодавством правил лісокористування та умов договору оренди внаслідок використання землі способами, які суперечать екологічним вимогам, а саме - незаконної порубки дерев на орендованих земельних ділянках СФГ "С.Г.М.", що призвело до завдання істотної шкоди довкіллю. Прокурор зазначає, що вказані факти є предиційними відповідно до ст. 75 ГПК України.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
17.06.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради Полтавської області до відповідача Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М." про стягнення 18 105 988,87 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної вирубки дерев.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 справу № 917/1190/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 23.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 22.07.2025 року на 10:00 год., встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
У судовому засіданні 22.07.2025 суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого судового засідання на 09.09.2025 на 9:00 год.
У судовому засіданні 09.09.2025 року суд оголосив протокольну ухвалу про залишення без розгляду в силу приписів ст. 118 та ч. 4 ст. 167 ГПК України заперечення на відповідь на відзив та з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.09.2025 року на 11:30.
У судовому засіданні 23.09.2025 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.10.2025 до 09:30 год.
У судовому засіданні 09.10.2025 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву та призначено судові дебати в судове засідання на 06.11.2025 на 11:00 год.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд зазначає, що Решетилівська міська рада представництво у жодне судове засідання не забезпечила, заявами вх № 9300 від 14.07.2025, вх № 12860 від 08.10.2025, вх № 13890 від 30.10.2025 повідомила про підтримання нею поданого в її особі прокуратурою позову та просила суд провести судове засідання за відсутності її представника.
У судових засіданнях 23.09.2025 та 09.10.2025 під час розгляду справи по суті представник прокуратури на задоволенні позову наполягав, представник відповідача проти позову заперечував, суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 06.11.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.
У судовому засіданні 06.11.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Решетилівською районною державною адміністрацією розпорядженням від 20.02.2006 за № 81 затверджено технічну документацію щодо посвідчення права користування земельною ділянкою лісового фонду та передано в оренду Селянському (фермерському) господарству "С.Г.М" земельну ділянку лісового фонду загальною площею 629 га із земель запасу терміном на 25 років на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (т.с. 1, арк.с. 79).
Відповідно до затвердженої зазначеним розпорядженням технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок СФГ "С.Г.М." в адміністративних межах Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, земельна ділянка лісового фонду загальною площею 629 га складається із земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324285700:00:001:0001 площею 495,80 га, 5324285700:00:001:0002 площею 4,20 га, 5324285700:00:006:0001 площею 68,80 га, 5324285700:00:006:0002 площею 60,20 га (т.с. 1, арк.с. 66-77).
Між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області (далі - Орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "С.Г.М." (далі - Орендар) 24.03.2006 укладено договір оренди земельної ділянки лісового фонду, посвідчений приватним нотаріусом Решетилівського районного територіального округу Полтавської області Бєлашом Ю.Д. за реєстровим № 277 (далі - Договір, т.с. 1, арк.с. 43-45).
Договір зареєстрований у Решетилівському відділенні Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040656100002.
Згідно пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 629 га, у тому числі 629 га, зайнятих лісовими насадженнями.
Відповідно до пунктів 15, 16 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення лісового господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі лісового фонду.
Обов'язки Орендаря земельної ділянки передбачені пунктом 31 Договору, згідно якого останній зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки лісового фонду на території Шилівської сільської ради Решетилівського району від 25.03.2006 Орендодавець здав, а орендар прийняв земельну ділянку лісового фонду площею 629 га на території Шилівської сільської ради Решетилівського району, згідно договору оренди земельної ділянки лісового фонду від 24.03.2006 (т.с. 1, арк.с. 46).
Головою Решетилівської районної державної адміністрації 25.04.2008 видано розпорядження № 183 «Про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки лісового фонду від 24.03.2006» (т.с. 1, арк.с. 81).
Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області та Селянським (фермерським) господарством «С.Г.М» 26.04.2008 укладено додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006 (далі - Додатковий договір, т.с. 1, арк.с. 54-55).
Додатковий договір 26.04.2008 посвідчено приватним нотаріусом Решетилівського районного територіального округу Полтавської області Бєлашом Ю.Д. за реєстровим № 742 та зареєстровано у Решетилівському відділі ПРФ ДП «ЦДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 травня 2008 року за № 040856100028.
Зазначеним Додатковим договором пункт 31 розділу «Права та обов'язки Орендаря» договору викладено у новій редакції, згідно якої Орендар зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватись встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей земельної ділянки, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі: постійно вести роботу, направлену на збереження об'єкту оренди та на протипожежну безпеку; своєчасно вносити плату за використання земельної ділянки; не порушувати прав інших лісокористувачів (п. 3.2 Додаткового договору).
Факт укладення вказаних договорів та наявності орендних правовідносин відповідачем визнається.
02.02.2021 ДП «Новосанжарське лісове господарство» реалізовано СФГ «С.Г.М.» лісорубний квиток серії ПО ЛРК № 005407 (т.с. 1, арк.с. 88) з метою санітарно-вибіркових рубок в кварталі 1, виділ 19 на площах 11,8 га, в кварталі 4, виділ 5 на площі 12,8 га, в кварталі 4, виділ 7 на площі 14,0 га та кварталі 4, виділ 11 на площі 8,1 га.
16.04.2021 до Єдиного державного реєстру досудовий розслідувань внесений запис про реєстрацію кримінального провадження 42021172070000013, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 364 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення : протягом 2020-2021 року Державним підприємством «Новосанжарське лісове господарство» реалізовано лісорубні квитки СФГ «С.Г.М.» за №003354 з метою прохідної рубки на площах 2,6 га та на площі 5 га (2020 рік), а також №005407 з метою санітарної вибіркової рубки на площах 11,8 га, 12,8 га, 14 га та 8,1 га. Разом з цим, перевіркою номерів вищевказаних лісорубних квитків згідно електронного порталу «Реєстр лісорубних квитків» (https:/flk.ukrforest.com/) встановлено, що лісорубні квитки під вказаними номерами не видавались. Крім того, вивченням відомостей Публічної кадастрової карти встановлено, що земельні ділянки, на яких знаходяться вищевказані лісові насадження, є землями запасу комунальної власності кадастровий номер №5324285700:00:001:0001 з цільовим призначенням «Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг» площею 495,802 га ще не надані у користування, у зв'язку із чим вищевказана земельна ділянка та лісові насадження у віданні вищевказаного фермерського господарства не перебувають. Згідно відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на вищевказану земельну ділянку від 19.05.2017 право оренди належало Дочірньому підприємству «Агрофірма «Шилівка» ЗАТ «Оптім-Оіл». Однак, на даний час згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ЗАТ «Оптім-Оіл» визнано банкрутом та припинено на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області, 20.09.2010. Таким чином, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обтяжень вищевказана земельна ділянка у користуванні СФГ «С.Г.М.» не перебуває. З огляду на зазначене, у діях посадових осіб ДП «Новосанжарське лісове господарство» вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем) під час продажу бланків лісорубних квитків без перевірки наявності землевпорядної та лісовпорядної документації, що заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам (витяг - т.с. 1, арк.с. 140).
У позовній заяві прокурор стверджує, що під час проведення 25.05.2021 в межах кримінального провадження №42021172070000013 від 16.04.2021 огляду лісової ділянки площею 14 га, квартал 4 виділ 7, за участі спеціалістів Державної екологічної інспекції Харківської області, виявлено пні 1363 сухостійних та 1518 сироростучих дерев без клеймування біля шийки кореня, чим встановлено факт незаконної порубки деревини, яка проведена СФГ «С.Г.М.», про що складено відомість переліку пнів зрубаних дерев.
Проте матеріали справи не містять ні матеріалів огляду від 25.05.2021, ні відомості переліку пнів зрубаних дерев.
Також у позовній заяві прокурор стверджує, що за участі спеціалістів Управління лісового та мисливського господарства у Полтавській області та ДП «Новосанжарське лісове господарство» 28.05.2021 проведено огляди двох лісових ділянок, під час яких виявлено у кварталі 1 виділ 19 площею 11,8 га пні 211 сухостійних та 482 сироростучих дерев без клейміння та у кварталі 4 виділ 5 площею 12,8 га - 2 пня сосни без клейміння, чим встановлено факт незаконної порубки та складено відомості переліку пнів зрубаних дерев.
Проте матеріали справи не містять ні матеріалів огляду від 28.05.2021, ні відомості переліку пнів зрубаних дерев.
Листом № 2664-06-08 від 06.08.202 (т.с. 1, арк.с. 110) Державна екологічна інспекція у Харківській області встановила розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев до ступеня припинення росту на ділянці лісу СФГ «С.Г.М.» у кварталі 4 виділ 5 площею 12,8 га - в кількості 2 дерев на суму 6 951,16 грн, у кварталі 1 виділ 19 площею 11,8 га - в кількості 693 дерева на суму 3 522 801,74 грн, у кварталі 4 виділ 7 площею 14,0 га - в кількості 2881 дерево на суму 14 576 237,77 грн (розрахунки - т.с. 1, арк.с. 111-113).
Висновком судового експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/117-21/7321-ЕК від 23.06.2021 (т.с. 1, арк.с. 114-125), проведеного на підставі винесеної слідчим СВ Дроновою В.М. у означеному вище кримінальному провадженні постанови від 10.06.2021 про призначення судової економічної експертизи, розмір шкоди, наданий в розрахунку Державної екологічної інспекції у Харківській області від 08.06.2021 № 2664-06-08, щодо встановлення розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев у лісових ділянках СФГ «С.Г.М.», підтверджується, а саме: у кварталі 4 виділ 5 в зазначеній в розрахунку сумі (а саме - 6951,16 грн); у кварталі 1 виділ 19 в сумі 3 522 801,21 грн; у кварталі 4 виділ 7 в сумі 14 576 236,50 грн.
Інформації щодо питання, поставленого на дослідження судовому експерту, висновок не містить.
Об'єктом дослідження судового експерта в рамках зазначеної експертизи були матеріали кримінального провадження №42021172070000013 на 75 арк, а саме: копія листа Державної екологічної інспекції у Харківській області від 08.06.2021 №2664-06-08 з додатками (розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної рубки дерев на ділянці лісу СФГ «С.Г.М.» у кварталі 4 виділ 5 площа 12,8 га, на землях Решетилівської ОТГ, розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної рубки дерев на ділянці лісу СФГ «С.Г.М.» у кварталі 1 виділ 19 площа 11,8 га, на землях Решетилівської ОТГ; розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної рубки дерев на ділянці лісу СФГ «С.Г.М.» у кварталі 4 виділ 7 площа 14,0 га, на землях Решетилівської ОТГ), копія протоколу огляду місця події сел. Шилівка від 28.05.2021 з додатком переліку пнів квартал 4 виділ 5, площа 12,8 га, копія протоколу огляду місця події сел.Шилівка від 25.05.2021, копія відомості переліку пнів зрубаних дерев квартал 4, виділ 7 площа 14,0 га, копія протоколу огляду місця події сел.Шилівка від 28.05.2021 з додатком переліку пнів квартал 1, виділ 19, площа 11,8 га (арк. 4 висновку).
Судовим експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на підставі винесеної слідчим СВ Дроновою В.М. у означеному вище кримінальному провадженні постанови від 10.06.2021 про призначення судової інженерно-екологічної експертизи була проведена судова інженерно-екологічна експертиза, за результатами якої складено Висновок судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 10.12.2021 №16265/36516-36517 (т.с. 1, арк.с. 126-131).
На дослідження судового експерта було поставно питання:
- «Яка шкода завдана навколишньому середовищу внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 4 виділ 5, кварталі 1 виділ 19, кварталі 4 виділ 7 Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.»?
- «Чи може вважатися шкода, заподіяна внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 4 виділ 5, кварталі 1 виділ 19, кварталі 4 виділ 7 Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» в даному кримінальному провадженні істотною шкодою, завданою навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів»?
Відповідно до цього висновку :
- внаслідок незаконної порубки дерев у лісонасадженнях кварталі 1 виділ 19, кварталу 4 виділ 7 Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» відбулося погіршення захисних, ґрунтозахисних, водоохоронних та екологічних властивостей лісу, локально виникли труднощі щодо лісовідновлення на вищевказаній території, які вимагають додаткових матеріальних затрат та людських ресурсів і часу на повне лісовідновлення, значне розрідження лісових насаджень негативно впливає на якість атмосферного повітря та інші насадження даної території та може в подальшому призвести до прискорення ерозії ґрунтів та вивітрювання верхнього шару ґрунту.
Внаслідок порубки 2 дерев у кварталі 4 виділ 5 Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» екологічна шкода відсутня;
- з екологічної точки зору внаслідок незаконної порубки дерев, що мало місце у кварталі 1 виділ 19, кварталі 4 виділ 7 Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» довкіллю було завдано істотну шкоду. З екологічної точки зору внаслідок незаконної порубки дерев, що мало місце у кварталі 4 виділ 5 Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.», враховуючи негативну дію антропогенної діяльності, результатом якої є незначні локальні зміни в екосистемі ділянки, довкіллю істотна шкода не була завдана.
Об'єктом дослідження судового експерту були матеріали кримінального провадження №42021172070000013 в одному томі на 76 аркушах (арк. 1 висновку).
23.10.2024 в рамках кримінального провадження №42021172070000013 було проведено слідчий експеримент (протокол - т.с. 1, арк.с. 132-138), у якому вказано, що свідок ОСОБА_1 підтвердив факт здійснення порубки дерев на земельній ділянці кадастровий номер 5324285700:00:001:0001 площею 495,803 га.
Господарським судом Полтавської області 30.08.2023 прийняте рішення у справі № 917/16/23 - за позовом керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноважено здійснювати відповідні функції у спірних відносинах- Решетилівської міської ради Полтавської області до Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, яким, зокрема, вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки лісового фонду від 24.03.2006, укладений Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області та Селянським (фермерським) господарством «С.Г.М», щодо земельної ділянки лісового фонду загальною площею 629 га, яка складається з земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324285700:00:001:0001 площею 495,80 га; 5324285700:00:001:0002 площею 4,20 га (наразі - 5324285700:00:003:0083 площею 4,20); 5324285700:00:006:0001 площею 68,80 га; 5324285700:00:006:0002 площею 60,20 га, дата державної реєстрації права (номер запису про інше речове право: 41761268) та зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «С.Г.М.» (код ЄДРПОУ 25162181, вул. Молодіжна, 4, с. Рокита, Великобагачанський район (зараз - Миргородський район, Білоцерківська громада), Полтавська область, 38353) фонду загальною площею 629 га, яка складається із земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324285700:00:001:0001 площею 495,80 га; 5324285700:00:003:0083 площею 4,20 га (згідно з договором - 5324285700:00:001:0002 площею 4,20 га); 5324285700:00:006:0001 площею 68,80 га; 5324285700:00:006:0002 площею 60,20 га, розташовану за межами села Шилівка Полтавського району Полтавської області Решетилівській міській раді Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21044065, вул. Покровська, 14, м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, 38400).
Означене рішення суду набрало законної сили 20.06.2024 (Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.06.2024 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства С.Г.М. залишив без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/16/23 залишив без змін, Верховний Суд постановою від 09 жовтня 2024 року касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» залишив без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі № 917/16/23 залишив без змін).
Прокурор у позовній заяві стверджує, що на виконання вказаного рішення суду згідно акту приймання-передачі земельної ділянки лісового фонду від 14.02.2025 земельну ділянку лісового фонду загальною площею 629 га згідно договору оренди земельної ділянки лісового фонду від 24 березня 2006 року, яка складається із ділянок площею 495,80 га з кадастровим номером 5324285700:00:001:0001, площею 4,20 га з кадастровим номером 5324285700:00:003:0083 (згідно договору оренди з кадастровим номером 5324285700:00:001:0002), площею 68,80 га з кадастровим номером 5324285700:00:006:0001, площею 60,20 га з кадастровим номером 5324285700:00:006:0002, які розташовані за межами населених пунктів на території Решетилівської міської територіальної громади, Орендарем - Селянським (фермерським) господарством «С.Г.М.» передано Власнику - Решетилівській міській раді.
Матеріали справи такого акту не містять.
Решетилівською окружною прокуратурою листом від 02.05.2025 (т.с. 1, арк. с. 141-146) проінформовано Решетилівську міську раду про виявлені зазначені вище порушення вимог правил лісокористування та умов договору оренди та запропоновано їй самостійно вжити заходів до усунення виявлених порушень, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення майнової шкоди.
У відповідь на це звернення Решетилівська міська рада листом № 01-45/1666 від 13.05.2025 повідомила, що не заперечує проти звернення Решетилівської окружної прокуратури до суду з відповідним позовом (т.с. 1, арк.с. 144).
Необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що невідшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу, ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища та інших природоохоронних заходів у зв'язку з відсутністю джерел їх фінансування, а також суттєво ослаблює місцевий бюджет.
Вважаючи порушеними інтереси держави та враховуючи невжиття Решетилівською міської радою заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень, прокурор звернувся до Господарського суду Полтавської області з цим позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки суду за наслідками вирішення спору.
Предметом доказування у справі є встановлення наявності або відсутності факту порушення відповідачем природоохоронного законодавства шляхом незаконної порубки розташованих на орендованих ним землях дерев та правових підстав для відшкодування збитків, у тому числі у визначеному прокуратурою розмірі.
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Решетилівською міською радою, яка не вжила заходів щодо стягнення завданої шкоди у судовому порядку, про що повідомила прокуратуру відповідним листом; зазначив, що невідшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу, ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища та інших природоохоронних заходів у зв'язку з відсутністю джерел їх фінансування, а також суттєво ослаблює місцевий бюджет, чим обґрунтував порушення інтересів держави; надіславши повідомлення 02.05.2025 прокурор повідомив Решетилівську міську раду про звернення з позовом до суду про стягнення завданої шкоди.
З огляду на вищевикладене прокурор у цій справі довів підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Решетилівська міська рада - визначений прокурором правомірно відповідно до матеріалів справи та приписів ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, ст. 2, 4, 10, 18-1, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Щодо суті позовних вимог.
Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч.2 ст. 3емельного кодексу України).
За основним цільовим призначенням Земельного кодексу України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 Лісового кодексу України).
Водночас, у ч.2 ст.5 Лісового кодексу України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.
Отже, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.
Відповідно до статей 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статтею 63, п.5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно частин 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).
Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов'язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював пошкодження дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок пошкодження дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16 та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
Згідно поданим сторонами доказів відповідач не є постійним лісокористувачем.
Як вбачається з матеріалів справи, фактичними підставами позову прокуратура визначила, що у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: протиправна поведінка, яка полягає у незаконній порубці дерев на переданій в оренду земельній ділянці лісогосподарського призначення; вина, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, в тому числі висновком експерта від 10.12.2021 №16265/36516-36517 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, висновком судової економічної експертизи № СЕ-19/117-21/7321-ЕК від 23.06.2021, розрахунком Державної екологічної інспекції у Харківській області від 08.06.2021, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та затвердженого нею Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами та причинний зв'язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача;
Суд критично оцінює надані прокуратурою в обґрунтування підстав позову докази.
Зокрема, посилання на встановлення факту здійснення незаконної порубки дерев на земельній ділянці кадастровий номер 5324285700:00:001:0001 площею 495,803 га не підтверджено допустимими доказами.
Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ст. 88 ГПК України).
Показання ОСОБА_1 , зафіксовані у протоколі проведення слідчого експерименту від 23.10.2024, не відповідають наведеним приписам ст. 87, 88 ГПК України та підлягають оцінці під час судового розгляду кримінальної справи, при цьому згідно із ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Як зазначив суд вище, відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Зокрема, ч. 6 ст. 7 цього Закону визначає, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити зазначені у цій нормі відомості, в тому числі детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
До матеріалів справи прокурором надано лист Державної екологічної інспекції у Харківській області № 2664-06-08 від 06.08.202 (т.с. 1, арк.с. 110), яким встановлений розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев до ступеня припинення росту на ділянці лісу СФГ «С.Г.М.» у кварталі 4 виділ 5 площею 12,8 га - в кількості 2 дерев на суму 6 951,16 грн, у кварталі 1 виділ 19 площею 11,8 га - в кількості 693 дерева на суму 3 522 801,74 грн, у кварталі 4 виділ 7 площею 14,0 га - в кількості 2881 дерево на суму 14 576 237,77 грн (розрахунки - т.с. 1, арк.с. 111-113).
Крім того, у позовній заяві є посилання на огляд відповідних ділянок за участі спеціалістів Державної екологічної інспекції Харківської області 25.05.2021 та 28.05.2021 в межах кримінального провадження №42021172070000013 від 16.04.2021, проте матеріали справи не містять ні акту перевірки, ні матеріалів оглядів, ні відомості переліку пнів зрубаних дерев.
Суд не оцінює вказаний лист Державної екологічної інспекції у Харківській області як допустимий доказ у ці справі, оскільки він не є розпорядчим документом органу державного контролю в розумінні наведених приписів Закону, а зміст листа не дає можливості суду здійснити перевірку наведених у ньому даних щодо вихідних даних для розрахунку розміру заподіяної шкоди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість використання висновків судових експертиз, проведених в рамках кримінального провадження, адже відповідно до викладеної у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 Великої Палати Верховного Суду, правової позиції: "чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи" (пункт 105). Такий же висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 07.02.2024 у справі № 904/4267/22 (пункт 7.32).
В силу приписів ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
При оцінці наданих висновку судового експерта від 10.12.2021 №16265/36516-36517 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи та висновку судової економічної експертизи № СЕ-19/117-21/7321-ЕК від 23.06.2021 суд зауважує, що вказана експертиза була проведена по матеріалам означеного вище кримінального провадження :
- методом дослідження матеріалів, наданих експерту органом, який призначив експертизу,
- судовим експертом, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз за експертними спеціальностями «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності», «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій»,
- шляхом вивчення матеріалів кримінального провадження №42021172070000013.
Суд зазначає, що висновок експерта не містить відомостей щодо натурного обстеження експертом місяця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей, на підстав яких було здійснено розрахунок, та фактично зводиться до перевірки арифметичних розрахунків розміру шкоди, наданого в розрахунку Державної екологічної інспекції у Харківській області в додатках до листа від 08.06.2021 № 2664-06-08.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23.07.2008 року № 665 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту (додаток № 1) за кожне дерево, зрубане або пошкоджене до ступеня припинення росту із зазначеним діаметром дерева у корі біля шийки кореня.
Отже, завдана навколишньому природному середовищу шкода визначається за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до припинення росту, виходячи з діаметру дерева у корі біля шийки кореня як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Таксами встановлюється залежність розміру шкоди за кожне окреме дерево виходячи з діаметру його зрізу. При цьому, за кожне сантиметрове перевищення 50-ти сантиметрового діаметра розмір шкоди збільшується на 105,00 грн, що при визначенні розміру враховується ознака, оскільки за незаконне вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшується у 2 рази.
З наведеного слідує, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди.
Однак, як вбачається з матеріалів справи для обчислення розміру шкоди було взято за основу лист Державної екологічної інспекції у Харківській області від 08.06.2021 № 2664-06-08 та додані до нього розрахунки, який суд не оцінив як допустимий доказ.
Матеріали справи не містять інформації про наведені ознаки зрубаних дерев та дані про вимірювальний пристрій, яким проводились заміри.
Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях прокуратури, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 ГПК України.
Відсутність належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов'язкової умови для настання відповідальності.
Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постанові від 16.08.2022 р. у справі №925/1598/20.
Подібну правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду у справах №907/449/22, № 909/114/ 21, № 922/3414/19, предметом спору у яких було стягнення шкоди, завданої державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у зв'язку з незаконною виробкою дерев. У вказаних справах Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові, зважаючи на те, що матеріали справи не містять належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки, що виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов'язкової умови для настання відповідальності.
Посилання прокуратури на висновок судової економічної експертизи № СЕ-19/117-21/7321-ЕК від 23.06.2021 суд також не оцінює як правомірний, оскільки він також складений на підставі Листа Державної екологічної інспекції у Харківській області від 08.06.2021 року за №2664-06-08, про що зазначається в самому його тексті.
Крім того, вказаний висновок експерта з огляду на спеціальність експерта «Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об'єкти довкілля» та межі судової інженерно-екологічної експертизи не може вирішувати питання про законний чи не законний характер виявленої порубки, а також вирішення питання про причетність до цього юридичної особи Селянське (фермерське) господарство «С.Г.М.».
Суд погоджується з відповідачем, що в самому питанні, сформульованому органом досудового розслідування, міститься презумпція винуватості та вважається доведеною незаконність виявленої порубки та причетність до цього юридичної особи Селянське (фермерське) господарство «С.Г.М.».
Посилання прокуратури на встановлення під час розгляду справи № 917/16/23 за позовом Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради Полтавської області до Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» про розірвання договору оренди та повернення державі земельної ділянки лісового фонду загальною площею 629 га, судами першої, апеляційної та касаційної інстанції факту незаконної порубки дерев на орендованих земельних ділянках СФГ "С.Г.М.", що призвело до завдання істотної шкоди довкіллю, які, на думку прокурора, є преюдиційними відповідно до ст. 75 ГПК України, суд також оцінює критично.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас ч. 7 ст. 75 ГПК України визначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Із змісту рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 917/16/23 суд не вбачає, що факт незаконної порубки дерев на орендованих земельних ділянках СФГ "С.Г.М." є встановленим. Означене є правовою оцінкою суду фактичних обставин щодо наявності та виконання договорів оренди відповідних земельних ділянок, а тому не є обов'язковим для суду при вирішенні цього спору.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що відповідальність відповідача можлива після встановлення конкретних осіб, які здійснили правопорушення, або встановлення відсутності таких осіб, з огляду на наступне.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.03.2025 у справі №909/131/24, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 12.09.2024 у справі№907/181/22, від 28.09.2023 у справі №927/32/23).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що надані прокурором докази в їх сукупності не доводять повного складу цивільного правопорушення, в тому числі розміру завданої шкоди, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.
Згідно з положеннями 13 ГПК України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стосовно розподілу судових витрат.
При пред'явленні позову прокурором платіжною інструкцією №2197 від 09.06.2025 було сплачено судовий збір в розмірі 275 589,83 грн. (т.с. 1, арк.с. 149).
Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідними виписками (т.с. 1, арк.с. 161).
У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку задоволенням позову сплачений судовий збір покладається на прокуратуру.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Повне рішення підписано 17.11.2025
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик